Рішення № 6454327, 12.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.09р. Справа № 25/197-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Триплекс", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Кортес",

м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління майном спільної власності територіальних громад області, м. Дніпропетровськ

про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача:Куліков Г.І. - дов. № б/н від 19.08.09р.

від відповідача: Текут'єв Є.Ю. - дов. №1 від 29.09.09р.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від «10»грудня 2001 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Триплекс»та Управлінням майном спільної власності територіальних громад області, а також визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Триплекс»на нежитлове приміщення II поз. 1, 2, 3, та на приміщення І поз. 21, частину поз. 22, 23 в цокольному поверсі громадського будинку В літ. Л-4 загальною площею 178,61 кв.м., що розташовані за адресою м. Дніпропетровська, вул. Червона, 21-а.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачем є законним власником спірного приміщення, яке набув на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від «10»грудня 2001 року, укладеного з Управлінням майном спільної власності територіальних громад області, який не був нотаріально посвідчений. Внаслідок відсутності нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації права власності на спірне приміщення відповідачем оспорюється право власності позивача, що є підставою для судового захисту прав та інтересів позивача щодо спірного майна.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що дійсність спірного договору ним не заперечується, однак відсутність державної реєстрації права власності позивача не спірне приміщення, з огляду на приписи ст..ст. 2, 3, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», свідчить про відсутність в позивача права власності на спірне майно.

Третя особа не забезпечила явку представника до судового засідання та не надала витребувані судом матеріали. Враховуючи обставини справи, належне повідомлення судом третьої особи про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується матеріалами справи, достатність матеріалів справи для прийняття рішення по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          «10»грудня 2001 року між Позивачем (Покупець) і Третьою особою (Продавець) був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, відповідно до п. 1.1. якого Третя особа була зобов'язана передати у власність Позивачу нежитлові приміщення, площею 178,61 кв. м., яке знаходилось на балансі Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська за адресою: м. Дніпропетровська, вул.. Червона, 21-а, а Позивач був зобов'язаний прийняти вказане нерухоме майно і сплатити ціну відповідно до умов цього договору.

Відповідно до додатку до вищевказаного договору купівлі - продажу у власність Позивача до передачі на користь Позивача належали нежитлові приміщення II поз. 1,2, 3, у цокольному поверсі 4-х поверхового виробничого корпусу Л-4 ДКП УВКГ м. Дніпропетровська по вул. Червноій, 21-а, загальною площею 178,61 кв. м.

Продаж вищевказаного нерухомого майна був здійснений на підставі п. 6 Рішення Дніпропетровської обласної ради № 477-18/ХХІІІ від «16»листопада 2001 року шляхом викупу вказаного майна Позивачем як орендарем, який відповідно до п. 51 Закону України «Про державну програму приватизації»має право викупу орендованого майна за ціною продажу, визначеного експертним шляхом з урахуванням здійснених поліпшень - 61 785 грн.

Відповідно до п. 1.2. вищевказаного договору та додаткової угоди до договору від 29.03.02р. вказане нерухоме майно продане за 61 785 грн.

Вказана сума продажу була перерахована Позивачем в повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 19-24).

Відповідно до п. 3.1. договору купівлі - продажу від «10»грудня 2001 року передача об'єкту здійснюється Третьою особою в 5 денний термін після сплати за об'єкт продажу його ціни.

«12»серпня 2002 року між Позивачем та Третьою особою складено акт прийому - передачі майна, відповідно до якого Третя особа передала, а Позивач прийняв продане йому згідно з договором купівлі - продажу від «10»грудня 2001 року нежитлове приміщення площею 178,61 кв.м., яке знаходилось на балансі Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Червона, 21-а.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2009 року між Позивачем і Відповідачем були проведені переговори щодо передання останньому в оренду вищевказаних приміщень. Під час цих переговорів Відповідачу з метою підтвердження права власності на вищевказані приміщення були передані правовстановлюючі документи на це нерухоме майно. Однак, листом № 01/08 від «10»серпня 2009 року Відповідач виразив сумнів щодо наявності у Позивача права власності на вищевказані приміщення, мотивуючи це порушенням ст.ст. 334, 640, 657 ЦК України і ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». В зв'язку з цим, на думку Відповідача, Позивач, який не є власником - не має права передавати вищевказані приміщення в оренду, а договір від 10.12.2001р. є недійсним.

Між тим, під час укладення між Позивачем і Третьою особою спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, тобто 10.12.2001р. діяв ЦК УРСР.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР передбачено, що угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами повинні укладатись у письмовій формі.

За ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Інших вимог щодо нотаріальної форми договору купівлі-продажу ЦК УРСР не містив, отже укладення між Позивачем і Третьою особою сторонами спірного договору купівлі-продажу у простій письмовій формі відповідало вимогам чинного на той час законодавства.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, спірний договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону та є дійсним, тому правові підстави визнання його дійсним відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

          Разом з цим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на спірне майно з наступних підстав.

          Так, згідно з ст. 128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Позивачем здійснена оплата вартості майна за договором, а майно одержано від продавця за актом прийому-передачі від 12.08.2002р. Згідно ж з п. 1.2. договору, право власності на нерухоме майно переходить до Покупця з моменту підписання цього договору, тобто з 10.12.2001р. Отже, позивач набув право власності на спірне майно з 10.12.2001р.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про власність», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом (ч. 1 ст. 26 Закону України „Про власність”).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України „Про господарські товариства”, товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

За ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України.

Стаття 16 ЦК України при цьому визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.

Враховуючи, що позивач набув право власності на спірне майно на законних підставах, отже є власником цього майна, що оспорюється відповідачем у справі, суд вважає за необхідне позов в частині визнання права власності на спірне майно задовольнити. При цьому, заперечення відповідача проти позову суд вважає безпідставними, оскільки Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»набув чинності у 2004р., отже не може застосовуватися до спірних правовідносин.

Судові витрати по сплаті держмита у сумі 702,85грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 315,00грн., сплачені позивачем за розгляд справи слід віднести на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник з неправильних дій останнього.

Керуючись ст.ст. 128, 227 ЦК УРСР, ст.ст. 5, 15, 16, 392 ЦК України, ст.ст. 21, 25, 48 Закону України “Про власність”, ст. 12 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Триплекс»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21-а; п/р 2600330017901 в АБ «Кредит - Дніпро», МФО 305749, Код ЄДРПОУ 20244069) на нежитлове приміщення II поз. 1, 2, 3, та на приміщення І поз. 21, частину поз. 22, 23 в цокольному поверсі громадського будинку В літ. Л-4 загальною площею 178,61кв.м., що розташовані за адресою м. Дніпропетровська, вул. Червона, 21-а. В решті позову –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Кортес” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 11-а, оф. 1,2, р/р № 2600700015032 в Дніпропетровській філії ВАТ „Укрексімбанк", МФО 305675, Код ЄДРПОУ 34985481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Триплекс»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21-а; п/р 2600330017901 в АБ «Кредит - Дніпро», МФО 305749, Код ЄДРПОУ 20244069) 1017,85грн. судових витрат, видати наказ.

Суддя А.Є. Чередко Рішення підписано