Постанова № 64533192, 02.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа№ 911/3509/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - Софін О.В.

від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2015 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2015 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2015 та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи, апеляційну скаргу було передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 колегією судді відновлено апелянту строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 02.02.2016.

В судовому засіданні 02.02.2016 по справі оголошено перерву до 11.02.2016.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшло клопотання від представника відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 11.02.2016 клопотання представника відповідача було задоволено та по справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

18.03.2016 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 апеляційне провадження по справі поновлено та призначено до розгляду на 31.03.2016 у зв'язку із необхідністю витребувати у сторін матеріали, необхідні для проведення експертизи, які зазначені в клопотаннях судового експерта Таєвської А.В. відповідно до вимог п.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

В судовому засіданні 31.03.2016 представники позивача та відповідача надали документи зазначенні в ухвалі від 21.03.2016 Київського апеляційного господарського суду, а саме позивач надав оригінал заяви № 1 від 03.12.2013, оригінал заяви № 3 від 10.12.2013, та оригінал заяви № 3 від 11.12.2013, відповідач надав щоденники ОСОБА_6, за 2012-2013, 2013-2014, та 2014-2015 роки, розрахункові книжки ОСОБА_7 по оплаті за комунальні послуги за 2012-2013, 2014-2015 роки.

19.08.2016 справа № 911/3509/15 одночасно із висновком судового експерта надійшла до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 23.08.2016 було поновлено провадження по справі та призначено до розгляду на 06.09.2016.

В судовому засіданні 06.09.2016 по справі було оголошено перерву до 15.09.2016.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду надійшло клопотання від представника позивача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 15.09.2016 клопотання представника позивача було задоволено, по справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зобов`язано Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві надати для дослідження експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України оригінали касових документів № ЛЗ4169894 від 03.12.2013 на суму 143 000 грн., № ЛЗ4169895 від 04.12.2013 на суму 101 000 грн., вилучених в межах кримінального провадження № 12015100100015576 від 24.12.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 провадження по справі було зупинено до надання висновку експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

07.10.2016 на адресу Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи та клопотання експертів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про надання додаткових матеріалів для проведення судової почеркознавчої експертизи, а саме: оригіналів касових документів № ЛЗ4169894 від 03.12.2013 на суму 143000 грн., № ЛЗ4169895 від 04.12.2013 на суму 101 000 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.10.2016 та зобов`язано Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві в строк до 25.10.2016 надати суду оригінали вказаних вище документів для подальшого направлення експертній установі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 відкладено розгляд клопотання експертів про надання додаткових матеріалів до 10.11.2016.

10.11.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві надійшли оригінали касових документів № ЛЗ4169894 від 03.12.2013 на суму 143 000 грн., № ЛЗ4169895 від 04.12.2013 на суму 101 000 грн., які вилучені в межах кримінального провадження № 12015100100015576 від 24.12.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 провадження у справі № 911/3509/15 було зупинено до надання висновку експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

13.12.2016 на адресу Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи з висновком судово-почеркознавчої експертизи та надані для дослідження матеріали.

Ухвалою суду від 13.01.2017 провадження по справі було поновлено та призначено розгляд апеляційної скарги на 02.02.2017.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та справедливим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники відповідача та позивача в судове засідання 02.02.2017 з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Відповідно до позиції позивача, 03.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позичальник) був укладений кредитний договір № 59/13/KLMB.

Пунктом 1.1 договору сторони визначили, що в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором. Може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією.

У відповідності з пп. 1.2.1 п. 1.2 договору кредит надається для поповнення обігових коштів.

Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 500000,00 грн. (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 1.4 договору кінцева дата повернення кредиту не пізніше 02.12.2014 р. включно.

Як вбачається з пояснень позивача, він виконав зобов'язання за кредитним договором належним чином, проте відповідач допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, внаслідок чого станом на 06.08.2015 у відповідача виникла заборгованість в розмірі 522660,67и грн.. включаючи штрафні санкції, а тому позивач звернувся до суду з відповідним позов для захисту свого порушеного права.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову та оскаржуючи прийняте судом першої інстанції рішення, мотивує свої заперечення тим, що він не підписував кредитний договір № 59/13/KLMB, жодних коштів в банку не брав, а тому не має ніякої заборгованості та не повинен сплачувати позивачу, заявлених в позові, коштів.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як було встановлено місцевим судом, 02.12.2014 ПАТ "Златобанк" та ФОП ОСОБА_4 уклали договір про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовилися викласти кредитний договір в новій редакції, в якій, серед іншого, погодили встановити кінцеву дату повернення кредиту - 02.06.2016 (включно).

Зі слів представника позивача вбачається, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами - у тому числі № 61973 від 04.12.2013 на суму 100000 грн., № 188749 від 11.12.2013 на суму 100000 грн., № 56941 від 03.12.2013 на суму 150000 грн., № 171010 від 10.12.2013 на суму 150000 грн.

