Ухвала суду № 64562157, 07.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року справа №812/1303/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегії суддів у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі № 812/1303/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сєвєродонецький котельно-механічний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації № 556/10/12-32-12-02-19 від 11.10.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Сєвєродонецький котельно-механічний завод" (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Головного управління ДФС у Луганській області викладену у листі № 556/10/12-32-12-02-19 від 11.10.2016 року (а.с. 3-5).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Луганській області викладену у листі № 556/10/12-32-12-02-19 від 11.10.2016 (а.с. 57-59).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 Закону № 1669 податкових пільг і до Податкового кодексу України також не внесено відповідних змін, а судом першої інстанції не враховано, що плата за землю, яка справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності належить до місцевих податків, встановлення яких здійснюється органами місцевого самоврядування, а Сєвєродонецькою міською радою, в свою чергу, у період з 14.04.2014 року і до 08.06.2016 року не приймались ніякі рішення про звільнення та/або встановлення пільг зі сплати земельного податку у зв'язку з проведенням антитерористичної операції. Апелянт також зазначив, що на сьогодні відсутні правові підстави для застосування ПАТ «Сєвєродонецький КМЗ» пільги зі сплати земельного податку на землі, які знаходяться в адміністративних межах м. Сєвєродонецька (а.с. 65-68).

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, засобами електронного зв'язку надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання також не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сєвєродонецький котельно-механічний завод" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 01412472, місцезнаходження юридичної особи: вул. Пивоварова 1-Е, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств з 28.06.1994 року за № 1 383 120 0000 000334, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств Серії ААБ № 157297 (а.с.6).

Відповідач, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено обов'язок щодо, зокрема, надання податкових консультацій.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ЛГ № 000994 від16.02.1995 року позивачу надано у постійне користування 3,7100 гектарів землі для розташування об'єктів промисловості (а.с.7-10), а відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 005083 від 03.08.1999 року позивачу надано у постійне користування 0,0076 гектарів землі для розташування службового гаражу (а.с. 11-14).

Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2016 року, позивач, в особі директора - Гапон М.О. звернувся до в.о. начальника ГУ ДФС в Луганській області - Височіної О.А. з письмовим проханням надати податкову консультацію (роз'яснення) стосовну порядку ведення обліку та подачі звітності по оплаті за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року, а саме:

1) Яку саме податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) необхідно подати: звітну або уточнюючу?;

2) Що саме є підставою подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю?;

3) Який порядок нарахування та обчислення розміру плати за землю за даний період?;

4) Яким чином слід відобразити у податковій звітності податкову пільгу, передбачену ст. 6 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»? (а.с. 16).

Відповідач, листом від 11.10.2016 року № 556/10/12-32-12-02-19 повідомив позивача, що ст.ст. 6-7 Закону № 1669 передбачено таке: звільнити від сплати за користування земельними ділянками суб'єктами господарювання, які розташовані на лінії зіткнення під час проведення АТО, а також населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Скасувати орендну плату за користування державним і комунальним майном суб'єктами господарювання, які розташовані на лінії зіткнення під час проведення АТО, а також населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідач також зазначив, що у Розпорядженні № 1275 від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів , що розташовані на лінії зіткнення» м. Сєвєродонецьк відсутнє, а тому платник повинен сплачувати орендну плату за земельні ділянки комунальної або державної власності. Крім того, позивач зазначив, що на сьогодні не розроблено порядок застосування ст.ст. 6,7 Закону № 1669 та не внесено відповідних змін до ПКУ, у зв'язку з чим, підстав для подання уточнюючого розрахунку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) посилаючись на Закон № 1669 немає (а.с. 17-18).

Повністю задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкова консультація № 556/10/12-32-12-02-19, яка надана відповідачем від 11.10.2016 року, прийнята всупереч вимогам чинного законодавства, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, без дотриманням принципу рівності перед законом, необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця податкова консультація, з огляду на зазначене вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 19.1.28 пункту 19.1 статті 19 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи виконують такі функції, як надання податкових консультацій відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно пункту 52.1 статті 52 ПК України, за зверненням платників податків, контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 52.2 ст. 52 ПК України, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Пунктом 52.3 ст. 52 ПК України, за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Згідно п. 52.5 ст. 52 ПК України, контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Як зазначалось раніше, позивач звертався до відповідача з заявою про надання податкової консультації, за наступними питаннями:

1) Яку саме податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) необхідно подати: звітну або уточнюючу?;

2) Що саме є підставою подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю?;

3) Який порядок нарахування та обчислення розміру плати за землю за даний період?;

4) Яким чином слід відобразити у податковій звітності податкову пільгу, передбачену ст. 6 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»?

Відповідач, в свою чергу, роз'яснив позивачу, що так, дійсно, ст.ст. 6-7 Закону № 1669 передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками суб'єктами господарювання, які розташовані на лінії зіткнення під час проведення АТО, а також населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Скасовано орендну плату за користування державним і комунальним майном суб'єктами господарювання, які розташовані на лінії зіткнення під час проведення АТО, а також населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Разом з тим, відповідач зазначив, що на сьогодні не розроблено порядок застосування ст.ст. 6,7 Закону № 1669 та не внесено відповідних змін до ПКУ.

Колегія суддів вважає таку позицію податкового органу необґрунтованою з огляду на наступне.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Землекористувачі відповідно до пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування земельного податку є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Згідно ст.. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", (набув чинності 15.10.2014 року) (далі - Закон № 1669), яким визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VII визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015 на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053".

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належить і м. Сєвєродонецьк.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1669-VII встановлено під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Приписами ст. 7 Закону № 1669-VII скасовується на період проведення антитерористичної операції орендна плата за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17.05.2016 № 1365-VIII, який набрав законної сили 08.06.2016, внесені зміни до Закону № 1669-VII, та доповнено п.4 до статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Цим Законом також змінено редакцію статті 6 Закону № 1669-VII, яка з 08.06.2016 передбачає звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, м. Сєвєродонецьк з 08.06.2016 не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

З огляду на викладене, на Позивача розповсюджуються норми статті 6, 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в частині звільнення від виконання своїх обов'язків як суб'єкта господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 14 квітня 2014 року щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном до 08.06.2016.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу, викладений в оскаржуваній податковій консультації є хибним, та зазначає, що оскаржувана податкова консультація містить лише суб'єктивне тлумачення приписів Закону № 1669 та ПК України без конкретизації дії зазначених норм.

Пунктом 53.3 статті 53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкової консультації Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області № 556/10/12-32-12-02-19 від 11.10.2016 року, надану на лист Публічного акціонерного товариства "Сєвєродонецький котельно-механічний завод"від 09 вересня 2016 року.

З урахуванням всього наведеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі № 812/1303/16 - залишити без змін.

Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів Л.В. Ястребова

А.А. Блохін

І.Д. Компанієць