Ухвала суду № 64550436, 02.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/49/17 Справа № 705/7516/16-к Категорія: ст. 183, 193 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції Кімстачов О.С. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів Іваненка І. В. Єльцова В. О.Єльцова В. О., Биби Ю. В.Биби Ю. В. при секретарі Єгоровій С. А.

за участю прокурора Овсієнка Б. В.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2017 року, якою застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 56 (п'ятдесят шість) днів, починаючи з 10.01.2017 року до 06.03.2017 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця міста Умані Черкаської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працює, не одруженого, перебуває за адресою: АДРЕСА_1 (у реабілітаційному центрі), раніше судимого:

1) 08.07.1999 Уманським міським судом за ч. 2 ст. 229-6 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 15.06.2000 на підставі Закону України «Про амністію» від 11.05.2000 року;

2) 25.01.2001 Уманським міським судом за ч. 2 ст. 229-6 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 16.08.2002 умовно-достроково;

3) 15.08.2003 Уманським міським судом за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 1 року 4 місяці позбавлення волі; згідно з ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11.11.2003 призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК Україні у виді штрафу в сумі 510 грн.; на підставі ст. 70 КК України до сукупності злочинів за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року і 4 місяців позбавлення волі;

4) 18.02.2009 Уманським міськрайонний судом за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; за ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27.04.2009 вирок змінений, рахується засудженим за ч. 2 ст. 190 до штрафу в сумі 1 700 грн., звільнений з-під варти з зали суду;

5) 05.06.2013 Уманським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років і 6 місяців позбавлення волі, звільненого 12.06.2014 на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014;

6) 05.03.2015 Уманським міськрайонний судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, звільненого на підставі ухвали від 06.11.2015 умовно-достроково, судимості в установленому законом порядку не зняті та не погашені,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він 09.11.2016, близько 10 год. 20 хв., перебуваючи біля магазину «Вігрос», що за адресою: м. Умань, вул. Європейська, 35, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, під приводом здійснення телефонного дзвінка відкрито викрав у громадянки Дмитрієвої Надії Іванівни мобільний телефон марки «NOMI і 180», вартістю 299 гривень, в якому перебувала сім-карта мобільного оператора «Лайф» вартістю 20 гривень, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 20 гривень, який належить вказаній вище особі, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 339 гривень.

09.11.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення за № 12016250250001870 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

22.11.2016 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення.

Слідчий Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Гуменюк Р. В. 26.12.2016 року звернувся до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 Клопотання погоджено прокурором Уманської місцевої прокуратури Бурлакою О. М. Це клопотання було подано до місцевого суду разом із клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2017 рок частково задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 56 (п'ятдесят шість) днів; строк тримання під вартою вирішено рахувати з дня його затримання, тобто з 10.01.2017 до 06.03.2017 та визначений розмір застави у межах двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (32 000 грн.), в разі сплати якої вирішено покласти на підозрюваного зобов'язання: 1) прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінально провадження, про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи. Строк дії запобіжного заходу у виді застави, в разі її внесення, та обов'язків, покладених на підозрюваного в разі його звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначено до 06.03.2017. Контроль за виконанням ухвали покладено на Уманську місцеву прокуратуру Черкаської області.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що підставами для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину є відомості, що містяться у протоколах допиту свідків, потерпілого, протоколі впізнання за фотознімками, протоколі огляду предметів, протоколі допиту підозрюваного.

Вказує, що наявність ризиків, на які посилається слідчий в клопотанні, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування й вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується матеріалами кримінального провадження. Однак, наявність ризику незаконного впливу на потерпілого є необґрунтованою та не підтверджується наданими документами провадження. Також слідчий суддя вбачає доведеною наявність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, оскільки вчинення ОСОБА_1 нового умисного тяжкого злочину за наявності шести судимостей за попередніми вироками судів, за якими він був засуджений за умисні корисливі злочини до покарань у виді позбавлення волі та в Уманському міськрайонного суді Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесено де ЄРДР за № 12016250250000333 від 26.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 відсутній за місцем свого фактичного проживання в с. Пугачівка. З середини грудня 2016 року і до 10.01.2017 до слідчого на виклики не з'являвся, про своє місце перебування слідчому або прокурору не повідомляв. У зв'язку з чим, 26.12.2016 слідчий виніс постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_1 в розшук. Це свідчить про вчинення підозрюваним до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу дій, які є підставою для застосування запобіжного заходу, зазначені у ст. 177 цього Кодексу, тобто переховування від органів досудового розслідування.

Крім того, зазначає слідчий суддя, ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який є тяжким злочином, і за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на від чотирьох до шести років.

Також враховує, що підозрюваний раніше неодноразово судимий, новий злочин вчинив через невеликий проміжок часу після звільнення з установи виконання покарань умовно-достроково; не має постійного місця проживання; перебуває тимчасово в реабілітаційному центрі християнської церкви в м. Узин Білоцерківського району Київської області; розлучений, не працює; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, в якому він підозрюється, та характер вчиненого злочину, що пов'язаний із відкритим заволодінням чужим майном у особи, яка була його знайомою; розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій; наявність іншого кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, яке перебуває на стадії судового розгляду.

Слідчий суддя дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий в клопотанні та досліджені в суді, дають достатні підстави вважати, що на цей час запобігти вказаним доведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного шляхом застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не є можливим.

