Рішення № 64557024, 26.01.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/539/16 Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О. Провадження № 22-ц/789/42/17 Доповідач - Кузьма Р.М.Категорія - 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Кузьми Р.М.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

з участю секретаря - Романюк Х.Ю.

представників ОСОБА_1 та ПП "Захід-хліб-збуд 2002"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду від 25 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "Захід-хліб-збуд 2002", ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом ПП «Захід-хліб-збут 2002», ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги мотивує тим, що близько 07 год. 00 хв. 25 лютого 2012 року ОСОБА_3, керуючи технічно несправним автопоїздом, рухався автомобільною дорогою М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Треблече» в напрямку від м.Тернополя до м.Теребовля. На 350 км вказаної автодороги, наближаючись до с.Кровінка Теребовлянського району, водій ОСОБА_3 допустив перекидання автопоїзду і виїзд на смугу зустрічного руху. Внаслідок перекидання і виїзду на смугу зустрічного руху ОСОБА_3 допустив зіткнення з технічно справним автомобілем «Mercedes Benz-308», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 У результаті зіткнення транспортних засобів позивач отримав тілесні ушкодження. Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року ОСОБА_3 було визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність водія сідлового тягача «КАМАЗ-5320», реєстраційний номер ВО 09521 AM і напівпричепу «ОДАЗ-9370», реєстраційний номер В0 5988 XX, забезпечена полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Автомобіль марки «КАМАЗ-5320», реєстраційний номер ВО9521AM, застрахований страхувальником ОСОБА_7 08.09.2011 року, поліс серії 73910, строк дії полісу з 09 вересня 2011 року по 08 вересня 2012 року. Напівпричеп «ОДАЗ-9370» реєстраційний номер В0 5988 XX застрахований страхувальником ОСОБА_4 09 вересня 2011 р Поліс серії АА/7078901, строк дії з 09 вересня 2011 року по 08 вересня 2012 року. Будь-яких взаєморозрахунків між страхувальником та потерпілим не здійсВартість витрат пов'язаних з лікуванням ОСОБА_1, становить 59598,06 грн., останньому призначена перша група інвалідності. Окрім заподіяння шкоди здоров'ю, внаслідок ДТП також було пошкоджено автомобіль, яким користувався ОСОБА_1 марки «Mercedes Benz-308», реєстраційний номер НОМЕР_2. Заяви та усі додатки про відшкодування шкоди були подані до страхової компанії. 10.03.2015 року ПрАТ «УПСК» повідомило, що заява ОСОБА_1 з документами була перенаправлена для розгляду по суті в Тернопільську Філію ПрАТ «УПСК». 21 вересня 2015 року Тернопільська Філія ПрАТ «УПСК» відмовила у виплаті страхового відшкодування повідомивши, що заяву на виплату страхового відшкодування повинен писати власник транспортного засобу або довірена особа. Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки відмова страхової компанії не ґрунтується на приписах норм закону та не посилається на відповідні правові норми.

Тому позивач просив стягнути з ПП "Захід-хліб-збуд 2002" на його користь 150 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування завданої йому моральної шкоди; 500 грн. у якості відшкодування вартості франшизи; 2485 грн. 41 коп. у якості відшкодування шкоди, повязаної із пошкодженням автомобіля. А також стягнути ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на його користь 59598 грн. 06 коп. у якості відшкодування вартості витрат повязаних з лікуванням та 495000 грн. у якості відшкодування шкоди, повязаної із пошкодженням автомобіля.

Рішенням Бучацького районного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Cтягнуто із ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 59598 грн. 06 коп. витрат повязаних з лікуванням.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2016 року рішення Бучацького районного суду від 25 жовтня 2016 року в частині позову ОСОБА_1 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди скасовано, затверджено мирову угоду та провадження закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що своїми неправомірними діями ОСОБА_3І завдав ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди. Оскільки після ДТП життя ОСОБА_1 різко змінилося, йому призначена 1 група інвалідності, він потребує постійного догляду, не має можливості працювати. Внаслідок тривалого лікування після ДТП його сімя опинилася у скрутному становищі, позичила суттєві грошові кошти, а також ОСОБА_1 потребує постійної реабілітації та фактичного лікування, що в свою чергу потребує суттєвих коштів.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити.

