Ухвала суду № 64557033, 26.01.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14797/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/91/17 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Щавурська Н. Б., Загорський О. О.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю представника позивачки адвоката Вароди П.Б.

представника відповідачки адвоката Парубія М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_5 про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 пред"явила позов до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9, яка за час свого життя -15 жовтня 2011 року отримала у позику від неї ОСОБА_4 (прізвище до розірвання шлюбу - ОСОБА_4) гроші в сумі 11 220 доларів США та зобов'язалась повернути борг до 01 січня 2012 року. Свої зобов'язання по поверненню грошей ОСОБА_9 не виконала. Після її смерті відкрилась спадщина щодо належного їй майна, яке складається із житлового будинку АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом майна померлої ОСОБА_9 є її чоловік - відповідач ОСОБА_5, та діти - відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що спадкоємці зобов"язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину, позивачка просила її вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 19 травня 2016 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення коштів у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог до вказаних відповідачів.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_5, в користь ОСОБА_4 в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, грошові кошти в сумі 348 304 (триста сорок вісім тисяч триста чотири) грн. 36 коп. в рахунок погашення заборгованості згідно розписки про отримання коштів у позику від 15.10.2011 року, 1813 (одну тисячу вісімсот тринадцять) грн. 45 коп. судового збору та 2304 (дві тисяч триста чотири) грн. витрат за проведення експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, представник ОСОБА_4 її заперечив, вважає що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників апеляційного розгляду справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до розписки, долученої до матеріалів справи та складеної 15 жовтня 2011 року, ОСОБА_10 позичила в ОСОБА_4 переведених на ОСОБА_12 11 220 (одинадцять тисяч двісті двадцять доларів), які зобов'язується віддати до першого січня 2012 року.

Згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2012 року (справа №1915/4225/12), яким розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_13, після розірвання шлюбу залишено за позивачем ОСОБА_4 прізвище «ОСОБА_4».

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 10 квітня 2014 року, видане Гаї-Шевченківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до свідоцтва на право приватної власності на житловий будинок, виданого 16 листопада 2005 року Виконавчим комітетом Гаї Шевченківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на підставі рішення виконкому сільської ради №89 від 31 жовтня 2005 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 20 серпня 2015 року, цілий житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_9 на праві приватної власності, його вартість становить 656206 грн.

12 травня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до спадкоємців ОСОБА_9 - ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 із вимогою про повернення коштів на загальну суму 13 949,65 доларів США.

18 червня 2014 року ОСОБА_4 подала до Тернопільської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора спадкодавця, у якій просить нотаріальну контору довести до відома потенційних спадкоємців майна померлої ОСОБА_9 про наявність заборгованості останньої перед ОСОБА_4 у розмірі 13 949,65 доларів США.

20 червня 2014 року позивач надіслала ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 повторну вимогу про необхідність повернення коштів на загальну суму 13 949,65 доларів США.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 11 березня 2016 року, №21/22/16-22, складеного Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, рукописний текст боргової розписки, складеної 15 жовтня 2011 року від імені ОСОБА_10, імовірно виконано ОСОБА_9. Підпис у борговій розписці, складеній 15 жовтня 2011 року від імені ОСОБА_10 виконано ОСОБА_9.

У листі №1358/01-16 від 12 травня 2016 року Тернопільська районна державна нотаріальна контора повідомляє що після гр. ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, заведена спадкова справа за № 447-2014 року за заявою чоловіка померлої гр. ОСОБА_5 про прийняття спадщини за законом № 1254 від 15.09.2014 року, за заявою сина померлої гр. ОСОБА_8, про прийняття спадщини за законом № 1255 від 15.09.2014 року та за заявою дочки померлої гр. ОСОБА_7, про прийняття спадщини за законом № 1257 від 15.09.2014 року. 25.06.2014 року надійшла претензія кредитора спадкодавця гр. ОСОБА_4. 06.10.2014 року за № 1345 подана заява про відкликання заяви про прийняття спадщини від чоловіка померлої гр. ОСОБА_5. 06.10.2014 року за № 1346 подана заява про відмову від прийняття спадщини від чоловіка померлої гр. ОСОБА_5. 06.10.2014 року за № 1347 подана заява про відкликання заяви про прийняття спадщини від дочки померлої гр. ОСОБА_7. 06.10.2014 року за № 1348 подана заява про відмову від прийняття спадщини від дочки померлої гр. ОСОБА_7. 07.10.2014 року за № 1353 подана заява про відкликання заяви про прийняття спадщини від сина померлої гр. ОСОБА_8. 07.10.2014 року за № 1354 подана заява про відмову від прийняття спадщини від сина померлої гр. ОСОБА_8. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 ще є неповнолітня дочка померлої гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №38364683 від 15.09.2014 року від імені гр. ОСОБА_9, дані про заповіти у Спадковому реєстрі відсутні. Свідоцтва про право на спадщину по даній справі не видавалися.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що ОСОБА_9 не повернула позивачці борг за договором позики в сумі 11200 дол. США, спадкоємцем по закону першої черги після смерті ОСОБА_9 є її дочка відповідач ОСОБА_3, яка згідно ст.1282 ЦК України зобов'язана задовольнити вимоги позивачки повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

В силу ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Частиною другою ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кошти у такій самій сумі, що були йому передані позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (ч.1 ст.625 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув із відповідачки в користь позивачки грошові кошти в сумі 348 304 (триста сорок вісім тисяч триста чотири) грн. 36 коп. в рахунок погашення заборгованості згідно розписки про отримання коштів у позику від 15.10.2011 року.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що у відповідності до змісту розписки Позичальником коштів у ОСОБА_4 виступала саме ОСОБА_10, а не ОСОБА_9, а тому відповідач ОСОБА_3 не має обов'язку відповідати за вимогами позивача, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у Висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 11 березня 2016 року, №21/22/16-22, складеного Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, дано категоричний висновок про те, що підпис у борговій розписці, складеній 15 жовтня 2011 року від імені ОСОБА_9 виконано ОСОБА_9.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок експерта є не обгрунтований у зв'язку з чим, йому слід було дати критичну оцінку, колегія вважає безпідставними, так як із зазначеного висновку вбачається, що він зроблений експертом із стажем експертної роботи з 1996 року, висновок є мотивований.

Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Ходоровський