Крім цього, при визначенні строку застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_1 перебуває на свободі; йому було повідомлено про підозру 22.11.2016; з 26.12.2016 по 10.01.2017 досудове розслідування було зупинене, і строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Також вважає необхідним визначити розмір застави в сумі, що відповідає двадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської області від 10.01.2017 р. та застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та постановленою з грубим порушенням процесуальних норм, а слідчий суддя при її постановлені не забезпечив дотримання приписів Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя не взяв до уваги, що він повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, у зв'язку з чим добровільно звернувся до реабілітаційного центру «Відновлення» при Християнській церкві «Стовп і підвалина» у м. Узин Білоцерківського р-ну Київської області; потребує подальшого лікування та реабілітація від наркотичної та алкогольної залежності, оскільки переривання такого лікування та реабілітації може завдати суттєвої шкоди його здоров'ю; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є незначним; має міцні соціальні зв'язки, зокрема, матір похилого віку, яка проживає на даний час в м. Умань Черкаської області.

Тому, вказує апелянт, слідчим суддею необґрунтовано недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, слідчий суддя не встановив чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушив вимоги п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені. Указав, що не потребує допомоги захисника і буде самостійно захищати свої інтереси.

Прокурор заперечив проти апеляційної скарги та просив її відхилити. Вказав, що існує надто великий ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може зникнути з метою ухилення від відповідальності, вчинити нові злочини.

Заслухавши суддю доповідача, підозрюваного, прокурора, вивчивши матеріли кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. При цьому підставою для застосування такого запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 вказаної вище статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

На думку колегії суддів, слідчий суддя місцевого суду вірно встановив, що за матеріалами досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до шести років.

Колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризиків того, що підозрюваний намагатиметься уникнути притягнення до кримінальної відповідальності та може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На це вказує та обставина, що підозрюваному ОСОБА_1, до якого згідно з ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.11.2015 року застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, інкримінується вчинення нового умисного злочину проти власності протягом невідбутої частини покарання. Це також свідчить про те, що на шлях виправлення підозрюваний не став, а також з достатньою ймовірністю вказує, що для підозрюваного вчинення злочинів є одним із способів заробітку коштів на існування.

На високу ймовірність ризику ухилення від розслідування та суду вказує відсутність сталих соціальних зв'язків у підозрюваного, адже за даними матеріалів кримінального провадження він не одружений, не працює, неповнолітніх дітей чи інших утриманців не має. Зокрема, немає жодних даних про наявність у нього постійного місця роботи, про наявність у нього певного постійного офіційного джерела доходу. Тому такі доводи колегія суддів оцінює критично.

Крім цього, колегія суддів вбачає достатньо ймовірною загрозу незаконного впливу на потерпілу в кримінальному провадженні з боку підозрюваного за умови його перебування на свободі, адже інкримінований йому злочин безпосередньо пов'язаний із посяганням на майно конкретної особи, яка відома підозрюваному. Враховуючи, що одним з основних джерел доказування у кримінальному провадженні є саме показання потерпілої особи, спроби підозрюваного вплинути на їх зміст є досить ймовірними.

Доводи апелянта про те, що він добровільно звернувся до реабілітаційного центру «Відновлення» при Християнській церкві «Стовп і підвалина» у м. Узин Білоцерківського району Київської області для лікування та реабілітації від наркотичної та алкогольної залежності, колегія суддів оцінює критично, не вбачаючи їх гарантією досягнення мети застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також те, що він має матір похилого віку, яка проживає в м. Умань Черкаської області, не можна розцінювати як достатній стримувальний фактор для підозрюваного, адже він за відсутності у нього доходів не є і не може бути стабільною опорою для неї, зважаючи також, що підозрюваний та його матір проживають у різних областях.

Твердження апелянта про те, що розгляд клопотання слідчого було здійснено без участі його захисника, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника.

Таким чином, у разі заявлення підозрюваним, обвинуваченим клопотання про залучення захисника (ст. 48 КПК), якщо участь захисника є обов'язковою (ст. 52 КПК); якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження (особлива правова, фактична чи доказова складність кримінального провадження, мізерна правова обізнаність підозрюваного, обвинуваченого тощо) вимагають участі захисника, він зобов'язаний вжити у передбаченому законом порядку (ст.ст. 48, 49, 53 КПК) заходів для забезпечення його захисником та побачення з ним до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний під час розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції не заявляв клопотання про залучення йому захисника.

Крім того, у цьому кримінальному провадженні участь захисника не є обов'язковою, зокрема, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. Також відсутні інші, передбачені ч. 2 ст. 52 КПК України, випадки забезпечення обов'язкової участі захисника.

Колегія суддів вбачає, що слідчий суддя обґрунтовано встановив факт, що при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 були враховані ризики, які на даний момент не зменшились, а орган досудового розслідування в своєму клопотанні навів та обґрунтував наявність вищевказаних ризиків.

Враховуючи це, колегія суддів вбачає, що на даний час вказаним вище ризикам дієво може запобігти лише такий запобіжний захід як тримання під вартою, й менш суворий запобіжний захід є недостатнім для цього. Тому вбачається, що слідчий суддя обґрунтовано визначив запобіжний захід для підозрюваного саме у виді тримання під вартою. Також колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно визначив розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов'язків, передбачених КПК України.

Враховуючи указане вище та керуючись ст. ст. 183, 193, 194, 199, 396, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2017 року, якою застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 56 (п'ятдесят шість) днів, починаючи з 10.01.2017 року до 06.03.2017 року, відносно ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :