Ухвала суду № 64542996, 07.02.2017, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 0425/880/2012

Провадження № 1/0186/1/17

П О С Т А Н О В А

07 лютого 2017 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області, в складі:

головуючої судді - Демиденко С.М.

секретар судового засідання - Фадєєва Т.Б.

за участю:

прокурора: Маковецької Л.О.

підсудної - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Першотравенську кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Покровське, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, освіта вища, розлученої, пенсіонерки, раніше не судимої, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, органами досудового слідства обвинувачується в тому, що вона, згідно протоколу №2 загальних зборів засновників членів ТОВ «Побут» від 22 березня 2005 року, працюючи на посаді директора ТОВ «Побут», розташованого по АДРЕСА_3 та, відповідно до статуту ТОВ «Побут» від 22 травня 2007 року, будучи уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих функцій, а саме: «п.5.3.1 - вирішує всі питання діяльності Товариства окрім віднесених до виключної компетенції учасників; ... укладає угоди (контракти) та згоди, здійснює облік та внутрішній контроль за господарською діяльністю Товариства; розпоряджається майном та коштами Товариства, представляє Товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, в країні та за її межами договори та інші угоди від імені Товариства» та ін., тобто, являючись службовою особою, скоїла ряд умисних корисливих та інших злочинів при наступних обставинах.

Так, директор ТОВ «Побут» ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння майном ТОВ «Побут» шляхом зловживання своїм службовим становищем, виступаючи від імені товариства в серпні 2008 року (точну дату слідством не встановлено) уклала усну угоду з ОСОБА_2, якому не було відомо про злочинний умисел ОСОБА_1, про продаж останньому трактора «ЮМЗ-6» д/н НОМЕР_1, що належав ТОВ «Побут» за ціною 12 000 гривень, при цьому питання продажу основних засобів підприємства на загальних зборах учасників товариства не обговорювався, рішення по ньому не приймалося та переважне право купівлі даної частки майна товариства іншим учасникам ТОВ «Побут» не надавалося.

Після досягнення зазначеної домовленості, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ТОВ «Побут», у серпні місяці 2008 року, знаходячись у службовому кабінеті директора ТОВ «Побут», розташованого по АДРЕСА_3 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12 000 гривень в якості оплати за придбаний ним трактор «ЮМЗ-6» д/н НОМЕР_1, які ОСОБА_1, згідно висновку судово-економічної експертизи №45/05-2012 від 21 травня 2012 року, до каси підприємства не оприбуткувала та шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділа коштами в сумі 12 000 гривень, отриманими від реалізації вказаного трактора, якими розпорядилася на власний розсуд, спричинивши тим самим ТОВ «Побут» майнову шкоду у вказаному розмірі.

Крім того, директор ТОВ «Побут» ОСОБА_1, маючи умисел на повторну розтрату та заволодіння майном ТОВ «Побут» шляхом зловживання своїм службовим становищем, 17 жовтня 2008 року від імені ТОВ «Побут», як «Продавця», з одного боку, та громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як «Покупцями», з другого боку, уклала договір купівлі-продажу 4/25 частини нежитлової будівлі даного товариства, розташованого по АДРЕСА_2, за ціною 22 944 гривні, при цьому питання продажу основних засобів підприємства на загальних зборах не обговорювалося, рішення по ньому не приймалося та переважне право купівлі даної частки майна товариства іншим учасникам ТОВ «Побут» не надавалося.

Згідно п.2.1. вищезазначеного договору купівлі-продажу, директор ТОВ «Побут» ОСОБА_1, знаходячись у службовому кабінеті директора ТОВ «Побут», розташованому по АДРЕСА_3, як «Продавець» отримала від зазначених «Покупців» на момент підписання договору кошти в сумі 22 944 гривні, однак, згідно висновку судово-економічної експертизи №45/05-2012 від 21 травня 2012 року, кошти, отримані від реалізації вказаних основних засобів товариства, ОСОБА_1 до каси підприємства не оприбуткувала та шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділа коштами в сумі 22 944 гривні, отриманими від реалізації 4/25 нежитлової будівлі ТОВ «Побут», якими розпорядилася на власний розсуд, спричинивши тим самим ТОВ «Побут» майнову шкоду у вказаному розмірі.

