Ухвала суду № 64543414, 01.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/224/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Щеняєва І.Б.

Провадження № 22ц/774/199/К/17 Доповідач - Барильська А.П.

Категорія № 27 (II)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участі: представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2016 року про закриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року позивач Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

04 лютого 2016 року ухвалою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу було відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2016 року провадження по вказаній цивільній справі було закрито.

Не погодившись з даною ухвалою, позивач ПАТ «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На думку представника позивача, судом не враховано, що Законом України від 03.02.2011 року «Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди», частину першу даної статті доповнено п. 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитні спілки). Отже, після ухвалення рішення третейським судом, Банку було відомо про те, що у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду від 23.04.2015 року у справі, яка є справою про захист прав споживачів, буде відмовлено, оскільки такі справи не підсудні третейським судам, у зв'язку з чим Банк не звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Крім того, зазначає, що судом не звернуто увагу те, що предметом спору по даній справі є заборгованість станом на 14.12.2015 року, а предметом розгляду спору, вирішеного третейським судом, було стягнення заборгованості станом на 12.03.2015 року, при цьому кредитний договір свою дію не припиняв, відповідачу продовжують нараховуватись відсотки, як плата за користування кредитними коштами та неустойка за неналежне виконання кредитних зобов'язань. Таким чином, на думку представника Банку, наявність рішення третейського суду про стягнення заборгованості, є лише підставою для перевірки розміру заборгованості та в разі встановлення судом відсутності спору, це могло б бути підставою для відмови у позові, а не закриття провадження у справі, однак спір про право наявний, оскільки позовні вимоги Банку також включають в себе стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки, нарахованих після ухвалення рішення третейського суду.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Альфа-Банк», а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про заборгованості за кредитним договором № 500951602 від 11.07.2014 року в розмірі 36882,49 грн. (а.с. 1-2).

Ухвалою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2016 року було відкрито провадження у вказаній справі (а.с. 25).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2016 року провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, було закрито (а.с. 46).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час наявне рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 23.04.2015 р., згідно якого з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 500951602 від 11 липня 2014 року стягнуто заборгованість в сумі: за кредитом - 25266,34 грн., за відсотками - 1446,17 грн., по комісії - 2024,94 грн., штраф - 1400,00 грн., тобто є рішення суду з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав .

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, 11 липня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 500951602, відповідно до умов якого, Банк надав відповідачу кредит в сумі 25351,50 грн., а відповідач зобов'язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, неустойки та інші, передбачені, договором, суми, в розмірі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором (а.с. 4-7).

Однак, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 14.12.2015 року утворилась заборгованість за кредитом - 25266,34 грн., за відсотками - 4096,10 грн. та по комісії - 5120,05 грн., а також неустойка - 2400 грн., а всього 36882,49 грн. (а.с. 11), яку позивач просив стягнути з відповідача.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;

Одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Таким чином, спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (справа № 6-1716цс15) і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 23.04.2015 р., з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 500951602 від 11 липня 2014 року стягнуто заборгованість в сумі: за кредитом - 25266,34 грн., за відсотками - 1446,17 грн., по комісії - 2024,94 грн., штраф - 1400,00 грн. (а.с. 27-28).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано, що оскільки, спірне рішення третейського суду ухвалено після внесення змін до Закону України «Про третейські суди», а ОСОБА_2 є споживачем послуг банку, спір виник щодо стягнення з нього заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону така справа не підвідомча.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав ля закриття провадження у справі.

Крім того, як вбачається з рішення третейського суду від 23 квітня 2015 року, зазначеним судом стягнута заборгованість, яка виникла у відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ «Альфа-Банк» станом на 12.03.2015 року, в той час, як, згідно позовної заяви, по даній справі, Банк просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 14.12.2015 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 303, п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2016 року - скасувати.

Цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостінаправити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, яка така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М. Бондар

Л.В. Митрофанова