Ухвала суду № 64562271, 01.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 751/7915/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Мороз К.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

01 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України, в.о. начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України Супроненко Владислава Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України, в.о. начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України Супроненко Владислава Михайловича (далі - Відповідачі) у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 0297/10200/16 від 20.07.2016.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 серпня 2016 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши позивача, представника позивача та представника відповідача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, зокрема, відповідно до даних диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску вбачається, що ОСОБА_2 здійснив в'їзд через пункт пропуску 205081001 на транспортному засобі марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2 в режимі «транзит» 02.10.2015 року (зворот а.с.47).

Постановою від 23.03.2016 року в справі про порушення митних правил № 0500/20508/16 заступником начальника Волинської митниці ДФС Терещука Ю.В. громадянина України ОСОБА_2 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 470 Митного кодексу України - перевищення встановленого ст. 95 Митного кодексу України строку транзитного перевезення автомобіля марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, більш ніж на 10 діб.

На підставі вищезазначеної постанови від 23.03.2016 митним органом на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (а.с.11-13). Згідно копії заяви на переказ готівки № 30 від 23.05.2016 року (зворот а.с.46) позивач сплатив штраф в сумі 8500 грн.

21.06.2015 співробітниками Ніжинського сектору ВП ГУ НП в Чернігівській області в місті Ніжин зупинено автомобіль марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та складено протокол про порушення митних правил №0297/10200/16 (а.с.42-43).

На підставі вищезазначених матеріалів справи про порушення митних правил, 20.07.2016 року постановою в справі про порушення митних правил № 0297/10200/16 в. о. заступником начальника Чернігівської митниці ДФС Супруненко В.М. громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, а саме: вчинення інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів (далі по тексту - оскаржувана постанова).

На підставі вищезазначеної постанови митним органом на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 460 288,98 грн. (а.с.6-9).

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави визначені ст. 531 Митного кодексу України для визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0297/10200/16 від 20.07.2016 року відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатами перевірочних заходів, відповідно до інформації наявної в ЄАІС ДФС України та АСМО «Інспектор 2006» встановлено, що автомобіль марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2 ввезено на територію України в режимі «транзиту» - 02.10.2015 через пункт пропуску «Доманове-Мокрани» Волинської митниці ДФС громадянином ОСОБА_2

Під час провадження у справі про порушення митних правил №0297/10200/16 від 21.06.2016, відповідачем на адресу Волинської митниці ДФС направлено запит від 08.07.2016 № 2627/25-70-26-02 з метою встановлення обставин заведення справи про порушення митних правил № 0500/20500/16 щодо громадянина України ОСОБА_2

Листом від 15.07.2016 №6227/03-70-20-03 Волинською митницею ДФС на адресу Чернігівської митниці ДФС надано копію протоколу про порушення митних правил № 0500/20500/16, заведеного відносно громадянина України ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України за фактом порушення строку «транзиту» автомобіля марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, ввезеного на митну територію України в зоні діяльності Волинської митниці ДФС 02.10.2015.

Постановою Волинської митниці ДФС від 23.03.2016 у справі про порушення митних правил № 0500/20500/16 громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. Вказане рішення набрало законну силу 02.04.2016, а 23.05.2016 року позивач сплатив штраф в сумі 8500 грн.

Під час складання протоколу про порушення митних правил від 21.06.2016 № 0297/10200/16 громадянин ОСОБА_2 повідомив, що у зв'язку із знаходженням автомобіля у несправному стані на станції технічного обслуговування останній не мав можливості його вивезти, 17.06.2016 забрав автомобіль з СТО, а 21.06.2016 з друзями на вказаному автомобілі рухався в напрямку митного кордону.

05.07.2016 під час розгляду Чернігівською митницею ДФС матеріалів справи про порушення митних правил громадянин ОСОБА_2 надав довідку, видану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, відповідно до якої автомобіль марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, знаходився на ремонті з 20.05.2016 по 17.06.2016 з приводу ремонту.

Відповідно до службової записки відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Чернігівської митниці ДФС від 21.06.2016 № 1237/25-70-19-01, сума митних платежів, які підлягали сплаті на момент ввезення на митну територію України (02.10.2015) автомобіля марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, становить 153 429,66 грн. (а.с.47).

Як зазначено відповідачем та підтверджується матеріалами справи, інформація щодо переміщення через митний кордон України автомобіля марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, після 02.10.2015 відсутня.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні відносини регулюються Конституцією України та Митним кодексом України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - МК України).