Крім того, ОСОБА_1, маючи умисел на зловживання своїм службовим становищем, виступаючи як директор ТОВ «Побут», 17 жовтня 2008 року, в робочий час, знаходячись у приміщенні службового кабінету, розташованого по АДРЕСА_3 в порушення положень п.4.3 Статуту ТОВ «Побут», не надавши переважного права купівлі частки майна товариства іншим учасникам ТОВ «Побут» та не повідомивши їх про намір продажу основних засобів підприємства, а саме: 4/25 частини нежитлової будівлі особам, що не являються його учасниками, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, невірно розуміючи інтереси служби та всупереч цим інтересам, в інтересах третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, уклала з вказаними особами договір купівлі-продажу 4/25 частини нежитлової будівлі вказаного товариства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та реалізувала вказану частину будівлі за ціною 22 944 гривні, тоді як її фактична ринкова вартість становила 243 992 гривні, тобто, згідно висновку економічної експертизи №45/05-2012 від 21 травня 2012 року, спричинила ТОВ «Побут» матеріальну шкоду в розмірі 180 383 гривні, у тому числі потерпілим - учасникам товариства матеріальну шкоду відповідно до їх дольової частки в підприємстві, а саме:

ОСОБА_5 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_6 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_7 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_8 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_9 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_10 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_11 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_12 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_13 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_14 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_15 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_16 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_17 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_18 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_19 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_20 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_21 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_22 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_23 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_24 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_25 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_26 на суму 1 881,6 гривня,

ОСОБА_27 на суму 1 881,6 гривня,

а всього на загальну суму 43 277 гривень, що більше ніж у 100 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинило істотну шкоду ТОВ «Побут» та вище зазначеним потерпілим - учасникам підприємства у вказаному розмірі відповідно до їх дольової частки в підприємстві.

Відповідно до ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Натомість органами досудового слідства під час кваліфікації діянь ОСОБА_1 допущено ряд припущень, не надано належної правової оцінки всім доказам по справі.

Так, інкримінуючи продаж трактору «ЮМЗ-6» д/н НОМЕР_1, що належав ТОВ «Побут», та зазначаючи ціну 12 000 гривень, органи досудового слідства підтверджують її лише показаннями свідків, що неприпустимо в розумінні Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України - у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Тобто підтверджуючим доказом того, що правочин у вигляді договору купівлі-продажу трактору «ЮМЗ-6» д/н НОМЕР_1 за 12 000 гривень було вчинено саме ОСОБА_1 з ОСОБА_2, має бути лише письмово укладений договір. Таким чином, зазначений в обвинуваченні факт продажу його ОСОБА_1 за вказану суму є голослівним, який не знаходить свого законного підтвердження, є припущенням.

Окрім того, в справі - в т.5 на аркушах 30-31 мається висновок експерта №14 від 20 січня 2012 року про оцінку транспортного засобу, згідно якого середня ринкова вартість технічно справного трактора «ЮМЗ-6» 1975 року випуску станом на 02 липня 2008 року складає 5 959 гривень. Але й при цьому не встановлено, чи дійсно спричинена шкода ТОВ «Побут», оскільки не було проведено документальної ревізії і не перевірено, чи стояв станом на серпень 2008 року на балансі трактор «ЮМЗ-6» д/н НОМЕР_1, чи не підлягав він списанню, який його амортизаційний знос тощо. Як зазначено у висновку експерта №45/05-2012 від 21 травня 2012 року в т.6 на аркуші 36, відповідно до інвентарної карточки №39 обліку основних засобів, проіндексована вартість трактору «ЮМЗ-6» станом на 02 вересня 1996 року становила 5 682,65 гривні, знос - 100%.

Стосовно повноважень ОСОБА_1 щодо розпоряджання майном ТОВ «Побут», слід звернути увагу на те, що органом досудового слідства зовсім не зроблено розмежування на поняття статутного капіталу та майна товариства. Так, згідно п.6.1 Статуту ТОВ «Побут» від 24 березня 2007 року, зареєстрованого 22 травня 2007 року, Статутний фонд у розмірі 47 9000 гривень утворюється за рахунок внесків учасників.

