Рішення № 6452562, 21.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 жовтня 2009 р. Справа 11/153-09

за позовом субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м. Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК», с. Сосонка

Вінницького району

про стягнення 98814,88 грн.

Суддя В. Матвійчик

при секретарі судового засідання Т.Кармаліта, за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 за довіреністю № 722 від 10.06.2009р.;

від відповідача О. Яременко за довіреністю № 57 від 16.09.2009р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК» грошову суму у розмірі 98 814, 88 грн., з яких: 95 289, 25 грн. - сума основної заборгованості, 2 029, 67 грн. - штрафні санкції, 990,96 грн. - інфляційні нарахування та 505,00 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи позивач заявами від 20.07.2009р. , б/н. та дати (вх. № 10964 від 16.09.2009р.) та б/н. та дати (вх. № 18844 від 02.10.2009р.) збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 104176,25 грн., з яких: 92289,25 грн. основний борг, 5004,76 грн. штрафні санкції, 2039,14 грн. інфляційні нарахування, 1343,10 грн. 3% річних та 3500 грн. збитки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до накладної позивач продав, а відповідач за довіреністю отримав товар скло на загальну суму 98289,25 грн.. Листом від 12.01.2009р. № 2-1-2009 відповідач гарантував оплату товару за накладною. Проте не провів розрахунків за отриманий товар в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 92289,25 грн..

Відповідач у відзиві № 58 від 23.09.2009р. заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що документальне підтвердження передачі товару за накладною № 15 від 30.12.2008р. здійснено не належним чином, оскільки вказана накладна не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того зауважує, що позивачем не надано документів, що підтверджують якість скла, тоді як в силу ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» постачальник зобовязаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах реєстраційних номерів сертифіката відповідності та/або декларації про відповідність.

В судовому засіданні 06.10.2009р. судом оголошувалась перерва до 21.10.2009р. з метою надання сторонами доказів необхідних для вирішення спору в даній справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (позивач) за накладною № 15 від 30.12.2008р. продав, а товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК»(відповідач) згідно довіреності серії ЯПА № 006667/46 від 30.12.2008р. прийняв товар скло 4 М 4 у кількості 2812, 28 м2 на суму 98289,25 грн.. Цією ж датою позивач виписав рахунок на оплату товару.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 207 цього Кодексу визначено вимоги до письмової форми правочину, в частина перша якої встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Листом № 2-1-2009р. від 12.01.2009р. відповідач гарантував позивачу оплату товару по накладній до 12.04.2009р..

До зазначеної дати в гарантійному листі відповідач не провів розрахунків за отриманий товар, лише 21.04.2009р. та 30.04.2009р. перерахував на рахунок позивача 3000 грн., про що свідчать платіжні доручення № 129 від 21.04.2009р., № 141 від 30.04.2009р., , та обопільно підписаний акт звірки розрахунків від 17.06.2009р..

13.04.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом в якому інформував про закінчення строку вказаного в гарантійному листі та просив провести розрахунки за товар.

23.04.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату товару протягом десяти днів, яка останнім залишена без відповіді та задоволення. Аналогічна вимога викладена позивачем в претензії від 25.05.2009р..

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем платіжними дорученнями № 252 від 02.07.2009р., № 309 від 19.08.2009р. додатково проведено розрахунки на суму 3000 грн.. За таких обставин, неоплаченим залишився товар на загальну суму 92289,25 грн..

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, позовна вимога про стягнення боргу в розмірі 92289,25 грн. підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат.

Заперечення відповідача щодо неналежної якості скла судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, позивачем надано сертифікат відповідності серії ВВ № 338622 з терміном дії від 27.06.2008р. по 18.06.2010р., що підтверджує якість товару. Крім того слід зауважити, що спір щодо якості товару регулюється параграфом 2 глави 54 Цивільного кодексу України України і може бути предметом судового розгляду в окремому позовному провадженні.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 5004,76 грн. штрафних санкцій, 2039,14 грн. інфляційних нарахувань, 1343,10 грн. 3% річних .

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений в гарантійному листі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим при підрахунку суми інфляційних та 3-х відсотків річних позивачем допущено помилки у бік завищення, що випливає з розрахунку, здійсненого за допомогою програми «Фінансові інструменти від Фірми «Вікторія».

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3-х відсотків річних підлягають задоволенню в розмірах, відповідно: 2035,41 грн. та 1217,99 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 5004,76 грн. штрафних санкцій суд не вбачає правових підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Заявляючи до стягнення 5004,76 грн. штрафних санкцій позивач посилається на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України якою визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафними санкціями в розумінні ст. 230 цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Кожна з вказаних господарських санкцій є окремим видом відповідальності за порушення зобовязання. Водночас позивачем не визначено виду господарської санкції. Крім того, між сторонами не узгоджено відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій, оскільки купівля товару здійснювалась не за договором, а по накладній.

Також суд розглянув вимогу позивача про стягнення 3500 грн. збитків за надання юридичних послуг .

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на укладення 08.09.2009р. договору про надання юридичних послуг за № 1-09 із фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, актом про надання послуг від 14.09.2009р. та фактичною сплатою за надані послуги 3500 грн. (квитанції № 1 від 08.09.2009р., № 2 від 14.09.2009р.).

Дослідивши вказані документи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення збитків за надані юридичні послуги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Як вбачається із наданих позивачем в обґрунтування цієї вимоги документів правова допомога надавалась не адвокатом, а фізичною особою підприємцем. Вказане не дає підстав віднести понесені позивачем витрати до судових витрат на підставі ст. 44, 48 ГПК України.

Відносно відшкодування понесених позивачем витрат, як збитків, суд вказує, що витрати на правову допомогу не можуть бути віднесені до складу збитків за змістом ст. 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому правовому звязку з предметом позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи з викладеного, в задоволенні вимоги позивача про стягнення 3500 грн. збитків слід відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Зважаючи на наведене, позов підлягає частковому задоволенню розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи також встановлено, що відповідач в порушення ст. 115 ГПК України ухилився від дій покладених на нього судом згідно ухвал від 18.06.2009р., 21.07.2009р. та 17.09.2009р. в частині надання витребуваних документів та забезпечення явки повноваженого представника в судове засідання 21.07.2009р., що призвело до неодноразового відкладення розгляду справи. За таких суд вважає, що з відповідача слід стягнути в доход державного бюджету 200 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 83 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК»(вул. Червоноармійська, 28, с. Сосонка, Вінницький р-н, Вінницька область, код 32513444) на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 92289 (девяносто дві тисячі двісті вісімдесят девять) грн. 25 коп. боргу; 2035 (дві тисячі тридцять пять) грн. 41 коп. інфляційних; 1217 (одну тисячу двісті сімнадцять) грн. 99 коп. 3% річних; 955 (девятсот пятдесят пять) грн. 43 коп. - витрат повязаних зі сплатою державного мита та 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 60 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК»(вул. Червоноармійська, 28, с. Сосонка, Вінницький р-н, Вінницька область , код 32513444) в дохід Державного бюджету України 200 (двісті) грн. штрафу.

4.В позові в частині стягнення 5004,76 грн. штрафних санкцій, 3500 грн. збитків,

3,73 грн. інфляційних та 123,11 грн. 3% річних відмовити.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6.Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 22.10.2009р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_2)

3 - відповідачу (вул. Червоноармійська, 28, с. Сосонка, Вінницький р-н, Вінницька обл.)