Постанова № 64526915, 03.02.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2017 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Кулик В.Б.,

при секретарі Довгаль А.Г.,

за участю представника відповідача Базалійської Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за адміністративним ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя про: 1) визнання неправомірними дій відповідача (розпорядження № 900850 від 21.11.2016 року) щодо відмови позивачеві в зарахуванні до його стажу роботи на посаді судді для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, періоду роботи в органах прокуратури на посадах слідчого, прокурора; 2) зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи на посаді судді - 02 роки 01 місяць 08 днів строк служби в Збройних Силах України, строк навчання у Харківському юридичному інституті ? - 01 рік 11 місяців, строк роботи в органах прокуратури на посадах слідчого, прокурора - 4 роки 09 місяців, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; 3) зобов'язання відповідача здійснити позивачеві - судді у відставці, починаючи з 16.11.2016 року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати із встановленою довідкою № 09-13-01/1161 від 15.11.2016 року господарського суду Запорізької області заробітної плати судді (суддівської винагороди) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді і з 01.12.2016 року здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати із встановленої довідкою № 09-13/2015 від 30.11.2016 року господарського суду Запорізької області заробітної плати судді (суддівської винагороди) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, з урахуванням проведених виплат та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з подальшим перерахунком призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру грошової винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що на посаду судді господарського суду Запорізької області позивач був призначений Указом Президента України № 1417/99 від 30.10.1999 року. Постановою Верховної Ради України від 17.06.2016 року № 1814-IV, обраний на посаду судді безстроково. Згідно з постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» звільнений з посади судді господарського суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. 14.11.2016 року господарським судом Запорізької області видано наказ № 38-К про відрахування позивача зі штату суду у зв'язку з виходом у відставку.

16.11.2016 року позивач звернувся до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення щомісячного довічного утримання як судді у відставці, після чого його було взято на облік та призначено виплати. Зокрема, УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя призначило позивачу виплати щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді, зарахувавши до стажу судді, який дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання лише стаж роботи на посаді судді 17 років 05 днів. Відповідач відмовив у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, час служби в Збройних силах України з 26.03.1983 року по 03.05.1985 року, час навчання (?) в Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 року по 29.06.1989 року, періоду роботи на посаді стажиста, слідчого прокуратури Ленінського району міста Запоріжжя з 25.07.1989 року по 03.09.1991 року, прокурора і старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області з 12.03.1997 року по 05.11.1999 року, що в сукупності зі стажем роботи на посаді судді господарського суду становить 25 років 09 місяців 13 днів, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідач - УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя надав письмові заперечення, у яких проти вимог, викладених в адміністративному позові, заперечив у повному обсязі. Зазначив, що при обчисленні розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя діяло в рамках чинного законодавства. Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, яке призначено на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції чинній на час виходу у відставку. Статтею 135 цього закону передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. В Законі та рішенні Конституційного суду України від 08.06.2016 року не вказано, що до стажу судді зараховується робота в органах прокуратури. Управлінням обраховано стаж судді, який не перевищує 20 років, у зв'язку з чим підстави для застосування іншої відсоткової ставки ніж 80 % від грошового утримання судді плати відсутні. На підставі зазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Базалійська Н.І. в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, давши аналіз та оцінку наданим доказам, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на посаду судді господарського суду Запорізької області був призначений в межах п'ятирічного строку Указом Президента України № 1417/99 від 30.10.1999 року. Постановою Верховної Ради України від 17.06.2016 року № 1814-IV, обраний на посаду судді безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» позивач був звільнений з посади судді господарського суду Запорізької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

14.11.2016 року господарським судом Запорізької області видано наказ № 38-К про відрахування позивача зі штату суду у зв'язку з його виходом у відставку.

16.11.2016 року позивачем з дотриманням «Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, до управління Пенсійного Фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя (далі за текстом Пенсійний фонд) подані документи, необхідні для призначення і виплати їй щомісячного довічного грошового утримання.

На підставі поданих докуменів та враховуючи положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», управління Пенсійного Фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя розпорядженням ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя № 900850 від 21.11.2016 року призначило щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 % від суми заробітної плати судді ОСОБА_2, а саме: 20 300 грн.

Відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, час служби в Збройних силах України з 26.03.1983 року по 03.05.1985 року, час навчання (?) в Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 року по 29.06.1989 року, періоду роботи на посаді стажиста, слідчого прокуратури Ленінського району міста Запоріжжя з 25.07.1989 року по 03.09.1991 року, прокурора і старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області з 12.03.1997 року по 05.11.1999 року, який в сукупності зі стажем роботи на посаді судді господарського суду Запорізької області становить 25 років 09 місяців 13 днів, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 % від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

На підставі постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» ОСОБА_2, звільнений з посади судді господарського суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Ця постанова набрала чинності з моменту її прийняття і є обов'язковою для виконання та підтверджує наявність у позивача на час прийняття даної постанови відповідного стажу, який враховується до його стажу на посаді судді.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Конституцією України та спеціальним Законом Про судоустрій і статус суддів закріплений інститут відставки суддів. Наслідком відставки судді є припинення його повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій незалежності та недоторканності, в тому числі отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, діючий на час правовідносин, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII, порядок застосування якої визначений Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим, ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Аналогічні приписи містить абзац другий пункту 25 Розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06. 2016 року № 1402-VIII, який є чинним на цей час, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-VI). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

З наведених норм Закону слідує, що право на відставку, а отже, і право на отримання щомісячного довічного грошового утримання має суддя, який пропрацював на посаді судді 20 років і більше; при цьому, якщо стаж роботи на посаді судді 20 років, щомісячне довічне грошове утримання призначається у розмірі 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а якщо стаж роботи на посаді судді є більшим - розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується, виходячи із такого розрахунку - два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, але не більше 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до вказаного Закону.

Отже, у даному випадку мова йде про стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку судді та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у відповідному розмірі.

Визначальною підставою при цьому є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення певного періоду (строку) до спеціального стажу роботи суддям для реалізації ними права на відставку та призначення їм щомісячного довічного грошового утримання.

Визначення стажу роботи на посаді судді в контексті положень законодавчих актів України, якими закріплений порядок виходу судді у відставку та отримання ним щомісячного довічного грошового утримання, є гарантією їх незалежності та недоторканності.

Так, у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-У1 від 07.07.2010 року та в п.11 Розділу ХІІІ «Перехідних положень» до вказаного Закону надане визначення поняття «Стаж роботи на посаді судді» та законодавче закріплено наступне:

«Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом»

На день набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діяв Закон України «Про статус суддів» № 2863-Х11 від 15.12.1992 року. Статтею 43 вказаного Закону (зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року № 4015-Х11) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, відноситься також робота на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Тобто, поняття «робота на посаді судді», в контексті приписів наведених вище Законів України (саме на підставі яких Верховна Рада України прийняла відставку позивача), включає в себе як роботу безпосередньо судді господарського суду, так і роботу на посадах слідчого, прокурора.

Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року № 865 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

З доданих позивачем до позову документів слідує, що строк служби в Збройних силах України складає - з 26.03.1983 року по 03.05.1985 року (02 роки 01 місяць та 08 днів), період навчання (?) в Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 року по 29.06.1989 року (01 рік 11 місяців), період роботи на посадах слідчого прокуратури, прокурора (помічника прокурора, заступника прокурора) з 25.07.1989 року по 03.09.1991 року та з 12.03.1997 року по 05.11.1999 року (4 роки 09 місяців 03 дні), стаж роботи на посаді судді господарського суду становить 17 років 00 місяців 05 днів.

Відповідно до Подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (Додаток 4 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України») стаж роботи судді Немченка О.І., який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 25 років 09 місяців 13 дні.

Також, згідно із Розрахунком (вих. № 09-13-01/1171/2016 від 16.11.2016 року) господарського суду Запорізької області, стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді станом на 16.11.2016 року становить 25 років 09 місяців 13 днів.

Отже, стаж роботи на посаді судді, який дав позивачу право на відставку та дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, становить 25 років 09 місяців 13 дні.

Рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому, Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Конституційний Суд України неодноразово характеризував правову природу щомісячного довічного грошового утримання і, по суті, відмежовував її від пенсійних виплат (не ототожнював). Щомісячне довічне грошове утримання не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування і, що найважливіше, є самостійною гарантією незалежності суддів.

Таким чином, з огляду на приписи наведених вище норм закону до стажу роботи позивача на посаді судді підлягають зарахуванню час служби в Збройних силах України з 26.03.1983 року по 03.05.1985 року (02 роки 01 місяць та 08 днів), період навчання (?) в Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 року по 29.06.1989 року (01 рік 11 місяців), період роботи на посадах слідчого прокуратури, прокурора (помічника прокурора, заступника прокурора) з 25.07.1989 року по 03.09.1991 року та з 12.03.1997 року по 05.11.1999 року (4 роки 09 місяців 03 дні), стаж роботи на посаді судді господарського суду 17 років 00 місяців 05 днів, а всього зазначений стаж складає 25 років 09 місяців 13 днів.

Довідкою № 09-13/2015 від 30.11.2016 року господарського суду Запорізької області, наданою позивачу при звільненні на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів, підтверджується, що заробітна плата судді Немченка О.І. для призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 28 000 грн (16 000 грн. посадовий склад, 8 000 грн. надбавка за вислугу років 50% від посадового окладу, 1 600 грн. за перебування на адміністративній посаді, 2 400 грн. за науковий ступінь).

Відповідно до приписів ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року в редакції на дату мого звільнення у відставку та з урахуванням рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, щомісячне довічне грошове утримання повинно бути призначене та виплачуватись позивачу у розмірі 90% суддівської винагороди (заробітної плати судді) без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та в подальшому здійснюватися перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання у разі зміни розміру грошової винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Суд погоджується з позицією позивача, що управління ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя при визначенні стажу роботи на посаді судді необґрунтовано звужує поняття стаж роботи на посаді судді при здійсненні розрахунку відсотка грошового утримання, а саме: неправомірно розділяє визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, від визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на розмір (відсоток) грошового утримання.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача, що робота на посаді слідчого, прокурора охоплюється поняттям «робота на посаді судді» при набутті суддею права на відставку, однак, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці робота слідчого, прокурора вже не відноситься до стажу роботи на посаді судді.

Таке тлумачення відповідачем положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI щодо стажу роботи на посаді судді для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання є помилковим та суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства, що регулюють данні правовідносини.

Отже, висновок Пенсійного фонду, що період роботи в органах прокуратури не враховується при визначенні відсотка заробітної плати під час призначення довічного грошового утримання спростовується проаналізованими вище нормами Законів України, викладеними обставинами та наданими доказами.

Як зазначалось вище, хибність вищенаведеної позиції Пенсійного фонду спростовується рішеннями Конституційний Суд України, який неодноразово зазначав (рішення від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 03.06.2013 року № 3-рп-2013, від 08.06.2016 року № 4-рп/2016), що однією із гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантії незалежності суддів. Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку, як складова їхнього правового статусу, є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права як першочерговий закріплений у статтях 7, 8 КАС України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Отже, враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме, до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання час роботи на посадах прокурора, час служби в ЗСУ та ? часу навчання, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню 551 грн. 20 коп. судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 69-71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дій - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя (розпорядження № 900850 від 21.11.2016 року) щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_2 до стажу роботи на посаді судді для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, періоду служби Збройних силах України, ? періоду навчання Харківському юридичному інституті, періоду роботи в органах прокуратури на посадах слідчого та прокурора.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи на посаді судді строк служби в Збройних силах України, що складає 02 роки 01 місяць 08 днів, ? строку навчання у Харківському юридичному інституті, що складає 01 рік 11 місяців та 04 роки 09 місяців роботи в органах прокуратури на посадах слідчого, прокурора, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити судді у відставці ОСОБА_2, починаючи з 16.11.2016 року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати із встановленої довідкою № 09-13-01/1161/2016 від 15.11.2016 року господарського суду Запорізької області заробітної плати судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді і з 01.12.2016 року здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати із встановленої довідкою № 09-13/2015 від 30.11.2016 року господарського суду Запорізької області заробітної плати судді (суддівської винагороди) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, з урахуванням проведених виплат та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з подальшим перерахунком призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру грошової винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 суму 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.Б. Кулик