Ухвала суду № 64527364, 11.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2520/17;

в справі 760/135/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1, Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту -

В С Т А Н О В И В :

Позивач подав до суду позовну заяву, в якій просив звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка перебуває під арештом на підставі постанови відкриття виконавчого провадження №19774873 від15.06.2010 року, яка видана Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції.

Свою позовну заяву обгрунтовує тим, що 04.12.2007 ОСОБА_1 уклав з АКБ «ТАС-Комерцбанк» Кредитний договір № 2706/1207/71-551, в забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором укладений Іпотечний договір № 2706/1207/71-551-7-1 від 04.12.2007, предметом іпотеки якого була квартира АДРЕСА_1.

Пояснено, що 20.11.2012 АКБ «ТАС-Комерцбанк» відступило позивачу відповідно до Договору факторингу № 15 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору.

Вказано, що 10.11.2016 позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на дане майно, у тому числі на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором 2706/1207/71-551-7-1 від 04.12.2007, накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №19774873 від 15.06.2010, яка видана Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції.

Позивач вказав, що арешт, який накладений на вказану квартиру, застосовується з метою забезпечення виконання рішення суду.

Виходячи з вищенаведеного Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулося до суду з позовом та просило його задовольнити.

Суддя, вивчивши матеріали позовної заяви дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.4 ст.55 Конституції України).

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Між тим, статтею 15 ЦПК України визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Зокрема, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Вивченням матеріалів заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява (скарга) повинна містити в собі найменування суду, до якого подається заява, ім'я позивача і відповідача, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону.

Згідно із ст. 60 закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частини третя та четверта ст. 60 Закону встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 60 Закону до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст. ст. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» і роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Так, суддя звертає увагу на те, що позивачем у позовній заяві не наведено достатнього обґрунтування його позовних вимог та не зазначено відповідно жодного доказу, зокрема того, чи виконавче провадження №19774873 від 15.06.2010, станом на день подачі позову є закритим, чи відбувалася заміна сторони даного виконавчого провадження на правонаступника, тобто чи позивач є стороною даного виконавчого провадження.

При таких обставинах, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1, Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: