Ухвала суду № 64555474, 01.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/519/17 Головуючий у 1 інстанції: Петренко Л.В.

Є.У.№ 328/2861/16-ц Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за частку у спільному майні,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 19.06.1999 року між позивачем та відповідачем за цим позовом був укладений шлюб, який на підставі рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 31.08.2011 року був розірваний.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 21 січня 2016 року по справі №328/2198/15-ц, яке набрало законної сили 02 лютого 2016 року, було поділено спільне майно подружжя. Вказаним рішенням визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3, право власності за кожним по 1/2 частині на автомобіль марки Chery Amulet A 15, номер шасі НОМЕР_2, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3

Зазначеним рішенням було встановлено, що спільний автомобіль перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_3, який використовує його для роботи у таксі.

Також вказаним рішенням встановлено, що вартість автомобіля станом на 22.06.2015 року складає 60137,39 грн. З цією вартістю автомобіля позивач погоджується, тому не вбачає необхідності проводити нову експертну оцінку, тим більше що автомобіль знаходиться у володінні та користуванні відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки позивач має право власності на 1/2 частку автомобіля, стягненню з відповідач підлягає: 60137,39 грн./2 = 30068 грн. 69 коп.

Відповідач тримає автомобіль у себе та не дає можливості позивачу користуватись автомобілем. Позивач зверталась з цього приводу до органів Національної поліції, на що отримала висновок про припинення перевірки за її заявою у зв'язку з відсутністю складу злочину у дія ОСОБА_3

Також позивач зверталась до відповідача з письмовою пропозицією викупити у неї 1/2 часток) автомобіля, а у випадку відмови від викупу, укласти договір про встановлення порядок) користування спільним автомобіль. Відповідач отримав вказаного листа 05.03.2016 року, однак на вказаний лист жодним чином не реагує.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь компенсацію 1/2 частки у праві спільної власності автомобіля марки Chery Amulet A 15 2008 року випуску державний номер НОМЕР_1 у розмірі 30068,69 грн. та припинити її право власності на 1/2 частку автомобіля марки Chery Amulet A 15 2008 року випуску державний номер НОМЕР_1.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію за 1/2 частку у праві спільної часткової власності автомобіля марки Chery Amulet A 15 2008 року випуску державний номер НОМЕР_1 в розмірі 30068,69 грн.

Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку автомобіля марки Chery Amulet A 15 2008 року випуску державний номер НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції було встановлено, що 21 січня 2016 року за рішенням Токмацького райсуду Запорізької області в справі №328/2198/15-ц в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за кожним із сторін право власності на 1/2 частину автомобіля марки Сhery, модель Аmulet А 15, типу легковий седан, номер шасі НОМЕР_4, об'єм двигуна 1597, 2008 року випуску.

Одночасно цей автомобіль залишено у спільній частковій власності сторін, виходячи з того, що він придбаний сторонами в період перебування у шлюбі, за кошти подружжя та отриманого кредиту, який виплачували в період шлюбу спільно та частина окремо відповідачем.

6 жовтня 2016 року Токмацьким райсудом Запорізької області було вирішено питання і про поділ спільного боргу подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 половина сплачених ним за кредитом коштів. Рішення набуло чинності після його перегляду 24.1.2017 року апеляційним судом.

Відповідач ані при розгляді справи у суді першої інстанції, ані при апеляційному розгляді не заперечує, що автомашина знаходиться у нього, але не бажає її розподілу, зазначаючи, сторони могли б користуватися машиною спільно або визначити порядок користування нею.

Відтак сторони не досягли згоди щодо користування спірним автомобілем, яким одноосібно користується відповідач.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Вартість автомобіля станом на 22.06.2015 року становить 60137,39 грн., що підтверджується звітом №01 про оцінку колісного транспортного засобу від 22.06.2016 року (а.с. 20-24) та не заперечується сторонами.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтування висновків про задоволення позову.

Так, автомобіль є неподільною річчю, оскільки відповідно до частини 2 ст. 183 ЦК України має ознаки неподільних речей, так як поділ без втрати його цільового призначення є неможливим. Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України. За зазначеною нормою, кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Судом першої інстанції також були враховані правові висновки, що містяться в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 березня 2008 року про стягнення грошової компенсації вартості майна, в постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі №6-4цс14, від 13 січня 2016 року в справі №6-2925цс15. За зазначеними висновками, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України тощо.

Посилання в апеляційній скарзі на неможливість сплати позивачеві компенсації не є підставою для відмови у позові.

Так, враховуючи, що майно є неподільним, іншого порядку його розподілу як стягнення грошової компенсації не існує. З рішення від 6 жовтня 2016 року, ухваленого Токмацьким райсудом Запорізької області, вбачається, що на користь відповідача стягненні грошові кошти, які також можуть бути звернені на сплату компенсації або зараховані як зустрічні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції. Так, відповідачем не спростовані висновки суду ані щодо одноособового користування відповідачем автомашиною, ані щодо застосування ст. 365 ЦК до спірних правовідносин. Так, щодо заперечень про необхідність попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду в порядку ст. 365 ЦК України, суд послався на чинне законодавство та усталену національну та міжнародну судову практику.

Зокрема, судом було зазначено, що з аналізу статей 364 та 365 ЦК України, вбачається, що в них містяться принципово різні юридичні конструкції, різні підстави припинення права спільної власності, а тому норми статей 364 і 365 ЦК України є взаємовиключними й одночасно застосовуватись не можуть. Такий висновок суду узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руденко проти України» (заява N 35041/05) 21 грудня 2010 року, остаточне 21/03/2011, суд зауважив, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення про припинення права заявника на частку у квартирі, посилався на ст.ст. 364 та 365 Цивільного кодексу України від 2003 року (435-15). Проте, як було підтверджено роз'ясненням Верховного Суду України, ці положення не можуть бути застосовані одночасно за тих самих обставин, оскільки вони стосуються різних юридичних питань. А саме, можливість припинення права особи на частку в спільному майні без її згоди передбачена статтею 365 Кодексу, тоді як стаття 364 стосується ситуації, коли співвласник бажає виділення частки зі спільної власності та не проти одержання компенсації за свою частку в спільному майні.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -вдхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: