Рішення № 6454325, 12.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.09р. Справа № 25/171-09(7/43(30/56-08)-09) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія", м. Нікополь до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним рішення

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: Єпіфанова Ю.О. - дов. № б/н від 01.06.09р.

від відповідача: Кравченко В.М. - дов. №168 від 20.10.08р.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2008 року ТОВ "Нікопольська зернова компанія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2008р. № 13.5/10-п "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009р. у справі № 30/56-08 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008р., яким в позові було відмовлено та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2008р., яким рішення від 09.07.2008р. залишено без змін, а справа направлена на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2009р. провадження у справі № 7/43(30/56-08)-09) припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2009р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2009р. у справі № 7/43(30/56-08)-09) скасовано, справу направлено для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірним рішенням його визнано суб’єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу Товариства; визнано дії Товариства, що полягали у встановленні тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника врожаю 2006,2007років, виходячи з тоннажу насіння соняшника, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу Товариства, шляхом встановлення цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; зобов’язано Товариство припинити порушення шляхом приведення тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника до економічно обґрунтованого; накладено штраф на Товариство за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 7000грн.

Позивач вважає, що Рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, без урахування фактичних обставин та з порушенням положень Методики визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку, а саме: визначення Відповідачем товарної межі ринку послугою з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є неправомірним, оскільки така послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого може бути тільки супутньою послуги із зберігання зерна; Відповідач невірно визначив територіальні (географічні) межі ринку, не дослідив ту обставину, що на ринку є інші суб’єкти, що можуть надавати аналогічні послуги; Тарифи на послуги з приймання, доробку, зберігання, відвантаження зерна, які є складовими послуги із зберігання зерна, а також на супутню послугу з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, встановлені до укладення договору на зберігання із споживачами цієї послуги. Споживачі мають право відмовитись від послуги з переоформлення з одного власника на іншого та скористатися послугою відвантаження зерна з зернового складу Позивача та здійснити його наступний перепродаж поза межами зернового складу; на ринку наявні 51 суб’єкт господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги, частка Позивача менша 35%, тому Позивач не займає монопольне становище на ринку послуг із зберігання майна.

Відповідач позов не визнає, вважає правомірним визначення, що товарними межами ринку є послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, оскільки послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є предметом господарського обороту і є товаром, який придбається споживачами цих послуг при перепродажі зерна та не є складовою частиною процесу зберігання зерна. У зв’язку з тим, що придбання споживачами послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого відбувається в межах одного (власного) зернового складу, межами ринку правильно визначені межі території зернового складу Позивача. За даними 2006-2007 років позивач є єдиним суб’єктом господарювання, який надавав у цей період послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу, тому займав монопольне становище на ринку зазначених послуг із часткою 100%.

Також, відповідач зазначає, що розрахунковою одиницею вартості послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого значної більшості зернових складів є пакет документів або надання цієї послуги на безоплатній основі. Позивачем встановлено тариф на зазначені послуги виходячи з тоннажу соняшника, що свідчить про необґрунтованість розмірів тарифів Позивача та про встановлення таких тарифів, що не є наслідком економічної конкуренції.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 10.09.2009р. по 28.09.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2008 року Адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №13.5/10-п по справі №26.1.54, яким:

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю ”Нікопольська зернова компанія” займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Товариства, розташованого за адресою пр. Електрометалургів,224, м. Нікополь, за даними 2006-2007 років із часткою 100%;

- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю ”Нікопольська зернова компанія”, що полягали у встановленні тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника врожаю 2006 року, врожаю 2007 року, виходячи з тоннажу насіння соняшника, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 13 цього Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Товариства, розташованого за адресою: пр. Електрометалургів,224, м. Нікополь, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю ”Нікопольська зернова компанія” припинити порушення (зазначене у п. 2 цього рішення), шляхом приведення тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника до економічно обґрунтованого;

- накладено штраф за вчинене правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції (зазначене у п. 2 цього рішення) відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у розмірі 7000,00грн.

Правовими підставами прийняття цього рішення є, як зазначено в Рішенні, ст.14 Закону України „Про Антимонопольний комітет України”, ст.ст.48,52 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, п.33 „Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”, затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року (в редакції розпорядження від 29.06.1998 року №169-р)”.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1 спірного Рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" визнано суб’єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Товариства, розташованого за адресою пр. Електрометалургів,224, м. Нікополь, за даними 2006-2007 років із часткою 100%.

До такого висновку Відповідач дійшов при розгляді адміністративної справи №26.1/54, розпочатої за ознаками порушень законодавства про захист економічної конкуренції в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" щодо застосування тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника врожаю 2006 року, врожаю 2007 року, виходячи з тоннажу насіння соняшника та щодо включення до калькуляцій вартості послуг з відвантаження насіння соняшника таких статей витрат, що безпосередньо не відносяться до собівартості цих послуг та нарахування на них рентабельності й ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За п. 1 ч. 2 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами ст.. 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції”:

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

          - монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і проведення аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках встановлено Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України № 49-р від 05.03.2002 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 р. за N 317/6605, яка розроблена відповідно до статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” (надалі - Методика).

Так, відповідно до п. 1.3 зазщначеної Методики:

- монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання: не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин; є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб'єкт господарювання є одним із таких суб'єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб'єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п'яти - 70 відсотків;

          - попит - певна кількість товару, яку споживачі готові або/та в змозі купити за певну ціну у межах певної території протягом певного періоду;

          - пропозиція - певна кількість товару, яку суб'єкт господарювання виробляє (або може виробити) і пропонує (або може пропонувати) для реалізації на ринку, чи реалізує (або може реалізувати) на ринку за запропонованою ціною у межах певної території протягом певного періоду;

- загальнодержавний ринок - ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію держави;

- регіональний ринок товару - ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію окремого регіону (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин відповідного регіону;

- ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію декількох регіонів (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин декількох регіонів;

- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;

- територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами;

Відповідачем у процесі визначення товарних меж ринку встановлено, що попередньо визначена група взаємозамінних товарів (послуги з приймання, первинної обробки, зберігання, переоформлення та відвантаження зерна) може бути поділена на декілька груп: - послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого; - послуги з приймання, первинної обробки, зберігання, відвантаження зерна.

При визначенні становища ТОВ "Нікопольська зернова компанія" на ринку послуг з переоформлення документів з одного власника на іншого Відповідачем застосовані положення цієї Методики та встановлені:

- товарні межі ринку: відповідачем встановлено, що товарними межами ринку є послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого. Відповідно до статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” товар – це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права. Послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є предметом господарського обороту, надається позивачем за плату і є товаром, який придбається споживачами цих послуг при перепродажі зерна.

- перелік споживачів: споживачами послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є суб’єкти господарювання, які уклали договори складського зберігання зерна із зерновими складами (елеваторами) та здійснили його наступний продаж іншим суб’єктам господарювання, шляхом переоформлення документів на зерно на іншого власника.

- територіальні (географічні) межі ринку: територіальними межами ринку визначено межі території зернового складу (елеватора) Товариства, розташованого за адресою пр. Електрометалургів, 224, м. Нікополь, в межах якого здійснюється надання послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого.

- часові межі ринку визначено за 2006-2007 маркетинговий рік;

- бар’єри вступу на ринок та виходу з ринку: встановлено, що для суб’єктів господарювання, що зберігають зерно на зерновому складі (елеватор) існують економічні бар’єри для наступного його перепродажу поза межами зернового складу (елеватора), у вигляді додаткових витрат на оплату послуг зернового складу (елеватора) щодо відвантаження зерна з зернового складу (елеватора). Зернові склади (елеватори) самостійно встановлюють тарифи на послуги переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, щодо даного виду послуг не запроваджено державного регулювання цін.

Суд вважає за необхідне позовні вимоги Позивача задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач здійснює діяльність з надання послуг з зберігання зерна та продуктів його переробки, на які одержав Сертифікат відповідності послуг № 1445 від 03.09.2007р.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, зберігання зерна –це комплекс заходів, що включає приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Відповідно до п.6.1 Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики від 11.07.2005 року № 310, переоформлення зерна від одного власника іншому здійснюється згідно з п.5 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року №198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.07.2003 року за №605/7926, за заявою власника зерна. До заяви мають додаватись складські документи.

Оскільки послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого може бути надана лише тим зерновим складом (елеватором), що видав складський документ (складську квитанцію) на зерно та не може бути надана споживачу іншим суб’єктом господарювання, придбання споживачами послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого поза межами місця визначеного зерновим складом (елеватором) для надання цієї послуги є неможливим.

Отже, послуга з переоформлення зерна з одного власника на іншого не є основною послугою зернового складу, а супутньою, яка невід’ємно пов’язана з технологією надання послуг зі зберігання зерна та не може бути відокремлена, як окрема послуга. Відповідно зазначену послугу на території Позивача з об’єктивних причин не може надати жодний інший суб’єкт господарювання, що займається аналогічною діяльністю.

Згідно з п. 5.1 Методики, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

За п. 6.1. Методики, територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Згідно ж з п. 1.3. Методики, територіальною (географічною) межею ринку товару може бути лише відповідна адміністративно-територіальна одиниця, а не територія певної юридичної особи.

При цьому, посилання Відповідача на те, що визначення територіальної (географічної) межі ринку, що надано в п. 1.3. Методики, передбачає визначення такої межі ринку як територія юридичної особи є безпідставним, оскільки наведена норма не містить такого визначення. До того-ж, ознакою територіальної (географічної) межи ринку товару є те, що в межах цієї території за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар. Між тим, на території Позивача за визначенням неможливо надання послуг іншим суб’єктом господарювання з переоформлення зерна, що унеможливлює визначення території позивача як територіальної (географічної) межі ринку.

Отже, за п. 6.1. Методики, ознакою територіальної межі ринку є те, що споживач не може придбати послуги по переоформленню документів на зерно з одного власника на іншого за межами певної території ринку, однак даний пункт не має відношення до території юридичної особи (Відповідача) тому, що споживач може користуватися послугами із зберігання зерна і переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого за межами території Позивача. Так, як вбачається з матеріалів справи, в Нікопольському районі знаходяться 4 сертифіковані склади, а в Дніпропетровській області 51 суб'єкт господарювання, який також надає аналогічні послуги по зберіганню зерна та переоформленню документів на зерно з одного власника на іншого власника.

Споживачі укладаючи відповідні договори з Позивачем, які містять відповідні розцінки на усі операції з надання послуг по зберіганню зерна, в тому числі і щодо переоформлення зерна, мають усвідомлювати умови надаваємої послуги та у випадку незгоди з цими умовами звернутися до іншого суб’єкта господарювання, що надає послуги з зберігання зерна.

Також, слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, економічна конкуренція - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Тобто економічна конкуренція фактично не можлива на території одного з суб'єктів господарювання, оскільки інший суб'єкт (конкурент) не має можливості визначати умови обороту товарів на території Позивача. Однак на території певного ринку –району або регіону, така конкуренція має місце, але в межах району та регіону Позивач не займає монопольного становища.

Таким чином, неправомірне визначення Відповідачем послуги з переоформлення зерна окремою послугою та визначення території Позивача як територіальної (географічної) межі ринку призвело до прийняття неправомірного рішення щодо визнання Позивача, таким що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Товариства.

Враховуючи усе вищевикладене, а також приписи ст..ст. 1, 12, 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, п. 1.3. Методики, суд вважає, що в діях Позивача відсутні ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Товариства.

Згідно статті 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету, відповідно до статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, є участь в формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 59 цього ж Закону визначає підстави для зміни, скасування чи визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України, якими є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, а також те, що під час розгляду Відповідачем адміністративної справи та прийнятті спірного рішення мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення норм матеріального права, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання рішення № 13.5/10-п від 28.03.2008 року недійсним правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, сплачені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 85,00грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. слід віднести на відповідача.

З підстав наведеного та керуючись Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2008р. № 13.5/10-п "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 2, ЄДРПОУ 20306037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (53270, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр. Електрометалургів, 224, ЄДРПОУ 31337984, р/р 26009339058051, МФО 305299, Приватбанк, м Дніпропетровськ) судові витрати, сплачені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 85,00грн. та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у сумі 118,00грн., видати наказ.

Суддя А.Є. Чередко Рішення підписано