Представник відповідача ПП "Захід-хліб-збуд 2002" апеляційної скарги не визнає, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПП "Захід-хліб-збуд 2002" моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, оскільки він суперечить нормам матерільного права, зроблений на неповно з'ясованих судом обставинах, які мають значення для справи, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування в цій частині рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Згідно вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що близько 07 год. 00 хв. 25 лютого 2012 року водій ОСОБА_3, керуючи технічно несправним автопоїздом, рухався автомобільною дорогою сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Треблече» в напрямку від м.Тернополя до м.Теребовля. На 350 км вказаної автодороги, наближаючись до с.Кровінка Теребовлянського району, ОСОБА_3 допустив перекидання автопоїзду і виїзд на смугу зустрічного руху. Внаслідок перекидання і виїзду на смугу зустрічного руху ОСОБА_3 допустив зіткнення з технічно справним автомобілем «Mercedes Benz-308», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 У результаті зіткнення транспортних засобів ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Як вбачається з Полісу №АА / 7073910, автомобіль марки «КАМАЗ-5320», реєстраційний номер В0 9521 АМ застрахований приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» страхувальником ОСОБА_4 08 вересня 2011 року, строк дії полісу з 09 вересня 2011 року по 08 вересня 2012 року.

Напівпричеп «ОДАЗ-9370», реєстраційний номер В0 5988 XX, застрахований також приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» страхувальником ОСОБА_4 09 вересня 2011 року, про що свідчить Поліс серії АА/7078901, строк дії з 09 вересня 2011 року по 08 вересня 2012 року.

25 лютого 2012 року приватне підприємство «Захід-хліб-збут-2002» подало до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заяву-повідомлення про ДТП та пояснення водія ОСОБА_3 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2015 року по справі № 607/10051/14-ц, ОСОБА_1 відмовлено в позові щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 з часу настання страхового випадку і до дня винесення судом рішення не звертався до страхової організації із заявою про погодження розміру та отримання страхового відшкодування, як це передбачено п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV.

Як вбачається із повідомлення № 919/18 від 10.03.2015 року, ПрАТ «УПСК» отримало заяву ОСОБА_1 від 23.02.2015 року, щодо виплати страхового відшкодування, та перенаправило для розгляду по суті в Тернопільську філію ПрАТ «УПСК».

16.07.2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до філії ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про здійснення страхової виплати, з метою врегулювання страхового випадку, що стався 25 лютого 2012 року.

Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 України, і призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням керування транспортними засобами терміном на 1 рік. Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю один рік.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 лютого 2012 року, позивач ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження і у нього виникло право вимоги до ПП "Захід-хліб-збуд 2002" як до роботодавця особи винної у ДТП про стягнення моральної шкоди та вартості пошкодженого автомобіля. Оскільки позивач звернувся до суду про відшкодування моральної та матеріальної шкоди до відповідача ПП "Захід-хліб-збуд 2002" 17 березня 2016 року то суд першої інстанції відмовив у позові на підставі ч.4 ст.267 ЦК України за пропуском строку позовної давності.

При цьому судом першої інстанції щодо відшкодування моральної шкоди допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 268 ЦК України встановлено що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Частиною 1 пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 1 березня 2013 року, роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльність відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, проте до цих вимог також застосовуються положення ст. 11 ЦПК України, щодо надання належних та допустимих доказів її спричинення.

Згідно положень ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме ч.ч.1, 2 п. 3 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з урахуванням змін та доповнень, внесених Постановою пленуму Верховного Суду України від 25.05.2005 р. № 5) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що враховуючи обсяг страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_1, та з урахуванням порушених нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та вважає про доведеність позовних вимог щодо отримання позивачем моральних страждань внаслідок неправомірних дій відповідача ПП "Захід-хліб-збуд 2002". та вважає що слід стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги в частині стягнення моральної шкоди є підставними і підлягають до задоволення. В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін оскільки суд першої інстанції вірно застосував позовну давність щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду від 25 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП "Захід-хліб-збуд 2002" про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ПП "Захід-хліб-збуд 2002" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5