Постанова № 64562164, 07.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Гайдар Андрій Володимирович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року справа №805/3465/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.

Ханової Р.Ф.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 р. у справі № 805/3465/16-а за позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з плати за землю з фізичних осіб у розмірі 6385,87 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року адміністративний позов Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з плати за землю з фізичних осіб у розмірі 6 385, 87 грн. - задоволено частково. В наслідок чого стягнуто з фізичної особи ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь місцевого бюджету (код платежу 18010700) податковий борг з плати за землю з фізичних осіб в сумі 2 372 (дві тисячі триста сімдесят дві) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок на бюджетний рахунок одержувача № 33219813700058, УДКС у м. Костянтинівка, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37890775, МФО 834016. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. (арк.справи 51-54)

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (арк.справи 58-62)

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за фізичною особою ОСОБА_3 обліковується податковий борг з плати за землю з фізичних осіб у розмірі 6385,87 грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника податків.

Сума боргу у розмірі 6385,87 грн. утворилась у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань, підставою виникнення яких є податкові повідомлення - рішення № 8049-15 від 18.05.2015 року на суму 2 290, 26 грн., № 3912-0000 від 08.06.2016 року на суму 3281,94 грн. та № 9357-15 від 28.06.2014 року на суму 1833, 67 грн., але у зв'язку з переплатою на ІКП платника грошове зобов'язання в сумі 1 020, 00 грн., надійшло до бюджету, натомість сума 813,67 грн., є не погашеною.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

На адресу відповідача позивачем надіслано податкові вимоги форми "Ф" № 9357-15 від 28.06.2014 року на суму 1833,87 грн. (непогашена сума 813,67 грн.), № 8049-15 від 18.05.2015 року на суму 2290,26 грн. та № 689-17 від 12 травня 2016 року на суму 3281, 94 грн., але на адресу податкового органу повернувся поштовий конверт з відміткою "за закінченням терміну зберігання". (арк.. справи 41)

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог на суму боргу, нараховану податковим органом з квітня 2014 року по грудень 2014 року у розмірі 1 375, 20 грн., з січня 2015 року по травень 2016 року у розмірі 3 657, 71 грн., зазначив, що вона нарахована безпідставно, оскільки дія ст.ст. 6-7 Закону № 1669 розповсюджується на спірні правовідносини. З аналізу ст.ст. 6-7 Закону № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо. Так, наприклад, встановлення наявності чи відсутності обставин непереборної сили (форс-мажору) не є умовою застосування вказаних норм, оскільки підставою такого звільнення є, наприклад, сама ст. 6 Закону № 1669, якою відповідна орендна плата скасована на час дії цього закону. Частина 3 ст. 11 Закону № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, внаслідок недоліків законодавчої техніки, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції зазначив, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі. Тому відповідач у цей період, в силу закону, був звільнений від сплати орендної плати з юридичних осіб, а, отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не може погодитись с таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірним питанням у даній справі є наявність підстав у податкового органу щодо стягнення з відповідача податкового боргу з плати з землю з фізичних осіб у сумі 6 385 грн. 87 коп.

Колегія суддів зазначає, що податкові вимоги, на підставі яких сформовано податковий борг та його розрахунок, не були предметом адміністративного або судового оскарження. Такі фактичні дані в матеріалах справи відсутні.

Зазначені правовідносини регулюються нормами ПК України та Законом № 1669-VІІ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції,чинної у спірний період) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Однак, порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою не визначений.

Згідно до частини 3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до вимог п.п.30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п. 30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов'язком.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 року № 865 затверджено форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема додаток 2 "Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок".

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560, також містить в собі графи щодо пільг, у яких зазначається розмір пільги відповідно до законодавства та/або рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким пільгу надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно застосування до спірних правовідносин тільки норм Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі, оскільки наведені норми ПК України не суперечать Закону України №1669, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Доказів подання уточнюючого розрахунку про зменшення задекларованої суми податкового зобов'язання відповідачем не надано.

Відповідно до вимог пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами пункту 37.3 статті 37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження припинення спірного податкового зобов'язання щодо сплати земельного податку, у встановлений законом спосіб.

Згідно статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 N 576, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за N 1840/24372, у п.2.2 якого також визначено, що податкова вимога формується, зокрема, якщо платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки.

Згідно п.3.1 цього Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Наявність податкового боргу та факт його не сплати на момент формування вимог податкового органу, не є спірним між сторонами. Відповідач, маючи пільгу по сплаті орендної плати на землю, як платник який знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, не скористався нею, звітував до податкового органу за повною ставкою за період з квітня 2014 року по травень 2016 року. Не сплата самостійно визначених грошових зобов'язань призвела до виникнення податкового боргу, що стало підставою формування податкових вимог та звернення податкового органу до суду про стягнення податкового боргу.

Будь-яких підстав неправомірності формування податкових вимог відповідач не довів.

Матеріалами справи доводиться наявність у відповідача заборгованості з плати за землю з фізичних осіб у розмірі 6385,87 грн., а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з рахунків в банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» з розрахункових рахунків у банках податковий борг зі сплати орендної плати з юридичних осіб на користь місцевого бюджету за реквізитами (рахунок № 33214812700054, код платежу 18010600, отримувач Маріуп. УК/Орджон. Р-н/18010600, код отримувача: 37989721, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО банку 834016) у розмірі 396 122 (триста дев'яносто шість тисяч сто двадцять дві) гривні 16 коп.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195,197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 р. у справі № 805/3465/16-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 р. у справі № 805/3465/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з плати за землю з фізичних осіб у розмірі 6385,87 грн- задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь місцевого бюджету (код платежу 18010700) податковий борг з плати за землю з фізичних осіб в сумі 6 385 (шість тисяч триста вісімдесят п'ять) гривень 87 копійок на бюджетний рахунок одержувача № 33219813700058, УДКС у м. Костянтинівка, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37890775, МФО 834016.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А. Василенко

Р.Ф.Ханова