В розумінні ст.144 ЦК України це і є статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки він складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Трактор «ЮМЗ-6» та 4/25 частини нежитлової будівлі є майном товариства, поняття якого закріплено в розділі 7 Статуту, в п.7.1 якого зазначено - майно товариства складають основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі.

Як зазначають органи досудового слідства в обвинувальному висновку, посилаючись в якості доказу обвинувачення, п.5.2.1 Статуту передбачено, що до виняткової компетенції Зборів належить зміна розміру статутного капіталу, вирішення питання про придбання частки учасника; п.5.3.1 - директор вирішує всі питання діяльності Товариства, окрім віднесених до виключної компетенції Зборів учасників; … укладає угоди (контракти) та згоди; розпоряджається майном та коштами Товариства…», але при цьому самі ж будують обвинувачення саме на припущенні того, що директор не мав права розпоряджатися майном товариства, в той час, як про це прямо зазначено в Статуті.

В Статуті йдеться мова про виключну компетенцію Зборів під час вирішення питання продажу частки учасника Товариства, а не про продаж частки його майна. Це також прямо зазначено в ст.147 ЦК України, в якій зазначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Але в даному випадку мова йдеться про розпоряджання саме майном товариства, що не заборонено директору цього підприємства згідно приписів п.5.3.1 Статуту ТОВ «Побут».

З огляду на викладене, положення обвинувачення про те, що питання продажу основних засобів підприємства на загальних зборах учасників товариства не обговорювався, рішення по ньому не приймалося та переважне право купівлі даної частки майна товариства іншим учасникам ТОВ «Побут» не надавалося, не знаходить своєї законної обґрунтованості і є припущенням необхідності проведення таких дій саме Зборами ТОВ «Побут».

Також не приділено уваги тому, що на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області №К39/95-09 від 18 серпня 2009 року скасовано державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ «Побут», що проведена 22 травня 2007 року Покровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Побут» за №7 від 24 березня 2007 року. Рішення в цій частині набрало законної сили згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2009 року. Судами було встановлено, що матеріалами справи не підтверджено факт належності ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ «Побут» в розмірі 76% статутного капіталу, правочини щодо відчуження часток на користь ОСОБА_1, що відбулися у 2005-2006 роках є недійсними на підставі приписів ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України.

Таким чином, органи досудового слідства в обвинувачені посилалися на недійсний Статут ТОВ «Побут» (нова редакція) у підтвердження винуватості ОСОБА_1 стосовно визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої його учасникам відповідно до їх дольової частки.

Отже, досудовим слідством взагалі не встановлено перелік потерпілих осіб, та розмір заподіяної злочином шкоди.

Не вирішено питання про наявність або відсутність цивільно-правової природи обставин, що сталися, адже відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (п.5.3.1 Статуту від 22 березня 2005 року - директор розпоряджається майном ТОВ «Побут»). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

В порядку цивільного судочинства, за приписами ч.4 ст.369 ЦК України можна було б вирішити питання двосторонньої реституції по договорам купівлі-продажу майна ТОВ «Побут», адже правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень. Відповідно до п.8 та абзацу 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК ( 1960 року ) не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК (1960 року ), на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, вже одержаних у ході судового слідства.

З огляду на вищевикладене вбачається суттєва неповнота досудового слідства, яка не може бути усунена в судовому засіданні, а тому справу слід повернути на додаткове розслідування. В ході додаткового розслідування справи необхідно усунути нез'ясовані обставини, щодо складу потерпілих осіб та розміру заподіяної злочином шкоди, виконати інші слідчі дії, в проведенні яких виникне необхідність.

На підставі викладеного, керуючись ст.281 КПК України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Повернути кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 і ч.3 ст.191, ч.1 ст.364 КК України, для проведення додаткового розслідування прокурору Покровського РВ СМП Дніпропетровської області.

На постанову може бути подана скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд на протязі семи діб з моменту її винесення.

Суддя: С.М. Демиденко