В матеріалах справи наявний лист-попередження № 629 ПАТ "Златобанк", що надсилався їм на адресу ФОП ОСОБА_4 17.03.2015, яким банк повідомляв позичальника про істотне порушення умов кредитного договору та необхідність сплати прострочених платежів та пені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0861801107201.

В той же час, відповідачка, заперечуючи проти доводів позивача, зазначає про те, що вона не підписувала із позивачем ані кредитний договір № 59/13/KLMB, ані додаткову угоду до нього про внесення змін до кредитного договору. ІІ чоловік також не підписував будь-яких заяв про надання згоди на отримання кредиту ФОП ОСОБА_4

Нею кошти в касу банку на погашення нібито отриманого кредиту не вносились, та взагалі будь-які платежі, які б стосувались спірного кредитного договору не здійснювались, як про те зазначає позивач та на підтвердження своїх доводів надає банківські виписки про погашення кредиту відповідачкою.

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на подані апелянтом до суду заперечення на подану позовну заяву та прийняте місцевим судом рішення стосовно не укладання та не підписання кредитного договору, враховуючи приписи ст. 44 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 11.02.2016 по справі було призначено почеркознавчу експертизу та на вирішення експертам були поставлені наступні запитання:

-чи виконані підписи в тексті кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 особисто ОСОБА_4;

-чи виконані підписи в тексті договору про внесення змін до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 від 02.12.2014 особисто ОСОБА_4;

-чи виконані підписи в тексті договору про внесення змін до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 від 08.01.2015 особисто ОСОБА_4;

-чи виконані підписи в тексті заявки про видачу коштів вих. № 1 від 03.12.2013 особисто ОСОБА_4;

-чи виконані підписи в тексті заявки про видачу коштів вих. № 3 від 10.12.2013 особисто ОСОБА_4;

-чи виконані підписи в тексті заявки про видачу коштів вих. № 3 від 11.12.2013 особисто ОСОБА_4;

-чи виконаний підпис в заяві від 03.12.2013 до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 особисто ОСОБА_7;

-чи виконаний підпис в заяві від 02.12.2014 до договору про внесення змін до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 особисто ОСОБА_7;

-чи виконаний підпис в заяві від 08.01.2015 до договору про внесення змін до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 особисто ОСОБА_7.

Згідно висновку експертів № 3272/3273/16-32 від 17.08.2016 підписи від імені ОСОБА_4 у графі «позичальник»:

-у кредитному договорі № 59/13/KLMB від 03.12.2013;

-у договорі про внесення змін до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 від 02.12.2014;

-у договорі про внесення змін до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 від 08.01.2015 у графі «директор»;

-у заявці про видачу коштів вих. № 1 від 03.12.2013;

-у заявці про видачу коштів вих. № 3 від 10.12.2013;

-у заявці про видачу коштів вих. № 3 від 11.12.2013 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_7 у графі «ОСОБА_7»

- у заяві від 03.12.2013 до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013;

- у заяві від 02.12.2014 до договору про внесення змін до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013;

- у заяві від 08.01.2015 до договору про внесення змін до кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 виконані не ОСОБА_7, а іншою особою.

Враховуючи отримані висновки експертів, після поновлення провадження по справі в суді апеляційної інстанції, представником позивача, на підтвердження своїх доводів та на спростування доказів відповідача, було заявлено клопотання про призначення ще однієї почеркознавчої експертизи документів, які підтверджують, на думку позивача, факт отримання відповідачкою коштів у банку та внесення нею коштів до каси банку на виконання саме зобов`язань за кредитним договором № 59/13/KLMB від 03.12.2013.

Зважаючи на чинні приписи законодавства України, з метою повного, всебічного та обґрунтованого дослідження та вивчення всіх доказів та доводів представників сторін, а також зважаючи на процесуальну рівноправність позивачів та відповідачів, суд апеляційної інстанції ухвалою від 15.09.2016 призначив по справі почеркознавчу експертизу, поставивши експертам на вирішення наступне запитання:

- чи виконані підписи в тексті касового документа № 4169894 від 03.12.2013, № 4169895 від 04.12.2013, № 1824 від 06.04.2015 (а.с. 53 т.2), № 2092 від 07.04.2015 (а.с.54 т.2), № 264 від 03.06.2015 (а.с.55 т.2) особисто ОСОБА_4?

Відповідно до висновку експертів № 14725/14725/16-32 від 07.12.2016 підписи від імені ОСОБА_4 у рядку «(підписи)» на лицеві стороні, у рядках «Підписи» і «Зазначену в цьому грошовому чеку сум одержав (підпис)» на звороті у грошовому чеку № Л 3 4169894 від 03.12.202, грошовому чеку № Л 3 4169895 від 04.12.2013 - виконано ОСОБА_4.

Підписи від імені ОСОБА_4 у рядку «Підпис платника» у заявах на переказ готівки № 1824 від 06.04.2015, № 2092 від 07.04.2015, № 264 від 03.06.2015, виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Таким чином, підписи в тексті кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013, договорах про внесення змін до кредитного договору від 02.12.2014 та від 08.01.2015, заявках на видачу грошових коштів згідно кредитного договору, а також на заявах на переказ готівки № 1824 від 06.04.2015, № 2092 від 07.04.2015, № 264 від 03.06.2015, на які позивач посилався обґрунтовуючи свої позовні вимоги, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4

Крім цього, підписи в текстах заяв від 03.12.2013, 02.12.2014 та 08.01.2015 складених від імені ОСОБА_7 про надання безвідкличної та безумовної згоди на отримання його дружиною кредиту, виконані не ОСОБА_7, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вище викладене, на те, що при призначені судом почеркознавчих експертиз експерти були повідомлені про кримінальну відповідальність за ст. 384,385 КК України, а відповідно до п. 16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення експертизи», висновок експерта набуває доказової сили, за умови того, що особа набуває прав та несе обов`язки експерта після оголошення (вручення їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність), враховуючи те, що представниками сторін не було жодними належними та допустимим доказами доведено та обґрунтовано суду неможливість прийняття таких висновків експертів до уваги, зважаючи також на те, що подане експерту питання потребує спеціальних знань, колегія суддів дійшла висновку, що висновок експерта № 3272/3273/16-32 від 17.08.2016 та висновок експерта 14725/14725/16-32 від 07.12.2016 є належними доказами по справі та приймається до уваги для подальшого вирішення існуючого між сторонами спору.

З огляду на встановлений судовими експертами факт непідписання відповідачем кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013, договорах про внесення змін до кредитного договору від 02.12.2014 та від 08.01.2015, заяв на переказ готівки № 1824 від 06.04.2015, № 2092 від 07.04.2015, № 264 від 03.06.2015, за відсутності доказів укладення між сторонами договору про надання кредитних коштів, надані позивачем банківські виписки про перерахунок коштів та меморіальні ордери, які є лише розрахунковими документами, що складаються за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника внутрішньобанківських операцій (перерахування коштів з рахунку на рахунок), не є належними та допустимими доказами на підтвердження отримання ФОП ОСОБА_4 грошових коштів за спірним договором.

Стосовно зауваження представника позивача та встановлення судовими експертами факту підписання особисто ОСОБА_4 грошових чеків № Л 3 4169894 від 03.12.202, № Л 3 4169895 від 04.12.2013 як на підтвердження факту отримання коштів за кредитним договором № 59/13/KLMB від 03.12.2013, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, за висновком експертів було встановлено автентичність підпису ОСОБА_4 на вказаних вище грошових чеків, за якими банком видано ОСОБА_4 кошти в загальному розмірі 244000 грн., про те такі чеки не приймаються як належний та беззаперечний доказ виконання відповідачкою умов договору, навіть при наявності експертного висновку не підписання такого оскільки дані грошові чеки (оригінали яких наявні в матеріалах справи) не мають жодного посилання у своєму тексті на спірний кредитний договір № 59/13/KLMB від 03.12.2013.

Дані грошові чеки не містять відповідних відміток, що такі кошти видавались позивачем саме на виконання умов кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013.

Представником позивача не було надано належних та допустимих доказів стосовно підтвердження факту належності цих грошових чеків саме до спірного договору, як не надано доказів того, що такі кошти ОСОБА_4 отримані за якими-небудь іншими договорами, що могли бути укладені між сторонами, або на виконання інших договірних/позадоговірних зобов`язань сторін.

Крім того, як зазначалось вище, за умовами спірного кредитного договору № 59/13/KLMB від 03.12.2013 кредитні кошти відповідачці видавались на поповнення обігових коштів, в той час як в даних грошових чеках в графі «цілі витрат» зазначено: «закупівля торгівельного обладнання».

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність вказаних грошових чеків та підтвердження факту отримання особисто ОСОБА_4 коштів у позивача на загальну суму 244000 грн. не підтверджують факту укладання спірного договору та погодження відповідачки з усіма істотними його умовами: строк повернення кредитних коштів, процентна ставка, штрафні санкції та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань за таким кредитним договором, що додатково спростовує доводи позивача, викладені в позовній заяві та мотивування місцевого суду, викладене в оскаржувану рішенні.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим та оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту та процентам за користування ним згідно договору, які позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки на дату звернення позивача з позовом до суду у відповідача відсутня заборгованість за договором, не підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, які обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, що в даному випадку не доведено.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно та не всебічно з`ясовано обставини справи, винесено рішення з порушенням норм матеріального права, а тому, зважаючи на приписи ст. 104 ГПК України, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2015 у справі № 911/3509/15- скасуванню.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволені позову пропорційно на обох сторін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2015 у справі № 911/3509/15 - скасувати. Постановити нове рішення.

«В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - відмовити повністю.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52, код 35894495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11498,53 грн. та 5296 грн. за проведення почеркознавчої експертизи.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/3509/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов