ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2017 р. Справа № 911/3733/16
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю РЕНДОМ І
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ПЛЮС
про стягнення 1 732 946,39грн
Суддя С.І. Чонгова
Представники:
від позивача ОСОБА_2 (довіреність №37/12 від 08.12.2016);
від відповідача ОСОБА_3 (довіреність №1 від 12.01.2017).
СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю РЕНДОМ І (далі ТОВ РЕНДОМ І) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ПЛЮС (далі ТОВ ЛЕНД ПЛЮС) та просить суд:
-зобовязати відповідача передати у власність позивача майнові права на нерухомість по акту прийому-передачі майнових прав згідно договору №001/01 купівлі продажу майнових прав від 22.01.2015;
-стягнути 1732946,39грн у т.ч.: 770 294,25грн пені; 219 585,60грн штраф; 273 152,45грн збитки від інфляції; 68 523,65грн проценти; 401 390,44грн проценти за користування коштами.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобовязання за договором купівлі-продажу майнових прав №001/01 від 22.01.2015, в частині передачі майнових прав на нерухомість у встановлений договором строк.
06.12.2016 до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову. В задоволені вказаної заяви позивача судом відмовлено ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2016 у даній справі.
27.12.2016 до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд забезпечити позов у даній спарві шляхом:
-накладення арешту на обєкти незавершеного будівництва офісного оздоровчо-готельного комплексу, що розташований на земельний ділянці по вул. Київська, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, кадастровий номер земельної ділянки 3222410600:01:013:0012, площею 0.7га (поштова/будівельна адреса: вул. Київська 2-М, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область);
-заборонити ТОВ ЛЕНД ПЛЮС (код ЄДПОУ 34902782) та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження та/або відступлення обєкта незавершеного будівництва офісного оздоровчого комплексу, що розташований на земельний ділянці по вул. Київська, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, кадастровий номер земельної ділянки 3222410600:01:013:0012, площею 0.7га (поштова/будівельна адреса: вул. Київська 2-М, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область), або майнових прав на нього, третім особам як в цілому, так і окремі його частини (квартири, апартаменти, паркінги, нежитлові, офісні, торгівельні приміщення).
-заборонити ТОВ ЛЕНД ПЛЮС (код ЄДПОУ 34902782) та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності на обєкти незавершеного будівництва офісного оздоровчого комплексу, що розташований на земельний ділянці по вул. Київська, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, кадастровий номер земельної ділянки 3222410600:01:013:0012, площею 0.7га (поштова/будівельна адреса: вул. Київська 2-М, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область);
-накласти арешт на все рухоме та рухоме майно, що належить ТОВ ЛЕНД ПЛЮС (код ЄДПОУ 34902782).
Подана заява мотивована тим, що невжиття таких заходів може у подальшому утруднити виконання рішення суду у разі задоволення заявлених вимог, оскільки існує ймовірність незаконного відчуження відповідачем обєкта незавершеного будівництва або майнових прав на нього третім особам.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд знаходить заяву позивача про забезпечення позовних вимог такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 ГПК України, заходів до забезпечення позову.
Згідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, позивач просить забезпечити позов і арештом і забороною вчиняти дії щодо спірних майнових прав.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволення позову.
Позивачем, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не надано доказів у підтвердження того, що виконання рішення у даній справі, у разі задоволення позову, буде утруднено або унеможливлено. Так, позивачем не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач має намір відчужити обєкт незавершеного будівництва або майнових прав на нього третім особам. Крім того, позивач просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача не зважаючи на те, що сума позовних вимог у даній справі становить 1 732 946,39грн.
Враховуючи викладені обставини, підстав для задоволення поданої заяви не має.
13.01.2017 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивачем конкретизовано п. 1 прохальної частини позовної заяви щодо зобовязання передати у власність позивача майнові права на нерухомість по акту прийому-передачі майнових прав згідно договору №001/01 купівлі продажу майнових прав від 22.01.2015, а саме шляхом зазначення кількісних характеристик нерухомості визначених сторонами в додатку №1 до договору №001/01 від 22.01.2015.
Вказана заява прийнята судом до розгляду
Відповідач у справі ТОВ ЛЕНД ПЛЮС у своєму відзиві просить суд повернути позовну заяву позивача і додані до неї документи без розгляду, або винести ухвалу про припинення провадження у справі, або відмовити у позові повністю, вказуючи на те, що позивачем не підтверджено належними доказами невиконання відповідачем умов договору щодо несвоєчасної передачі позивачу майнових прав, а також зазначає, що позивачем безпідставно нараховано на підставі п.6.7 ст.6 договору пеню, штраф, а також те, що інфляційні нарахування, нарахування 3% річних та процентів за користування коштами, оскільки відповідач не порушував п.2.10 ст.2 договору та ст.ст. 536,1214 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
22.01.2015 між ТОВ ЛЕНД ПЛЮС (далі - продавець) та ТОВ РЕНДОМ І (далі - покупець) укладено договір №001/01 купівлі продажу майнових прав (далі договір, а.с.15-20).
За умовами договору продавець продав, а покупець придбав майнові права на нерухомість детальна характеристика якої встановлена у специфікації додатку №1, що є невідємною частиною даного договору (п. 2.1 договору).
У відповідності до додатку №1 (а.с.76) характеристиками нерухомості за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2м є загальна площа апартаментів секції VIIIA 561,6 кв.м., з розбивкою на 17 нометів.
Відповідно до п. 2.2 договру майнові права на нерухомість належать продавцю на підставі: декларації про початок виконання будівельних робіт зареєстрованої за №КС 083141130723 (а.с.26-29); договору оренди земельної ділянки площею 0,7000 га по вул.. Київська 2-М; договору генерального підряду №БР 0909 від 09.09.2014 укладеного між продавцем та ТОВ «Вітронет».
Як визначено п. 2.3 договору, загальна проектна площа нерухомості визначена в додатку №1 до договору. Загальна фактична площа нерухомості може бути уточнена на підставі даних технічної інвентаризації, проведеної спеціалізованим субєктом господарювання (БТІ) в порядку передбаченому чинним законодавством.
Згідно п. 2.10 договору, запланований (орієнтовний) термін здачі обєкту в експлуатацію: до 01.04.2016 року, запланований (орієнтовний) термін підключення обєкту до комунікацій до 01.04.2016 року.
Оплата вартості майнових прав проводиться у відповідності із графіком фінансування платежами у розмірах та строки, що передбачені договором, згідно додатку №4.
Відповідно до п. 3.1 договору, продавець зобовязаний передати покупцю майнові права на нерухомість, визначену в додатку №1 до даного договору.
Вартість майнових прав на нерухомість визначена в додатку №2, що є невідємною частиною даного договору.
Так, відповідно додатку №2 від 22.01.2015 (а.с.21) вартість майнових прав за домовленістю сторін складає 4 391 712,00грн в т.ч. ПДВ, вартість кв.м. становить 7820,00грн в т.ч. ПДВ.
Згідно п. 4.2 договору, внесення грошових коштів, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або готівкою.
При цьому, відповідно до п. 4.3 договору, покупець зобовязаний компенсувати додаткові витрати продавця, які можуть виникнути в процесі будівництва у разі збільшення площі нерухомості, яка повинна бути передана, після проведення обміру БТІ відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору.
Всі зміни, які можуть виникнути в процесі виконання вказаного договору, оформлюються додатковими угодами до договору (п. 4.4 договору).
Моментом переходу майнових прав на нерухомість від покупця до продавця є момент здійснення покупцем оплати (100%) вартості майнових прав. Передача майнових прав на нерухомість у власність покупця здійснюється по акту прийому-передачі майнових прав на нерухомість, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 договору).
Згідно п. 5.2 договору, продавець зобовязаний передати покупцю майнові права на нерухомість у власність по акту прийому-передачі не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена в п. 4.1 вказаного договору.
Продавець не несе відповідальності перед покупцем за прострочення передачі нерухомості за договором, якщо це відбулось з вини покупця, а саме: невиконання покупцем всіх фінансових зобовязань за договором; незявлення покупця для підписання акту прийому-передачі майнових прав (п. 5.4 договору).
Договір діє з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і до належного виконання сторонами своїх зобовязань за договором (п. 7.1 договору).
Згідно п. 12.1 договору, ніякі відмови, зміни або доповнення до договору або будь-які угоди, пов1язані з цим договором, не будуть відповідати дійсності до тих пір, поки не будуть складені у письмовій формі і належним чином підписані сторонами.
Як стверджує позивач ним належним чином виконувались свої зобовязання за договором, а саме щодо сплати фінансових зобовязань у відповідності до узгодженого сторонами графіку.
Так як вбачається з графіку платежів (а.с.113, 124), позивачем здійснювалась оплата майнових прав, а саме платіжним дорученням №273 від 28.01.2015 на суму 800 000,00грн, №284 від 04.02.2015 на суму 517 513,60грн, № 341 від 03.04.2015 на суму 439171,20грн, №346 від 09.04.2015 на суму 250 000,00грн, №365 від 23.04.2015 на суму 189 171,20грн, №439 від 24.07.2015 на суму 439 171,20грн, №454 від 05.08.2015 на суму 878 342,40грн та №483 від 01.09.2015 на суму 878 342,40грн. Таким чином, позивачем сплачено на рахунок відповідача 4 391 712,00грн, що підтверджується вищеперерахованими платіжними дорученнями (а.с.125-126, 129, 132, 134, 138, 141, 144), а також довідками відповідача (а.с.127, 130, 135, 136, 139, 142, 145).
Як вказує позивач, у звязку з невиконанням відповідачем своїх обовязків щодо передачі майнових прав на нерухомість та здачі обєкту в експлуатацію від 02.10.2016 звернувся до відповідача з вимогою №52 (а.с.148-150), що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком, копію яких долучені до матеріалів справи (а.с.151). Проте, відповідачем відповідь на вказану претензію надано не було.
Предметом спору у даній справі є обовязок відповідача щодо передачі оплачених майнових прав, а також застосування до відповідача відповідальності встановленої договором та чинним законодавством України за порушення виконання зобовязань.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 664 ЦК України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим обєктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).
Майнові права на нерухомість, що є обєктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки обєктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки обєкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення інвестування, а тому не може існувати й право власності на нього.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як обєкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Як визначено сторонами в п 5.2 договору, продавець зобовязаний передати покупцю майнові права у власність по акту приймання передачі не пізніше ніж 10 календарних днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначені в додатку №2, тобто в розмірі 4 391 712,00грн.
Таким чином, враховуючи, що 100% сплата позивачем узгодженої з відповідачем суми здійснена 01.09.2015, останнім днем для виконання обовязку щодо передачі майнових прав відповідачем позивачу було 15.09.2015.
Як встановлено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано суду доказів передачі позивачу майнових прав на нерухомість або повідомлення позивача про готовність здійснення такої передачі.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про зобовязання відповідача передати по акту прийому-передачі у власність позивача майнові права на нерухомість загальною площею 56,6 м.кв за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-М, з узгодженими згідно додатку №12 до договору характеристиками є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не здійснено 100% оплати майнових прав не приймаються судом до уваги та відхиляються з огляду на те, що позивачем надано суду докази сплати майнових прав в розмірі 4 391 712,00грн, саме такий розмір майнових прав погоджено сторонами в договорі та додатку №2 до нього. Доказів зміни сторонами вартості майнових прав, відповідачем суду не надано.
Крім того, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що фактична площа може бути уточнена після технічної інвентаризації, а відтак позивачем не оплачено всієї вартості майнових прав, оскільки у відповідності до умов договору покупець компенсує витрати в разі збільшення площі, а також після проведення обміру БТІ (п. 4.3 договору). Проте, відповідачем не надано суду ані доказів збільшення площі ані доказів проведення обмірів БТІ. Хоча саме відповідач є забудовником та замовником будівництва, відповідно обовязок щодо проектування та узгодження площ покладено на нього. А також суд зазначає, що згідно п. 4.3 договору, з огляду на його умови, компенсація додаткових витрат має проводитись після обміру БТІ, в той час як сплата вартості майнових прав, згідно погодженого сторонами графіку.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафний санкцій (з урахуванням уточнень) а саме пені в сумі 770 294,25грн за період з 02.04.2016 по 02.10.2016 та 219 585,60грн штрафу. Які нараховані позивачем у звязку з невиконанням відповідачем п. 6.7 договору.
Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.
Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як погоджено сторонами в п. 6.7 договору, у випадку порушення терміну здачі обєкту в експлуатацію продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку якщо таке прострочення триває значний час, продавець додатково сплачує покупцю штраф, зокрема, якщо прострочення триває понад 6 місяців розмір штрафу становить 5% від вартості майнових прав на нерухомість.
В заперечення позовних вимог, щодо стягнення пені та штрафу відповідач посилається на те, що останнім не порушувались умови договору щодо терміну здачі обєкту в експлуатацію, позаяк, строк визначений п. 2.10 договору є орієнтовним, а відтак відповідач не прострочив виконання обовязку щодо здачі обєкту в експлуатацію.
З вказаними твердженнями відповідача суд не погоджується, оскільки такий строк, як вбачається з умов договору є запланованим сторонами, тобто погодженим ними, крім того, відповідач не звертався до позивача за узгодженням, зміною встановленого планового строку здачі обєкту в експлуатацію та підключення обєкту до комунікацій, хоча саме відповідач є замовником та забудовником будівництва, та відповідно обовязок щодо введення вказаного обєкту в експлуатацію покладено на нього, як на забудовника.
Відповідачем не надано суду доказів введення обєкту в експлуатацію.
Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає що розмір пені за період з 02.04.2016 по 02.10.2016 від вартості майнових прав на нерухомість в розмірі 4 391 712,00грн становить 768 189,62грн.
За вказаних обставин, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 768 189,62грн в задоволенні вимоги позивача про стягнення 2104,63грн пені суд відмовляє.
Вимога позивача про стягнення 219 585,60грн штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 273 152,45грн втрат від інфляції та 68 523,65грн 3% річних.
Розглянувши заявлені вимоги суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 (зі змінами та доповненнями), грошовим, за змістом статей, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Отже, в силу закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, порушення відповідачем договірних зобовязань щодо передачі майнових прав та здачі обєкту в експлуатацію не є порушенням грошового зобовязання, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів кредитору.
Згідно п. 5.2 вказаної постанови пленуму ВГСУ, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Отже, застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України є безпідставним оскільки вимоги позивача не є грошовими в розумінні вказаної статті.
Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 273 152,45грн та 3 % річних в розмірі 68 523,65, з огляду на їх безпідставність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 3-30гс13, від 16.09.2014 у справі № 3-90-гс14 та постановах Вищого господарського суду України від 19.02.2014 у справі № 910/10416/13, від 19.03.2014 у справі № 911/3120/13, від 16.02.2016 у справі № 908/1629/15-г.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 401 390,44грн процентів за користування коштами, в обґрунтування якої позивач посилається на ст.ст. 536, 1214 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Як визначено ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Проте, суд зазначає, що посилання позивача в цій частині на користування відповідачем чужими грошовими коштами є безпідставним, оскільки позивачем кошти сплачувались на рахунок відповідача на виконання договору, у звязку з тим, що останній виступав продавцем за договором купівлі-продажу. Крім того, укладений між сторонами договір не містить визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.
Що ж до визначення що міститься в ч. 6 ст. 231 ГК України, то суд зазначає, що з урахуванням способу обрахування вказана штрафна санкція підпадає під визначення пені, яка вже заявлена позивачем, та частково задоволена судом, а у відповідності до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За вказаних обставин, суд відмовляє в задоволені вимоги про стягнення 401 390,44грн процентів за користування коштами.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у звязку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 16194,63грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Зобовязати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ПЛЮС передати по акту прийому-передачі у власність ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю РЕНДОМ І майнові права на нерухомість загальною площею 561,60 кв.м., за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська 2М з наступними характеристиками: апартаменти №VIIIA 1, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 22,7 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 2, основна проектна площа 19,9 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 23,0 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 3, основна проектна площа 19,9 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 23,0 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 4-5, основна проектна площа 44,1 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 42,7 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 6-7, основна проектна площа 56,3 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 60,9 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 8-9, основна проектна площа 66,4 кв.м., нежитлова проектна площа 3,6 кв.м., загальна проектна площа 70,0 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 10-11, основна проектна площа 43,7 кв.м., нежитлова проектна площа 3,6 кв.м., загальна проектна площа 47,3 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 12, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 13, основна прое22,6 23,0 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 14, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 15, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 16, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 17, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 18, основна проектна площа 34,0 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 37,1 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 19, основна проектна площа 34,0 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 37,1 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 20, основна проектна площа 31,3 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 34,4 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA 21, основна проектна площа 20,2 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 34,4 кв.м., поверх 8.
3.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ПЛЮС на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю РЕНДОМ І 768 189,62грн пені, 219 585,60грн штрафу, 16 194,63грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
4.В частині стягнення 2104,63грн пені, 273 152,45грн втрат від інфляції, 68 523,65грн 3% річних, 401 390,44грн процентів за користування чужими коштами в задоволенні позову відмовити.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 06.02.2017
Суддя С.І. Чонгова
Судове рішення № 64532243, Господарський суд Київської області було прийнято 30.01.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 911/3733/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: