Рішення № 64528251, 19.01.2017, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/2761/16-ц

Провадження №2/460/403/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2017 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Тесля Б.І.,

з участю секретаря Хархаліс Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 003891 від 15 березня 2016 року, укладений між ТзОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ним; стягнути з Відповідача на його користь 53 677,40 гривень 40 копійок, та судовий збір. Свої позовні вимоги мотивує тим, що на початку березня 2016 року він звернувся у регіональний офіс Відповідача з метою придбання трактора марки Сінтай (XINGTAI). Він здійснив оплату за вищевказаний трактор в сумі 50000 гривень через відділення ПАТ «Діамантбанк». Вдома, у спокійній обстановці перечитавши документи, які він підписав, зрозумів, що замість договору купівлі-продажу трактора марки Сінтай (X1NGTAI) 2014 року випуску він уклав з Відповідачем договір фінансового лізингу. Вважає, що при укладенні договору представник відповідача ввела його в оману щодо істотних умов договору, зокрема йому не було надано можливості ознайомитись з умовами договору перед його підписанням; усно обіцяли трактор однієї марки, а в договорі передбачено інший трактор; платіж в розмірі 8 000,00 гри., який він сплатив в якості часткової оплати вартості трактора, виявився сплаченим як адміністративний платіж Відповідачу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору. Договір лізингу суперечить положенням ЗУ «Про фінансовий лізинг», ЗУ «Про захист прав споживачів», вимогам Цивільного кодексу України, є недійсним і до нього мають бути застосовані наслідки недійсного договору. Вважає, що умови Договору лізингу щодо сплати адміністративного платежу порушують принцип добросовісності, оскільки розмір адміністративного платежу не відповідає (не є співрозмірним) наданій послузі по оформленню Договору лізингу, яка згідно із статтею 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично полягала у виготовленні стандартної форми договору. Договором лізингу забезпечено захист інтересів лише Відповідача, що свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обов'язками сторін. Умови Договору лізингу є несправедливими, а сам Договір лізингу був укладений з використанням нечесної підприємницької практики, без нотаріального посвідчення, а тому вважає, що такий Договір в судовому порядку слід визнати недійсним.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує повністю. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, проте подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без його участі. Позовні вимоги заперечує з підстав викладених в письмовому запереченні, яке долучено до матеріалів справи.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи та ухвалити рішення у відсутності сторін на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

-2-

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15 березня 2016 року, Позивач звернувся у регіональний офіс відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», у м. Львові з метою придбання трактора марки Сінтай (XINGTAI).

Менеджер-консультант відповідача підтвердила, що у них на складі у м. Львові дійсно є ще три трактори марки Сінтай (XINGTAI) 2014 poкy випуску. Після сплати Позивачем 50 000 грн. трактор буде доставлено за місцем його проживання протягом 3-5 днів, де вони підпишуть акт прийому - передачі, і тоді Позивачу потрібно буде сплатити залишок вартості трактора у сумі 30 000 грн. протягом року без сплати будь-яких відсотків. Позивач, написав заявку на придбання трактора марки Сінтай (XINGTAI) 2014 року випуску та через відділення ПАТ «Діамантбанк» здійснив попередню оплату, після чого підписав Договір.

Згідно з умовами підпунктів 1.1 та 1.3 статті 1 Договору фінансового лізингу №003891 від 15 березня 2016 року, Відповідач (за умовами Договору лізингу Лізингодавець) зобов'язувався придбати у власність та передати Позивачу (за умовами Договору лізингу Лізингоодержувачу) в користування на термін та на умовах, передбачених Договором лізингу, транспортний засіб марки/модель Булат 240 Т, об'єм/тип двигуна 24 кс/диз, тип КПП механічна, тип приводу 4x2 (надалі - Предмет лізингу).

Згідно з підпунктом 1.2 статті 1, підпунктом 8.2 статті 8 Договору лізингу та Додатком №1 до Договору лізингу вартість Предмета лізингу на момент укладення Договору лізингу становила 2962,96 доларів CШA з урахуванням ПДВ згідно обмінного курсу долара США до української гривні. Гривневий еквівалент вартості Предмета лізингу станом на дату укладення Договору лізингу становив 80 000,00 грн.

Згідно з підпунктами 2.1 та 2.2 статті 2 Договору лізингу Договір лізингу діє протягом 78 календарних місяців з моменту його підписання, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором лізингу, а строк лізингу закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання Акта приймання-передачі Предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового періодичного платежу за Додатком №3 до Договору лізингу, якщо інше не передбачене, умовами Договору лізингу.

21 квітня 2016 року, Позивач підписав Акт приймання-передачі Предмета лізингу.

Згідно з даними технічного паспорта трактора Булат 240 Т, реєстраційний номер 20151012351, потужність його двигуна становить 17,6 кВт, а не 24 кВт (як зазначено в Договорі лізингу).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника)

-3-

відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України «Про фінансовий лізинг»

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З підпункту 4.1 статті 4 Договору лізингу вбачається, що лізингодавець передає у користування Предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: адміністративного платежу, авансового платежу в розмірі 50 % вартості Предмету лізингу (стаття 9 Договору лізингу), комісії за передачу Предмета лізингу.

Згідно з Договором лізингу комісія за передачу Предмета лізингу - це єдиноразовий платіж, розмір якого становить 3 відсотки від вартості Предмета лізингу, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за здійснення необхідних дій, які пов'язані з передачею Предмета лізингу лізингооодержувачу.

Відповідно до статті 10 Договору лізингу лізинговий платіж включає: відсотки за користування обсягом фінансування в розмірі 21 відсоток річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода відповідача за отримане у лізинг майно); частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); комісію за супроводження договору в розмірі 7%.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.

Судом встановлено, що адміністративний платіж та комісія за передачу Предмета лізингу, які передбачені Договором лізингу, виходять за межі переліку платежів, передбачених Законом України «Про фінансовий лізинг».

Підпунктом 10.15 статті 10 Договору лізингу передбачено, що у разі неузгодженої у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості Предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості Предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів.

Крім цього, підпунктом 11.1 статті 11 Договору лізингу передбачено, що після

-4-

завершення терміну лізингу Позивач має придбати Предмет лізингу у Відповідачу за викупною вартістю, що буде визначена Відповідачем з урахуванням виконання Позивачем зобов'язань щодо сплати лізингових та інших платежів, що підлягають сплаті за Договором лізингу.

Як встановлено в судовому засіданні, Позивач не мав наміру приймати трактор марки Булат 240 Т. Проте, згідно з умовами Договору лізингу (підпункт 12.14 статті 12 Договору лізингу), у разі відмови від прийняття Предмета лізингу Відповідач має право розірвати Договір лізингу і вимагати від Позивача сплати штрафу у розмірі 10% від вартості Предмета лізингу. При цьому Відповідач не повертає Позивачу сплачені ним кошти.

Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-2766цс15 у своїй постанові зазначив, що така умова договору суперечить положенням пункту 4 частини 3 статті 18 Закону України « Про захист прав споживачів», оскільки, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору - є несправедливою умовою договору.

Договором лізингу передбачено право відповідача змінювати та розривати Договір лізингу в односторонньому порядку, а Позивач в такому праві фактично обмежений. Для Позивача встановлені жорсткі зобов'язання та непропорційно великі розміри штрафів та пені.

Виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача, тобто Позивача.

Відповідно до частини першої статті 808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізинголавцем продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем і постачальником на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником)( частина друга статті 808 ЦК України).

У Договорі лізингу зазначено, що продавець ( або постачальник) - це юридична чи фізична особа-підприємець, найменування, адресу та реквізити якої зазначені в Акті приймання-передачі Предмета лізингу.

В Акті приймання-передачі Предмета лізингу від 21 квітня 2016 року не вказано, хто є продавцем (постачальником) Предмета лізингу.

Договір про сервісне обслуговування з продавцем (постачальником) Предмета лізингу Позивач не укладав, оскільки продавець (постачальник) Предмета лізингу йому не відомий.

Згідно з підпунктом 5.1 статті 5 Договору лізингу Позивач зобов'язаний: за власний рахунок втримувати Предмет лізингу в належному технічному та робочому стані; додержуватись інструкцій та рекомендацій виробника та Продавця щодо утримання, обслуговування та експлуатації предмета лізингу (з залученням належним чином підготовлених фахівців, реквізити яких мають бути надані Позивачу Відповідачем). Всі роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу, повинні виконуватися виключно на сертифікованих станціях технічного обслуговування Продавця та/або на станціях технічного обслуговування, які будуть вказані Відповідачем. Всі витрати, пов'язані з експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу покладаються на Позивача.

Як встановлено в судовому засіданні, Відповідач не надав Позивачу реквізитів

-5-

сервісної організації, яка має здійснювати сервісне обслуговування предмета лізингу.

Судом встановлено, що у Договорі лізингу виключені та обмежені права Позивача, як споживача стосовно Відповідача у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених Договором лізингу та законом, звужені обов'язки відповідача, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях Цивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність Відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі Предмета лізингу належної якості, одночасно значно розширені права Відповідача, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»: умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Законом України «Про захист прав споживачів», встановлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів, шляхом пропонування; з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно з положеннями частини І, пунктів 2, 4, 7 частини третьої, частин 5 та статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім цього, Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-2766цс15 прийшов до висновку, що передбачений договором обов'язок сплатити авансовий платіж в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, адміністративний платіж в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісію за передачу предмета лізингу в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної із залученням фінансових активів від фізичних осіб і потребує відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Як встановлено в судовому засіданні, у Відповідача немає спеціального дозволу (ліцензії) на надання фінансових послуг з залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15 зробив правовий висновок про те, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи має бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у

-6-

письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Як встановлено в судовому засіданні, спірний Договір лізингу нотаріально посвідченим не був.

Оцінивши докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, ґрунтуються на нормах чинного законодавства і доведені повністю доказами, дослідженими в судовому засіданні, спірний Договір фінансового лізингу укладений 15 березня 2016 року між Сторонами слід визнати недійсним та стягнути з Відповідача на користь Позивача кошти в розмірі 53 677,401 грн., оскільки в судовому засіданні встановлено, що Відповідач ввів в оману Позивача щодо істотних умов договору, спірним Договором забезпечено захист інтересів лише Відповідача, умови Договору лізингу є несправедливими, а сам Договір лізингу був укладений з використанням нечесної підприємницької практики, а тому в судовому порядку слід захистити порушені права та інтереси Позивача при укладенні спірного Договору лізингу та визнати його недійсним.

Крім цього, на підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 3-11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити. Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 003891 від 15 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», «код ЄДРПОУ 39733392, місцезнаходження: вул. Шовковична, 42-44, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 53 677,40 (п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят сім гривень 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 551,20 гривень сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ Б.І.ТЕСЛЯ