Рішення № 64532250, 24.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/20090/16

За позовом Приватного підприємства «БЕСТЛАЙН-СЕРВІС»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 34 922,70грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники :

Від позивача: Біцай А.В. за дов.

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи :

Приватне підприємство «БЕСТЛАЙН-СЕРВІС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 34 922,70грн. (позивачем помилково зазначено у сумі 39 190,70 грн.), з яких 22 000, 00 грн. - основний борг за несплату орендної плати, 7 402, 43 грн. - компенсація за комунальні втрати, 4 268, 64 грн. - пеня, 362, 65 грн. - 3% річних, 888, 34 грн. - інфляційні нарахування відповідно до Договору оренди приміщення від 01.09.2015 №01/09/2015-1/2.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: : 03110, АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду були повернуті назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Отже, за встановлених обставин справи відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Приватним підприємством «БЕСТЛАЙН-СЕРВІС» (надалі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено договір оренди приміщення №01/09/2015-1/2 (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору, Позивач передає, а Відповідач приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення НОМЕР_2, загальною площею 106, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (надалі - Об'єкт оренди).

За актом прийому-передачі приміщення від 01.09.2015 Позивач передав у тимчасове платне користування, а Відповідач прийняв для ведення господарської діяльності Об'єкт оренди.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору загальний розмір орендної плати за 1 (один) місяць складає 2 000, 00 грн з ПДВ без врахування вартості комунальних послуг та електроенергії.

Згідно з п. 3.5. Договору послуги з оренди приміщення не включають в себе вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат (водопостачання та водовідведення, електро- та тепло постачання).

Відповідно до п. 3.3. Договору, Відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно до 5-го числа поточного місяця за попередній місяць, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позивача.

За умовами п. 3.8. Договору сторони передбачили, що Позивач не пізніше 10-го числа кожного місяця надає Відповідачу Акт наданих послуг за фактичну оренду приміщення за попередній місяць, що являється фактичним підтвердженням користування приміщенням.

Усі витрати по утриманню та обслуговуванню Об'єкта оренди, зазначені у п. 3.5 Договору, компенсуються Відповідачем Позивачу на підставі наданих Позивачем рахунків, підтверджених копіями квитанцій про сплату наданих послуг та актів звіряння показників лічильників, що завірені Позивачем та уповноваженим представником відповідача (п. 3.6. Договору).

Судом встановлено, що підписані сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (оренда) за період з вересня 2015 по квітень 2016 (належні копії актів знаходяться в матеріалах справи) та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (комунальні послуги та експлуатаційні витрати) за період з вересня 2015 по березень 2016 (належні копії актів знаходяться в матеріалах справи) є належним доказом, що послуги надані Позивачем в повному обсязі, відповідно до умов Договору і жодних претензій до послуг наданих Позивачем з боку Відповідача немає.

Проте, станом на час розгляду справи судом встановлено, що за Відповідачем існує борг за оренду приміщення в розмірі 22 000, 00 грн.

Крім того, в порушення умов договору Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 7 402,43 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору послуги з оренди приміщення нараховуються з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення в оренду до дня повернення Відповідачем Позивачу приміщення по відповідному Акту прийому-передачі, відповідно до п.п. 1.5. та 2.4. Договору або припинення фактичного користування приміщенням Відповідачем.

Судом встановлено, що датою фактичного користування Об'єктом оренди Відповідачем є 31.08.2016.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Договір №01/09/2015-1/2 від 01.09.2015 за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним Відповідачем, а також існування у Відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період з жовтня 2015 по 31.08.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата перераховується Позивачу щомісячно до 5-го числа поточного місяця за попередній місяць, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позивача.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3., Договору Відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Проте, матеріали справи свідчать, що Відповідач свого обов'язку зі сплати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість Відповідача по орендній платі за період з жовтня 2015 по 31.08.2016 склала 22 000, 00 грн., не отримана компенсація вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат складає суму в розмірі 7 402, 43 грн.

Таким чином, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 29 402, 43 грн, а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором оренди приміщення від 01.09.2014 №01/09/2015-1/2 у сумі 29 402, 43 грн Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 362, 65 грн. 3% річних та 888, 34 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Договору.

Відповідно до п. 6.3. Договору за затримку розрахунків з орендної плати та комунальних платежів більш ніж на 5 (п'ять) робочих днів Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Отже, порушення Відповідачем строків оплати, передбачених п. 6.3. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки (штрафу та/або пені).

Однак суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення терміну оплати виконаних робіт частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, виходячи з вказаної норми, шість місяців починають обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення пені частково, а саме в розмірі 1 505 грн.09коп. за період з 11.11.2015р. по 11.05.2016р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні довів суду, що його вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 32 158,51грн., в решті частині вимоги про стягнення пені суд відмовляє, з підстав вище зазначених.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03110, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «БЕСТЛАЙН-СЕРВІС» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 1-А; Код: 36087497) 22 000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу за несплату орендної плати, 7 402 (сім тисяч чотириста дві) грн. 43 коп. компенсацію за комунальні витрати, 1 505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 09коп. пені, 362 (триста шістдесят дві) грн. 65 коп. 3% річних, 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 34 грн. інфляційних втрат та 1 270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн.04коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.02.2017

Суддя Борисенко І.І.