Ухвала суду № 64537611, 27.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/1921/15-ц Провадження № 22-ц/772/79/2017Головуючий в суді першої інстанції Олійник І. В.Категорія 39Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Копаничук С.Г.

суддів: Панасюка О.С., Медвецького С.К.

при секретарі Торбасюк О.І.

за участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Хмыльницького мыськрайонного суду Вінницької області від 26.10.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення заповіту нікчемним -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Думенки Хмільницького району Вінницької області померла мати позивачів - ОСОБА_7. 14.08.2014 року за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом, Хмільницькою районною державною нотаріальною конторою у Вінницькій області заведено спадкову справу № 254/2014, у спадковому реєстрі за № 56422341. Позивач ОСОБА_4 27.08.2014 року подав заяву про прийняття спадщини, при цьому нотаріус повідомив, що заповіту ОСОБА_7 у державному реєстрі немає. 22.01.2015 року з листа нотаріуса Хмільницької районної державної нотаріальної контори Горщинської Ю.П. позивачу ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_7 в с.Лозова склала 19.12.2013 року заповіт на іншу особу,посвідчений секретарем Лозівської сільської ради Лукашук Т.П. Вказують на те,що ОСОБА_7 заповіту не складала, так як за життя не висловлювала таких думок, рукописний текст на заповіті виконаний не нею,державне мито нею не сплачувалося,а також на те,що вказаний заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі заповітів 15.08.2014 року,тобто після відкриття спадщини. Посилаючись на те,що що заповіт було посвідчено секретарем Лозівської сільської ради з грубим порушенням норм законодавства, зокрема ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 37 Закону України «Про нотаріат» щодо посвідчення заповіту уповноваженою на це особою та ч. 1 ст. 56 Закону України «Про нотаріат» щодо забезпечення державної реєстрації у Спадковому реєстрі відповідно до передбаченого Порядку Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженому Кабінетом Міністрів України, просили позов задовльнити. Встановити нікчемність заповіту посвідченого 19.12.2013 року секретарем Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області Лукашук Т.П., за номером в реєстрі вчинення нотаріальних дій № 60, зареєстрованого в Спадковому реєстрі Вінницькою філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 15.08.2014 року від імені ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,стягнувши судові витрати з відповідача.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 31.07.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_5.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.08.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_6.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26.10.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення заповіту нікчемним, - відмовлено

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Згідно ст.1257ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Порушення форми та порядку посвідчення заповітів являють собою неврахування будь-яких імперативних вимог закону, підзаконних актів щодо складання заповіту (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання, дати та місця народження заповідача тощо).

Матеріалами справи встановлено (т. 2 а.с. 64),що 19.12.2013 року в с. Лозова Хмільницького району ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем викоанавчого комітету Лозівської сільської ради Лукашук Т.П. За змістом даного заповіту, житловий будинок з господарськими будівлями, приватизовану земельну ділянку розміром 0,85 га., ОСОБА_7, заповіла дочці ОСОБА_6, а земельні ділянки розташовані на території Лозівської сільської ради площею 2,0143 га, 2,0190 га. заповіла синові ОСОБА_11. Заповіт зареєстровано в реєстрі № 60, стягнуто державне мето 85 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 38145916 від 15.08.2014 року, проведено реєстрацію заповіту в даному реєстрі, заповідач - ОСОБА_7, номер у реєстрі - 60, дата посвідчення - 19.12.2013 року, дата та час реєстрації в реєстрі - 15.08.2014 року, 17:04 год., зареєстровано Вінницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Відповідно до висновку комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи № 1033/1034/16-21 від 04.07.2016 року, призначеної судом за клопотанням позивача, підписи від імені ОСОБА_7 на двох примірниках заповіту ОСОБА_7 від 19.12.2013 року, посвідчених секретарем Лозівської сільської ради Лукашук Т.П. виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_7 на двох примірниках заповіту від 19.12.2013 року, як і рукописний текст на двох примірниках заповіту ОСОБА_7 від 19.12.2013 року ймовірно виконані ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 125-130).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заповіт був складений без порушень щодо його форми та посвідчення ,у секретаря виконавчого комітету Лозівської сільської ради були повноваження на посвідчення нотаріальних дій.Заповіт складено і підписано заповідачкою та посвідчено в с.Лозова секретарем Лозівської сільської ради Лукашук Т.П. Останньою про посвідчення заповіту від 19.12.2013 року був внесений запис до реєстру про вчинену нотаріальну дію під №60, що підтверджується відповідним реєстром. В подальшому відомості про посвідчений заповіт було внесено до Спадкового реєстру та зареєстровано 15.08.2014 о 17:04 год.

Суд виходив з того,що вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано, а пропуск строку для вчинення цієї дії не може бути підставою нікчемності заповіту, оскільки волевиявлення спадкодавця підтверджується висновком комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи № 1033/1034/16-21 від 04.07.2016 року.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вказаному висновку експертів, оскільки на дослідження експертам були надані документи ,що містять підписи та рукописний текст, які ОСОБА_7 виконувала в різний час свого життя, коли оформляла паспорт, коли зверталась за пенсією та інші. Суд вірно встановив обставини справи на підставі доказів ,які оцінив в порядку ст.212 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини та правову норму,що їх регулює та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання заповіту нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1251 Цивільного кодексу України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Ч. 4 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.Статтею 37 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти (крім секретних).

Порядок вчинення таких дій передбачено «Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування» ,затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 .11 2011 р. за № 1298/20036.

Як встановлено, заповідачкою ОСОБА_7 19.12.2013 року в с.Лозова складено заповіт, який посвідчено секретарем Лозівської сільської ради та внесено в реєстр вчинених дій за № 60.

Рішенням № 3 1-ї сесії 6 скликання Лозівської сільської ради від 10.11.2010 року (т. 2 а.с. 204) Лукашук Т.П. обрана секретарем Лозівської сільської ради і на неї покладено повноваження секретаря виконавчого комітету сільської ради. Лукашук Т.П. відповідно до рішення сільської ради від 10.11.2010 року № 6 входить до складу апарату сільської ради як секретар сільської ради (т. 2 а.с. 205), це підтверджується штатним розкладом (т. 2 а.с. 206). Окрім того, розпорядженням Лозівського сільського голови № 21 від 29.12.2010 року на секретаря сільської ради Лукашук Т.П. покладено відповідальність за посвідчення заповітів, довіреностей, засвідчення підпису, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (т. 2 а.с. 207).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Лукашук Т.П., посвідчуючи заповіт, діяла в межах покладених на неї відповідно вказаного рішення № 3 1-ї сесії 6 скликання та розпорядження Лозівського сільського голови № 21 від 29.12.2010 року повноважень та посадових обов'язків.

Тому доводи скарги щодо відсутності у неї повноважень на посвідчення заповіту є необгрунтованими.

Також не заслуговують на увагу доводи скарги щодо порушення посвідчення заповіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.Відповідно до ст.1234 ЦК фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на заповіт .

Заповідачка ОСОБА_7 висловила і закріпила у заповіті власне волевиявлення, здійснила розпорядження щодо майна на випадок своєї смерті, звернувшись у передбаченому законом порядку до органу місцевого самоврядування, що мав повноваження вчиняти нотаріальну дію щодо посвідчення заповіту. Вказані дії посадовою особою органу місцевого самоврядування були здійснені 19.12.2013 року і запис про по посвідчення заповіту був зареєстрований під №60 у реєстрі вчинених сільською радою нотаріальних дій. (т. 1 а.с.116-129). Останній , відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про нотаріат", є доказом вчинення нотаріальної дії. В подальшому відомості про посвідчений заповіт уповноваженою особою були надані на реєстрацію і державна реєстрація вказаного заповіту у Спадковому реєстрі проведена 15.08.2014 о 17:04 год. Тобто, вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано ,хоча і з простроченням.

Факт належного посвідчення заповіту уповноваженою особою органу місцевого самоврядування та внесення відповідного запису про вчинену дію у той же день підтверджується матеріалами та дослідженими обставинами справи.

Доводи скарги про те ,що прострочення внесення відомостей про нього до Спадкового реєстру є порушенням вимог щодо його посвідчення, не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 5 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 491 від 11.05.2011 року, Держінформюст та його філії виконують повноваження реєстратора Спадкового реєстру щодо заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування.

П. 8 Порядку також визначено, що посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання Держінформюсту або його філіям заяв про реєстрацію. Аналогічна норма щодо порядку реєстрації заповіту, посвідченого органом місцевого самоврядування, також зазначена у ч. 2 п. 2.3 Положення про Спадковий реєстр.

За п. 2.9. Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, реєстратор вносить відомості до Спадкового реєстру у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Згідно з п. 10 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 491 від 11.05.2011 року, заяви про реєстрацію подаються (надсилаються) Реєстратору, зокрема, в день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Зі змісту вказаних актів вбачається ,що до Спадкового реєстру заносяться відомості про вчинені заповіти після їх фактичного посвідчення шляхом подання Держінформюсту або його філіям заяв про реєстрацію,тобто презюмується ,що реєстрація заповіту з врахуванням особливостей здійснення нотаріальних дій посадовими особами сільських рад,може не відбутися у день його посвідчення. Ці дії розведені у часі,а тому відсутність реєстрації у день посвідчення сільською радою заповіту не є підставою його нікчемності . Крім того, зі змісту вказаних норм права вбачається,що направлення відомостей про посвідчені заповіти до Спадкового реєстру вказує на те, що посвідчення заповітів здійснено, а їх наступна стадія - реєстрація не може вважатись порушенням вимог щодо його посвідчення .

Колегія суддів вважає,що заповіт був вчинений без порушення вимог щодо його посвідчення,правочин вчинений у необхідній формі, посвідчений уповноваженою особою органу місцевого самоврядування,запис про вчинену нотаріальну дію вчасно внесено до реєстру для реєстрації нотаріальних дій, , у тексті заповіту є необхідні реквізити.

Державна реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі 15.08.2014 року не може являтись підставою нікчемності заповіту, оскільки заповідач належним чином реалізувала своє право на заповітне розпорядження своїм майном на випадок смерті, але несвоєчасна реєстрація заповіту відбулась не з вини заповідача. Порушення органом місцевого самоврядування строків направлення відомостей про заповіт для його реєстарції допущені з їх вини і не можуть спростовувати волю заповідачки та бути підставою для визнання її заповіту нікчемним, оскільки вони вторгаються в порядок та порушують здійснення громадянами своїх майнових прав.

Враховуючи викладене, доводи скарги висновки суду не спростовують ,рішення суду є законним та обґрунтованим,а тому підстав для його скасування чи зміни немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26.10.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти з дня його проголошення до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: С.Г. Копаничук

Судді: О.С. Панасюк

С.К. Медвецький

/підписи/

з оригіналом вірно: