Ухвала суду № 64547998, 01.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю відповідачки - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Жіноча Сотня», ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі стверджує, що інформація, поширена відповідачкою, є неправдивою, псує його репутацію як педагога і тренера. Пояснює, що 16 липня 2015 року відповідачка направила на ім'я заступника Рівненського міського голови з гуманітарних питань ОСОБА_3 та начальника Рівненського міського управління освіти ОСОБА_4 лист-звернення, в якому містилась неправдива інформація, що шкодить його діловій репутації. Додає, що така ж інформація була викладена відповідачкою на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook». Стверджує, що характер поширених висловлювань створює у громадян, батьків дітей та міської влади негативне враження про нього як непрофесіонала, злочинця, а викладена інформація є наклепницькою та видуманою. Заперечує факт крадіжки товарних цінностей із супермаркету «Велмарт», про які вказувала відповідачка, та покликається на постанову суду, котрою його було звільнено від адміністративної відповідальності. Звертає увагу, що протоколом про адміністративне правопорушення відповідачка заволоділа незаконно, при цьому розголосивши його персональні дані. Вказує, що місцевий суд не дав належної оцінки тому, що відповідачкою не пред'явлено жодного належного доказу, який підтверджував би обставини, про які та вказала у поширеній інформації., зокрема і про те, що він проводив уроки у нетверезому стані, що він відбував покарання і що займається злочинною діяльністю. Стверджує, що у нього добрі показники роботи та позитивна атестація, довіра батьків, дітей яких він навчає, а також суттєві здобутки його учнів на змаганнях по дзюдо, а відповідачка взагалі не має права робити висновки щодо його професійності та давати йому характеристику. Вважає, що ОСОБА_1 прикриває злочинну діяльність ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щодо незаконної діяльності яких він неодноразово звертався до правоохоронних органів, а лист-звернення був направлений з метою його звільнення. Посилаючись на те, що місцевим судом не було дано належної оцінки наведеним обставинам, не досліджено доказів на їх підтвердження, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга непідлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 червня 2015 року представник ГО «Жіноча Сотня» ОСОБА_1 направила на ім'я заступника міського голови м. Рівне з гуманітарних питань ОСОБА_3

______________ Справа № 569/9887/15-ц Головуючий в суді І інстанції - Бучко Т..М.

Провадження № 22-ц 787/149/2017 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

лист-звернення такого змісту: «Шановна ОСОБА_3! Просимо Вас прийняти міри щодо працівника ЗОШ № 23 ОСОБА_2, який був затриманий в супермаркеті «Велмарт» на крадіжці, про що свідчить протокол міліції РВ № 005987 про адміністративне правопорушення та депутатське звернення до Рівненського МВ УМВС (документи надаю додатково до звернення). Також є підозра, що ОСОБА_2 проводив уроки в нетверезому стані, такий висновок було зроблено зі слів інших працівників школи, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та депутата ОСОБА_12. Якщо брати до уваги те, що ОСОБА_2 вже раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі і надалі продовжує злочинну діяльність, то його робота з дітьми викликає невдоволення у батьків учнів та в нашої громадської організації. Дана людина не відповідає моральним та професійним якостям педагога, тому ми надіємось на швидке вирішення цієї проблеми.».

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 обґрунтовував свої вимоги тим, що поширена відповідачкою як фізичною особою інформація є недостовірною, містить неперевірені факти, негативно впливає на його репутацію як людини, як тренера та завдає йому моральних страждань. У зв'язку з цим просив таку інформацію спростувати в такий же спосіб, як вона була поширена; зобов'язати відповідачку направити на ім'я заступника міського голови м. Рівне з гуманітарних питань лист-звернення зі спростуванням вказаної інформації та принести публічні вибачення, викласти в соціальній мережі «Facebook» спростування та вибачення стягнути компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 220 000 грн..

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції оцінив спірний лист-звернення представника Громадської організації «Жіноча сотня» ОСОБА_1 як реалізацію права на звернення, передбачену ст. 40 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» та виходив з того, що оспорювана позивачем інформація не відноситься до образи чи наклепу, а є критичними висловлюваннями відповідача в рамках ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки висловлена не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою її перевірки уповноваженими посадовими особами.

Суд також відхилив вимоги про відшкодування моральної школи, оскільки відповідачка як представник громадської організації скористалася правом такої організації на направлення звернень до органів місцевого самоврядування.

У задоволенні позовних вимог про принесення публічних вибачень судом відмовлено з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

На підтвердження даних висновків в рішення суду містяться необхідні доводи та обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Покликання апеляційної скарги не спростовують законних висновків суду та були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Згідно із ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. до особистих немайнових прав фізичної особи, зокрема, належать право на повагу до гідності і честі та право на недоторканість ділової репутації (ст.ст. 270, 297, 299 ЦК України).

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно із ч.2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Що стосується покликань позивача про визнання недостовірною інформації, викладеної в соціальній мережі «Facebook», то вони до місцевим судом відхилені правомірно.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Така вимога позивачем не дотримана, як не надано і доказів, що вказана в позовній заяві інформація була розміщена саме на сторінці відповідачки.

Окрім цього, розміщена на сторінці «ОСОБА_1» в соціальній мережі «Facebook» інформація не містить вказівки на конкретну особу, конкретну школу, де ця особа працює, а тому не може вважатися інформацією, поширеною саме щодо ОСОБА_2.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наклепницьких суджень відповідачки про те, що позивач проводив уроки в нетверезому стані з огляду на наступне.

Як встановлено судом, висновок про проведення позивачем уроків у нетверезому стані зроблений відповідачкою на підставі пояснень інших осіб, які, з їх слів, були очевидцями таких подій (свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_7). У зв'язку з цим, зазначена інформація не є наклепом, оскільки має ознаки оціночних суджень та не є завідомо неправдивими вигадками з боку відповідачки. Наведене є лише вираженням суб'єктивної думки відповідачки і оцінки нею поведінки позивача, тобто її оціночними судженнями, які відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про інформацію» не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною, порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність тверджень позивача про те, що викладена в листі-зверненні інформація мотивована цілеспрямованими діями на приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Будь-яке добросовісне звернення до органів публічної влади не може вважатися посяганням на честь та гідність особи. Особа може звернутися за захистом тільки у разі доведення зловмисності ініціатора цього звернення, у випадку, коли мало місце зловживання правом, тобто коли звернення до зазначених органів не мало під собою реальних підстав і є продиктованим не наміром захистити свої права й охоронювані законом інтереси чи виконати свій громадянський обов'язок, а винятково наміром заподіяти шкоду іншій особі.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка звернулась із апеляційною скаргою, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.