Ухвала суду № 64546035, 31.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10149/14-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/128/17 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 26 31.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

31 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого Лівінського С.В.

суддів: Волохова Л.А.

Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з наведеним позовом.

Посилався на те, що 18 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого він є, та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 223302992, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредиту сумі 69700 доларів США строком на 240 місяці до 18 лютого 2028 року під 14,25 %.

ОСОБА_4 в свою чергу, за твердженням позивача, зобов'язалася отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку основну суму кредиту, сплатити проценти за його користування та комісії, а також виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за Кредитним договором № 223302992 від 18 лютого 2008 року в розмірі 54996,30 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 714 301 грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

ОСОБА_5 з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу. Просив відмовити в позові повністю та прийняти окрему ухвалу за фактом підробки меморіального валютного ордеру.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 рішення суду не оскаржили.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи сповіщені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджало розглядові справи.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника банку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 порушила умови договору, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість, тому відповідачі мають відповідати перед банком як солідарні боржники, оскільки доказів на підтвердження недостовірності даних у розрахунку позивача ними не надано. Разом з тим суд прийшов до висновку про зменшення розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту до суми 2417,09 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 31393,58 грн.

Колегія суду з цими висновками районного суду погодилася і виходила при цьому з такого.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно ч.1 ст. 553 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За правилом ч. 2 цієї статті поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи таке.

18 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» ( правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 223302992

Згідно умов п. 1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_4 кредит, а позичальник зобов'язалася отримати його за програмою на умовах: сума кредиту становить 69700 доларів США, цільове використання кредиту - кошти видаються на придбання нерухомості - квартири загальною площею 52,45 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов п. п. 1.1.6.-1.1.7. кредитного договору дата остаточного погашення кредиту - 18 лютого 2028 року, строк кредиту - 240 місяців.

Відповідно до п. 1.2.1 кредитного договору процентна ставка становить 14,25 %.

Згідно з умовами п. 1.3.1. кредитного договору комісія за надання кредиту становить 1045,50 доларів США без ПДВ (розраховується як 1,5 % розмір заборгованості згідно п. 1.1.2.1).

Пунктом 2.1. кредитного договору встановлено що банк, відповідно до умов цього договору, надав позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші боргові зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати банку проценти за користування кредитом, розмір яких вираховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п. 1.2.1 договору, а також додатково - комісії, передбачені договором.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору проценти нараховувалися щомісяця на суму кредиту за весь строк користування кредитом, включаючи день повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, за методом факт/факт. проценти підлягають сплаті позичальником у складі ануїтетних платежів у порядку, визначеному статтею 7 цього договору.

Згідно з п. 5.1. кредитного договору виконання всіх та окремих зобов'язань позичальника за цим договором забезпечено іпотекою, визначеною в п. 1.1.3. цього договору.

Відповідно до умов п. 7.1. кредитного договору позичальник мав здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними платежами (однаковими) платежами розмірі згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів. Ануїтетний платіж включав в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

Пунктом 9.1. кредитного договору визначено, що у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор мав право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти, пеню та штрафи відповідно до цього договору).

Відповідно до п. 16.2. кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником свої обов'язків, згідно цього договору, кредитор мав право вимагати дострокового виконання грошових зобов'язань згідно умов, викладених у ст. 9 цього договору.

Кредитний договір, як встановлено п. 17.1. договору, набрав в сили з моменту його підписання сторонами і діяв до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань.

Того ж дня між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 223302992/1, згідно з п. 1.2. якого, сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по боргових зобов'язанням ОСОБА_4, які виникли з умов кредитного договору, а саме повернути кредит в розмірі 69700 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Відповідно до умов п. 1.3. договору поруки сторони договору встановили, що зобов'язання поручителя перед банком є безумовним і для їх виконання дотримання інших умов, крім передбачених цим договором та кредитним договором, не потребують.

Згідно з п. 2.1. договору поруки, сторони домовились, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель має нести солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань, у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до умов п. 4.1. договору поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.

03 червня 2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 223302992 від 18 лютого 2008 року, згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди щодо врегулювання виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до умов п. п. 1.1.- 1.3. додаткової угоди № 1 до кредитного договору станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором та сплаті суми кредиту становила 51195,24 доларів США.

В період з 03 червня 2010 року по 03 червня 2011 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором.

29 серпня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, що після переоформленням позичальником документів, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомості та оформлення в іпотеку банку такої нерухомості, процентна ставка за кредитом становитиме 13 %.

29 жовтня 2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 223302992 від 18 лютого 2008 року, згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди щодо врегулювання виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до умов п. п. 1.1.- 1.3. додаткової угоди № 2 до кредитного договору станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором та сплаті суми кредиту становила 50966,12 доларів США.

В період з 18 листопада 2010 року по 17 листопада 2011 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного у графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором.

Станом на 16 вересня 2014 року, за розрахунками банку, заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором в загальному становила 55867,27 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складало 725613,60 грн, з яких заборгованість за кредитом - 48 407,76 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 628728,22 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 311,31 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 4043,35 грн, заборгованість за відсотками 4171,45 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 54179,50 грн, прострочена заборгованість за відсотками 3671,46 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 47685,55 грн., нарахована пеня за прострочення погашення кредиту та відсотків - 3288,06 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 42705,88 грн.

Розглядаючи спір, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, всебічно, повно об'єктивно та безпосередньо дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв'язку, в том числі й ті на які посилається апелянт, і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, апелянтом, не зважаючи на його позицію в апеляційній скарзі, не доведено належними та допустимими доказами фактів на які він посилався в обґрунтування заперечень проти позову.

Оскільки згідно з матеріалами справи, відповідачі тричі були належним чином, у відповідності до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України, повідомлені про час і місце слухання даної справи 22 жовтня, 07 і 26 листопада 2014 року доводи апелянта щодо недотримання судом положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод являються надуманими.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 не отримала кошти в розмірі 69700 дол. США за вказаним договором спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами кредитної справи, згідно з якою ОСОБА_4 власноруч були підписані договір кредиту, додаткові угоди до нього, на підставі яких, поряд з іншим, їй був наданий кредит та на протязі тривалого часу у добровільному порядку погашала взяті на себе кредитні зобов'язання.

Посилання апелянта на наявність в діях позивача ознак кримінально караних діянь не підтверджені відповідними вироками суду та мають бути перевірені у встановленому законом порядку.

Суперечить чинному законодавству України та матеріалам справи також і твердження апелянта щодо порушення позивачем вимог про ліцензування банківської діяльності, а також проведення кредитування в іноземній валюті.

Оскільки відповідачем позовних вимог щодо визнання правочинів недісними в суді не заявлено, його посилання в апеляційній скарзі на підстави для визнання їх недійсними теж являються безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги вказаних вище висновків суду також не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суд Київської області від 26 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий С.В. Лівінський

судді: Л.А. Волохов

Я.С. Мельник