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні:

1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання;

2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту;

3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу;

4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Частиною 1 ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Як передбачено, п. 3 ч. 1 ст. 93 МК України транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні, зокрема, бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Між тим, до зазначених строків не включається зокрема час дії обставин, зазначених у ст. 192 Митного кодексу: аварії або дії обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Згідно із ч. 6 ст. 379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до ст. 95 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених ч.3 ст. 469, ст. 470, ч.3 ст. 478, ст. 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до норм податкового законодавства, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Статтею 292 МК України встановлено, 1. Митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Разом з тим, п.3 ч. 3 ст. 293 МК України встановлено, що до осіб, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

Частиною 3 ст. 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно із ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

При цьому, в положеннях МК України не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року №22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Таким чином, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі «транзиту», та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Оскільки ОСОБА_2 ввіз транспортний засіб на митну територію України в режимі «транзиту» 02.10.2015, то кінцевим терміном його вивезення за межі митної території України є 12.10.2015, однак позивачем такий обов'язок виконаний не був.

Відповідно, митним органом правопорушення виявлене 21.06.2016, про що свідчить складення відносно ОСОБА_2 протоколу про порушення митних правил №0297/10200/16.

При цьому, постанова про порушення митних правил винесена відповідачем 20.07.2016 року, тобто в межах піврічного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.09.2016 (К/800/14756/16).

Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Між тим, апелянтом не наведено жодної з підстав, передбачених ст. 531 МК України, ані в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, яка б вказувала на відсутність складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.

Крім того, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил, відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Отже, громадянин ОСОБА_2 повинен був доставити товар «транспортний засіб особистого користування марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, оформлений Волинською митницею ДФС 02.10.2015 в митному режимі «транзит», до органу доходів і зборів призначення в строк до 12.10.2015. Фактично ж громадянин ОСОБА_2 продовжував користуватися автомобілем до 21.06.2016.

Надані ОСОБА_2 документи підтверджують дію обставин непереборної сили лише у період з 20.05.2016 по 17.06.2016, коли автомобіль знаходився на ремонті.

Проте, документи, що підтверджують правомірність користування вказаним автомобілем на митній території України без сплати митних платежів в період з 13.10.2015 по 19.05.2016 та з 18.06.2016 по 21.06.2016 ОСОБА_2 не надано.

Таким чином, громадянин ОСОБА_2 користувався транспортним засобом марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, понад строк передбачений ст. 95 МК України, тим самим використовував товар, зважаючи на те, що постановою Волинською митницею ДФС від 23.03.2016 останнього притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України та сплату штрафу в повному обсязі.

Зазначене свідчить про усвідомлення характеру своїх дій ОСОБА_2, зокрема, вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 153 429,66 грн. А тому, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову від 20.07.2016 у справі про порушення митних правил № 0297/10200/16, визнано винним ОСОБА_2, у вчинені порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України. ОСОБА_2, та накладено на штраф в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції твердження апелянта про притягнення останнього до відповідальності одного виду (відповідальність за порушення митних правил) за одне й те саме діяння, оскільки з досліджених постанов в справі про порушення митних правил № 0500/20508/2016 від 23.03.2016 та постанови в справі про порушення митних правил № 0297/10200/16 від 20.07.2016 вбачається, що позивач притягнути до відповідальності за різні правопорушення.

Зокрема, постановою №0500/20508/2016 від 23.03.2016 ОСОБА_2 притягнутий за перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб.

Натомість, постановою № 0297/10200/16 від 20.07.2016 ОСОБА_2 притягнутий за протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які передбачені ст. 485 МК України.

Тобто, порушення строків доставки транспортного засобу і дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів не є одним правопорушенням, а тому зазначені доводи не відповідають положенням ст. 61 Конституції України, на які звертає увагу апелянт.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61 Конституції України).

Також, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції пояснення позивача надані під час судового засідання про не скоєння протиправних дій спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, оскільки пояснити причину не вивезення автомобіля за межі митної території України після притягнення до відповідальності, згідно постанови від 23.03.2016 та сплати штрафу в розмірі 8500 грн., апелянт не зміг.

В послідуючому, на запитання суду апеляційної інстанції, чому позивачем не були сплачені митні платежі за вказаний автомобіль, останній повідомив, що із-за відсутності коштів. А тому, суд приходить до висновку, що виходячи з доказів досліджених в судовому засіданні та пояснень позивача, останній скоїв інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

В даному випадку, Чернігівською митницею ДФС України, як суб'єктом владних повноважень, надано суду апеляційної інстанції належні та допустимі доказів правомірності та обґрунтування своїх дій та прийняття оскаржуваної постанови №0297/10200/16 від 20.07.2016.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.