Ухвала суду № 64533603, 06.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Юзефович І.О.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року справа №428/12050/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:головуючого Шишова О.О.,суддів Сіваченка І.В О.О., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 428/12050/16-а (головуючий І інстанції Юзефович І.О.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі-позивач) звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання здійснити перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що на початку листопада 2014р. ОСОБА_3, працюючи суддею Апеляційного суду Луганської області і маючи стаж роботи суддею 22 роки, звернувся з заявою про відставку до Вищої ради юстиції, яка 02.07.2015р. задовольнила його прохання і прийняла рішення про внесення подання про звільнення його з посади за загальними обставинами у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постановою ВРУ від 16.07.2015р. позивача ОСОБА_3 звільнено з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку з виходом у відставку. Наказом голови Апеляційного суду Луганської області від 04.08.2015р. позивач ОСОБА_3 був звільнений з посади судді Апеляційного суду Луганської області.

19.07.2016р. позивач ОСОБА_3 звернувся з заявою до відповідача УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, на підставі якої позивачу ОСОБА_3 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84 відсотки грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, з 19.07.2016р.

Не погодившись з призначеним розміром щомісячного довічного грошового утримання позивач ОСОБА_3 звернувся до відповідача УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки відповідачем не було враховано крім роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби. Однак, рішенням від 11.10.2016р. №162/к-4, позивачу ОСОБА_3 було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, з 84 відсотків до 90 відсотків, оскільки в редакції закону, яка діяла на дату його звернення, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів навчання та служби в армії

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд скасувати повністю рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11.10.2016р. №162/к-4, яким йому було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, в роїу г зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області перера призначене йому 19.07.2016р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, в розмірі 90 відсотків, зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області перерахувати раніше призначене йому 19.07.2016р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків заробітку судді, працюючого на відповідній посаді і призначити його у розмірі 90 відсотків заробітку судді на момент звернення із заявою, включивши до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному начальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 428/12050/16-а адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язання вчинити певні дії- задоволено, а саме:

-скасовано повністю рішення Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11.10.2016р. №162/к-4, яким ОСОБА_3 було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, в розмірі 90 відсотків;

-зобов'язано Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області перерахувати раніше призначене ОСОБА_3 19.07.2016р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків заробітку судді, працюючого на відповідній посаді і призначити ОСОБА_3 у розмірі 90 відсотків заробітку судді на момент звернення із заявою, включивши до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному начальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 551,20грн. присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_3

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Крім того, така позиція висловлена у роз'ясненні Конституційного Суду України у Рішенні №8-рп/2005.

Судом першої інстанції також було зазначено, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ч. 1 ст. 135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закон України „Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-УІП). до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1)судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітр колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2)члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії судців України;

3)судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР :

республік, що входили до його складу.

Даною нормою права зарахування періоду навчання та проходження строкові військової служби до стажу роботи на посаді судді не передбачено.

Крім того, апелянт зазначив, що згідно наданих документів, стаж роботи ОСОБА_3 на посаді судді складає 22 роки 06 місяців 12 днів, відповідно до чого розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_3 становить 84 відсотків його заробітної плати

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до копії заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 19.07.2016р. ОСОБА_3 звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з відповідною заявою. Відповідно до копії протоколу УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області №2526 від 29.07.2016р., ОСОБА_3 призначено довічне грошове утримання судді у розмірі 84 відсотки з 19.07.2016р..

Відповідно до копії розрахунку стажу ОСОБА_3, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області розрахувало останньому стаж роботи судді 22 роки 6 місяців 12 днів, військова служба 1 рік 11 місяців 3 дні.

Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, останній звернвся 28.09.2016р. з заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків.

Відповідно до повідомлення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11.10.2016р. №162/к-4, відповідно до ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діє на дату звернення та на дату звільнення з посади судді у відставку, зарахування періоду навчання та проходження строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді не передбачено. Згідно наданих документів, стаж роботи на посаді судді складає 22 роки 06 місяців 12 днів, відповідно до чого розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 84 відсотків його заробітної плати. Встановлювати розмір щомісячного довічного грошового утримання 90 відсотків не має правових підстав. Відповідно до копії розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданого Апеляційним судом Луганської області 06.08.2015р. №918/15-вих., стаж роботи ОСОБА_3 станом на 04.08.2015р. становить 26 років 04 місяці 09 днів, з яких: служба в лавах ОСОБА_3 (12.06.1984р. 14.05.1986р.) 01 рік 11 місяців 02 дні; студент Харківського юридичного інституту ім.. Ф.Е.Дзерзинського (01.09.1986р. 30.06.1990р.) 03 роки 09 місяців 29 днів 50% яких 01 рік 11 місяців 00 днів.

Не погодившись з відповіддю УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області позивач був вимушений звернутись до суду за захистом свої прав і свобод.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

У відповідності до положень ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Як було вже зазначено, 14.05.1992 року ОСОБА_3. був призначений суддею Краснолуцького міського суду Луганської області. В той час діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-XII, положення ст. 43 якого передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, у відповідності до Указів Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

Пункт 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів зазначає,що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.

Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних судах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року №П/800/426/14.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Таким чином, колегія суддів робить висновок,що до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати календарний період проходження строкової військової служби (з 12.06.1984р. по 14.05.1986р.) та половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е.Дзержинського (з 01.09.1986р. по 30.06.1990р.), що в загальному розмірі складає 26 років 04 місяців 14 днів, що дає право на отримання ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11.10.2016р. №162/к-4, яким ОСОБА_3 було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, в розмірі 90 відсотків не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб'єктів владних повноважень ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 428/12050/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 428/12050/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов