Ухвала суду № 64534061, 01.02.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сингаївський О.П.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"01" лютого 2017 р. Справа № 296/5754/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "15" листопада 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання відновити виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за вислугу років за період з 01.06.2015.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.11.2016 позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за вислугу років за період з 06.01.2016.

В задоволенні позову в частині зобов'язання відновити виплату пенсії за період з 01.06.2015 по 05.01.2016 відмовлено, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 23.04.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Житомирській області та отримував пенсію за вислугою років.

Відповідно до наказу Міністра оборони України № 311 від 07.05.2015 позивача прийнято на військову службу за контрактом на п'ять років.

27.05.2015 ОСОБА_3 до управління подано заяву про припинення виплати пенсії, відповідно з 01.06.2015 останньому припинено виплату пенсії за заявою позивача.

У квітні, травні та червні місяцях 2016 року позивач звертався із заявами до відповідача з проханням поновити виплату йому пенсії за вислугу років.

Листами Управління ПФУ в Житомирській області від 18.04.2016, 20.05.2016, 14.06.2016 відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії посилаючись на те, що відповідно до п.2 ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплату пенсії припинено у зв'язку з повторним прийняттям на військову службу до Збройних Сил України.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час мобілізації у зв'язку з виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, у зв'язку з чим на нього розповсюджується дія ч.3 ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", щодо не припинення виплати пенсії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно із пунктом 2 статті 2 вищевказаного Закону пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Частиною 3 ст.2 Закону також передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється.

В апеляційній скарзі пенсійний орган посилається на те, що у витязі з наказу про зарахування на службу за контрактом не зазначено про зарахування позивача на службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, а тому до ОСОБА_3 не може застосовуватись ч.3 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Дане твердження є помилковим виходячи з такого.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" та № 3543-XII від від 21.10.1993 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 1932-XII та Закон № 3543-XII).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 була оголошена часткова мобілізація, у зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації в країні.

14 січня 2015 року № 15/2015 було видано новий Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" (Указ затверджено Законом № 113-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 6, ст.42).

Статтями 39,40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу підчас мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призивом підчас мобілізації, на особливий період, або прийнятті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації,щозагрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями,передбаченими законами України.

Аналіз наведеної норми Закону дає підстави стверджувати, що громадяни України які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом, але в будь-якому випадку вони мають гарантії захищені законодавством України.

Статтями 2 та 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час мобілізації у зв'язку з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, у звязку з чим на нього розповсюджується дія ч.3 ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо неприпинення виплати пенсії.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "15" листопада 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вул. Ольжича,7,м.Житомир,10003

4-третій особі: - ,