Рішення № 6455764, 15.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.09р. Справа № 25/204-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий комплекс", м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський лакофарбовий завод", м. Дніпропетровськ

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: Кушнірчук Р.О. - дов. № б/н від 02.10.09р.

від відповідача: Лелеко Ю.О. - дов. № б/н від 24.09.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд:

визнати договір купівлі-продажу будівлі від 20 січня 2009 року, що знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 2Б, а саме : будівля торговельного комплексу літ. А-1 поз. 1-13, цегла нежитловою площею 159,0 кв.м., навіс літ. а-1, мостіння І, ІІ, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський лакофарбовий завод»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально - промисловий комплекс»-дійсним;

визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально - промисловий комплекс», ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 36296109, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, буд. 2а, право власності на будівлю торговельного комплексу літ. А-1 поз. 1-13, цегла нежитловою площею 159,0 кв.м., навіс літ. а-1, мостіння І, ІІ, за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Будьонного, 2 б.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 20 січня 2009 року, за яким позивач набув у власність спірне майно, чим порушує право позивача на користування та розпорядження належним йому майном. В якості правових підстав пред’явлення позову позивач посилається на ст.ст. 15, 16, 203, 220, 391, 392 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує та посилається на відсутність можливості здійснити нотаріальне посвідчення спірного договору внаслідок відсутності необхідних документів для нотаріального посвідчення спірного договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2009 року між ТОВ «Індустріально - промисловий комплекс»(покупець) та ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод»(Продавець) був укладений договір купівлі-продажу будівлі, відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався передати Позивачу у власність будівлю за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 2Б, тип об'єкту: будівля торговельного комплексу літ. А-1 поз. 1-13, цегла нежитловою площею 159,0 кв.м., навіс літ. а-1, мостіння І, ІІ.

Договірна вартість Будівлі відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору складала 100 000,00 гривень з врахуванням ПДВ 20%.

Зазначена Будівля належала Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 15.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Новіковою Н.А., реєстровий номер 5785 та Витягу про реєстрацію права власності № 1041510 від 19.07.2003 року, виданого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 1931133.

Згідно з технічним паспортом спірного об’єкта, виготовленим КП „Дніпропетровське МБТІ” 09.09.2009р. власником об’єкта значиться Відповідач.

Відповідно до п. 3.1 договору, Позивач 19.02.2009 року сплатив Відповідачу повну вартість Будівлі (100 000,00 гривень з ПДВ 20%), що підтверджується банківською випискою від 19.02.2009 року та не заперечується Відповідачем.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 передача Будівлі відбулася за Актом приймання-передавання від 30 січня 2009 року, який був підписаний повноважними представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки Відповідач був заінтересований в укладанні договору у термінову порядку, він не встиг отримати в БТІ витяг з реєстру прав власності на цю Будівлю, необхідний для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу. Тому між сторонами було досягнуто домовленість про обов'язкове нотаріальне посвідчення укладеного договору купівлі-продажу від 20.01.09 протягом трьох місяців з моменту його підписання, що було закріплено у п. 4.1 Договору. Однак, протягом зазначеного строку Відповідач свої обов'язки щодо нотаріального посвідчення договору не виконав, більш того протягом року ухиляється від зазначених дій.

Згідно ст. 657 ЦК України, договори купівлі-продажу нерухомого майна підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, а також повне виконання спірного договору сторонами, суд вважає за можливе позовні вимоги Позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівлі від 20.01.2009р. задовольнити.

Відповідно підлягають задоволенню і позовні вимоги Позивача про визнання за ним права власності на об’єкти нерухомого майна придбані за договором.

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

При цьому, суд враховує, що на даний час ТОВ „Індустріально-промисловий комплекс” не має реальної можливості в повному обсязі здійснювати право власника (володіти, користуватись, розпоряджатись) придбаним нерухомим майном згідно договору купівлі-продажу будівлі від 20.01.2009р.

За ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно з законом по своїй волі, не залежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ст.ст. 321, 392 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень»до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі Державного земельного кадастру, реєстрація об’єктів нерухомості проводиться на підставі Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. за № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 10 переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна додатку 1 до п. 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна - рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом і підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

ТОВ „Індустріально-промисловий комплекс” будучи власником придбаного майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 20.01.2009р. укладеним з ВАТ „Дніпропетровський лакофарбовий завод”, що не посвідчений нотаріально, не має реальної можливості зареєструвати за собою право власності в органах БТІ та відповідно позбавлено можливості реалізовувати права власника спірного майна, які підлягають захистові судом.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Судові витрати слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 220, 328, 334 ЦК України, ст.ст. 49, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу будівлі від 20 січня 2009 року, що знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 2Б, а саме : будівля торговельного комплексу літ. А-1 поз. 1-13, цегла нежитловою площею 159,0 кв.м., навіс літ. а-1, мостіння І, ІІ, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський лакофарбовий завод»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально - промисловий комплекс»-дійсним.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально - промисловий комплекс» (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 36296109, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, буд. 2а), право власності на будівлю торговельного комплексу літ. А-1 поз. 1-13, цегла нежитловою площею 159,0 кв.м., навіс літ. а-1, мостіння І, ІІ, за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Будьонного, 2 б.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський лакофарбовий завод” (м. Дніпропетровськ, вул.. Будьонного, 2а, ЄДРПОУ 05743605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріально - промисловий комплекс» (м. Дніпропетровськ, вул.. Будьонного, 2а, ЄДРПОУ 36296109) витрати по сплаті державного мита в сумі 1000,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., видати наказ.

Суддя А.Є. Чередко Рішення підписано 09.10.09р.