Рішення № 6452827, 21.10.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2009 р. Справа № 07/122-38 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», м.Синельниково Дніпропетровської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вопак-Трейд», м.Луцьк про стягнення 69309грн. 61коп. Суддя Сур’як О.Г. Представники :

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: ТзОВ «Атлантіс» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – ТзОВ «Вопак-Трейд» 68736,32грн., в тому числі 55811,09грн. заборгованості за поставлену продукцію згідно договору поставки №1489-07 від 30.12.2007р., 5158,86рн. інфляційних втрат, 1176,21грн. – 3% річних та 6590,16грн. пені.

15.10.2009р. на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 12.10.2009р., відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 69309,61грн., в тому числі 55811,09грн. заборгованості за поставлену продукцію згідно договору поставки №1489-07 від 30.12.2007р., 5523,70рн. інфляційних втрат, 1364,26грн. – 3% річних та 6610,56грн. пені.

Крім того, також від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач двічі не з’явився в судове засідання, відзиву на позовну заяву згідно ст.59 ГПК України суду не подав, на адресу суду повторно надіслав клопотання №17 від 20.10.2009р. про відкладення розгляду справи, в зв’язку з відрядженням повноважного представника. Проте, відповідачем, відповідно до ст.33 ГПК України, не подано доказів перебування його представника у відрядженні.

Згідно ухвал від 07.09.2009р. та від 23.09.2009р. явка відповідача до суду обов’язковою не визнавалась. Крім того, надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежене будь-яким певним колом осіб і відповідач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання.

А тому, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

В клопотанні №12 від 21.09.2009р. відповідач зазначає, що позивачем невірно нараховано суму штрафних санкцій за договором в частині розрахунку суми інфляційних втрат, пені та 3% річних, оскільки позивач визначив дату виникнення простроченої заборгованості 02.10.2008р., але відповідачем було здійснено оплату боргу за поставлений товар 13.01.2009р. на суму 9001,50грн., при цьому оплата товару здійснювалась без зазначень того, за яку конкретно партію було перераховано кошти.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, господарський суд встановив наступне.

30.12.2007р. між позивачем – ТзОВ «Атлантіс» (Постачальник) та відповідачем – ТзОВ «Вопак-Трейд» (Покупець) укладений договір поставки №1489-07 в редакції з урахуванням протоколу розбіжностей, згідно якого Постачальник зобов’язувався передавати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов’язувався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

На виконання умов договору за період з 30.12.2007р. по 31.12.2008р. на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних (а.с.36-123) позивач поставив відповідачу обумовлений товар (алкогольну продукцію) на загальну суму 171836,86грн.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписами та печатками останнього на видаткових та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника.

Проте, відповідач отриманий товар оплатив лише частково, перерахувавши позивачу 116025,77грн., при цьому оплата поставленого товару здійснювалась відповідачем періодично, без зазначень того, за яку конкретно партію поставленого товару здійснюється платіж.

З метою добровільного врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №14-2/08 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 55811,09грн., яку останній залишив без задоволення.

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

На день розгляду спору заборгованість відповідача у розмірі 55811,09грн. не погашена, не оспорена, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Крім того, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 10.2.1 Договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Поряд із цим, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу відповідно до розрахунку позивача слід стягнути 5523,70рн. інфляційних втрат за період з жовтня 2008р. по вересень 2009р., 1364,26грн. – 3% річних за період з 02.10.2008р. по 13.02.2009р. та 6610,56грн. пені.

Твердження відповідача про те, що позивач невірно розрахував суму штрафних санкцій за договором в частині розрахунку суми інфляційних втрат, пені та 3% річних, починаючи з 02.10.2008р., хоча остання проплата була здійснена 13.01.2009р., є безпідставним, оскільки оплата поставленого товару відповідачем здійснювалась періодично, без зазначень того за яку конкретно партію товару здійснюється перерахування грошових коштів, позивачем такі кошти зараховувались в рахунок погашення заборгованості за товар, поставлений за попередніми за хронологією поставками, а проплата відповідачем товару здійснена 13.01.2009р. позивачем врахована.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. 193 ГК України, ст.625 ЦК України, ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вопак-Трейд» (м.Луцьк вул..Клима Савура, 21а, код ЄДРПОУ 34745403, п/р2600901019812 у ФВ ВАТ «Кредо банк» МФО 303224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (м.Синельниково Дніпропетровської області вул..Космічна, 1, код ЄДРПОУ 30012937, п/р26003900696682 ДФ «ПУМБ» МФО 305813) 69309,61грн. (в тому числі 55811,09грн. заборгованості, 5523,70рн. інфляційних втрат, 1364,26грн. – 3% річних та 6610,56грн. пені), а також 693,10грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя