Постанова № 64558636, 31.01.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа № 809/1734/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Волочій Л.І.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Тирського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000677/2 та картки відмови №206050001/2016/00765 від 23.11.2016 року.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що 10.11.2016 року придбав за 3000,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat», що був в експлуатації (колишнє таксі), тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1390 см3, потужність двигуна - 110 КВТ, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, що підтверджується договором/рахунком-фактурою №382016 від 10.11.2016 року. Зазначив, що 23.11.2016 року представник позивача декларант ФОП ОСОБА_3 подав до Івано-Франківської митниці ДФС митного поста "Івано-Франківськ-центральний" електронну митну декларацію №206050001/2016/404537 для митного оформлення зазначено вище транспортного засобу. Вказав, що до митної декларації було подано такі документи: уніфікована митна квитанція МД - 1 №651615 від 12.11.2016 року; митна декларація, форма, якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №431 №б/н від 12.11.2016 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.11.2016 року №209090401/2016/01879; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.06.2012 року VQ 642963; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2016 року НОМЕР_2; рахунок-фактуру (інвойс) №382016 від 10.11.2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3105 від 10.11.2016 року; декларація про походження товару №3105 від 10.11.2016 року; паспорт громадянина України. Зазначив, що відповідач 23.11.2016 року оформив картку відмови в митному оформленні (випуску) №206050001/2016/00765 та прийняв рішення №206050001/2016/000677/2 про коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 8026,85 EUR. Вказав, що підставою для прийняття вказаних рішень стало те, що митна вартість товару визначена за резервним методом у зв'язку з тим, що документи, які подані до митного оформлення містять недостовірні відомості, тобто наявні виправлення в договорі-купівлі продажу, а саме: виправлений ідентифікаційний код продавця та декларант не подав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу. Однак, вважає дані доводи безпідставними та протиправними, оскільки декларант подав всі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу. Відтак, вважає такі дії відповідача щодо зміни митної вартості товару порушенням Митного кодексу України. На підставі наведеного позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що 23.11.2016 року декларант ФОП ОСОБА_3 подав до митну декларацію №20605001/2016/404537 на транспортний засіб «Volkswagen Passat», 2012 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1390 см3, потужність двигуна - 110 КВТ, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, який був придбаний гр.ОСОБА_1 згідно договору/рахунку-фактури №382016 від 10.11.2016 року. Зазначив, що при перевірці поданих декларантом документів, у посадової особи митного поста виник сумнів щодо достовірності наданих документів у зв'язку з наявним виправленням в договорі купівлі-продажу, а саме: виправлення ідентифікаційного коду продавця. Крім того, 23.11.2016 року посадова особа митного поста "Івано-Франківськ-Центральний" надіслала декларанту вимогу на виконання вимог ст.53 Митного кодексу України про надання додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; експортну декларацію країни відправлення. Однак, декларант так і не надав вказані документи. У зв'язку із цим митний орган відмовив у митному оформленні транспортного засобу, виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00765 від 23.11.2016 року та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000677/2 на основі цінової інформації каталога SchwaсkeListe 08/2016 ст.1370, 08/2016, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан, який рекомендовано для використання вищезазначеною методикою та наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 року №885. Крім того, вказав, що згідно методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів посадова особа митниці зкоригувала ціну на - 35%, а саме: 20% - перепробіг, 3% - лако-фарбове покриття, 3% - забруднення салону та сидінь, 4% - пошкодження переднього бампера, 5% - підтікання оливи, що становило 8026,85 євро. На підставі наведеного в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.11.2016 року позивачем придбано за 3000,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat», що був в експлуатації (колишнє таксі), тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1390 см3, потужність двигуна - 110 КВТ, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, що підтверджується договором/рахунком-фактурою №382016 від 10.11.2016 року (а.с. 26).

23.11.2016 року представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206050001/2016/404537 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість автомобіля в розмірі 3000,00 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: уніфіковану митну квитанцію МД - 1 №651615 від 12.11.2016 року; митну декларацію, форма, якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №431 №б/н від 12.11.2016 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.11.2016 року №209090401/2016/01879; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.06.2012 року VQ 642963; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2016 року НОМЕР_2; рахунок-фактуру (інвойс) №382016 від 10.11.2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3105 від 10.11.2016 року; декларацію про походження товару №3105 від 10.11.2016 року; паспорт громадянина України; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.

23.11.2016 року посадовою особою митного поста "Івано-Франківськ-Центральний" сформовано електронне повідомлення декларанту про необхідність надання додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; експортну декларацію країни відправлення (а.с. 50).

Однак, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується позивачем, декларантом не було подано відповідачу додаткових документів у зв'язку з тим, що на його думку останнім було надано увесь необхідний перелік документів, визначений Митним кодексом України, та інших документів у нього не було. (а.с. 51).

23.11.2016 року відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206050001/2016/404537 та доданих до неї документів, відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, документи, які подані до митного оформлення, містять недостовірні відомості у зв'язку з тим, що містять наявні виправлення в договорі-купівлі продажу, а саме: виправлено ідентифікаційний код продавця в рахунку-фактурі та декларантом не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару) та експортну декларацію країни відправлення.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00765 від 23.11.2016 року (а.с. 47).

У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000677/2 від 23.11.2016 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 8026,85 євро. Перший метод не застосований, у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо цін, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари.

Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (ст.ст.59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 08/2016 ст.1370, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан (а.с.48).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - Кодекс) та іншими законами України.

Розділ ІІІ Кодексу регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

В ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.1 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч.2 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В ст.53 Кодексу закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Кодексу ).

Відповідно до ч.1 ст.54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 Кодексу).

Згідно із п.2 ч.6 ст.54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №206050001/2016/404537 від 23.11.2016 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Наведене також підтверджується актом про проведення митного огляду (переогляду) транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.11.2016 року №209090401/2016/01879 (а.с. 24).

У судовому засіданні встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 Кодексу, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний автомобіль, наявних виправлень в рахунку-фактурі (а саме виправлення ідентифікаційного коду продавця) та інших документів, які витребовувались митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що декларантом позивача були надані органу доходів і зборів всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу.

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісно, вартісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, суд не може розцінювати як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

При цьому у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість транспортного засобу, який ввозився, оскільки рахунок-фактура від 10.11.2016 року містив відомості про продавця, його адресу та номер телефону.

Тому, суд не може погодитись із висновками відповідача, про те, що подані документи містять недостовірні відомості у зв'язку з виправленням в рахунку-фактурі ідентифікаційного коду продавця.

Крім того, за результатами проведення митного огляду імпортованого автомобіля виявлено потертість заднього і переднього бамперів, забруднення та потертість оббивки салону та сидінь, подряпини лак офарбованого покриття, підтікання мастила з двигуна, сколи на капоті та лобовому склі, про що зазначено у додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду товарів (а.с. 24).

Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митного вартості товару за основним методом - ціною договору.

Поряд з цим у судовому засіданні відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Стосовно доводів представника відповідача про ненадання позивачем митної декларації країни відправлення, то вказана декларація залишається у митному органі країни відправлення, що, власне, не заперечувалось і представником відповідача у судовому засіданні.

Посилання представника відповідача на інтернет-сайти із ціновою пропозицією на автомобілі Volkswagen Passat із зазначенням значно вищої ціни, ніж заявив позивач у митній декларації, то суд зазначає, що дані автомобілі містять менші числові дані пробігу, ніж автомобіль позивача, та відсутня інформація про їхні пошкодження на відміну від авто позивача (а.с. 97).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

При цьому, управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (ч.1 ст.361 Митного кодексу України).

Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України (ч.3 ст.361 Митного кодексу України).

Приписами Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів, що здійснює митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено Митним кодексом України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00765 від 23.11.2016 року та рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000677/2 від 23.11.2016 року протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. А тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 102,40 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/00765 від 23.11.2016 року.

Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/000677/2 від 23.11.2016 року.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640261) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб"єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 21.10.1997 року) сплачений судовий збір в розмірі 1 102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 06.02.2017.