Ухвала суду № 64525297, 01.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/4/2017(м)

266/105/15-ц

№ 266/105/15-ц

№ 22-ц/775/4/2017(м)

Головуючий у 1-й інстанції Сараєв І.А.

Суддя-доповідач Биліна Т.І.

Категорія 43

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів - Баркова В.М., Мироненко І.П.

при секретарі - Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на долю в спільній власності, -

в с т а н о в и л а:

12.01.2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 17 серпня 1993 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1, належної їм на підставі спільної часткової власності. Після смерті чоловіка вона отримала свідоцтво про право власності на 1/2 частку спадкового майна. Донька померлого - відповідач ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини за законом, однак свідоцтво про право власності на 1/4 частку спірної квартири по теперішній час не отримала. Отже, вона є власницею ? частини вказаної квартири, має наміри розпорядитися нею, проте не має можливості. Відповідач у вказаній квартирі не проживає, має інше власне житло, комунальні послуги не сплачує, її частка у спірній квартирі незначна, тому позивач просила припинити право власності відповідача на належну їй 1/4 частку квартири з компенсацією її вартості.

Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 вересня 2015 року в задоволені позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2015 року рішення районного суду скасовано, позов задоволено, припинено право власності ОСОБА_3 на успадковану після батька ? частину вказаної квартири, визначене відшкодування її вартості у розмірі 14125грн, перераховане позивачем на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області. Визнано за ОСОБА_2 вправо власності на ? частину квартири.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 13.07.2016 року рішення апеляційного суду Донецькій області від 17.12.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач не погодилась з рішенням суду від 22 вересня 2015 року та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у відповідача не виникло право власності на частку спірної квартири, внаслідок неотримання свідоцтва про право на спадщину та відсутності реєстрації, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.01.2017 року до участі у справі, внаслідок смерті позивача ОСОБА_2 29.04.2016 року, залучено в якості правонаступника ОСОБА_5, яка успадкувала ? частини квартири АДРЕСА_1.(а.с.227)

В судовому засіданні апеляційної інстанції правонаступник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що право власності у особи виникає з моменту її належної реєстрації, а оскільки право власності відповідача ОСОБА_3 на ? частину квартири АДРЕСА_1 не зареєстровано то і підстави для припинення права на долю в спільній власності відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що в повній мірі узгоджуються з нормами закону, які регулюють спірні відносини.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим, правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Отже набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.

У п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Необхідно розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 6 ст. 3 цього Закону встановлено, що будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 41 цього Закону.

З огляду на вище зазначене, доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття - недоречні.

Позивач не врахувала, що, написавши заяву про прийняття спадщини після смерті батька, відповівдач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Стаття 1268 ЦК України регулює виникнення права на нерухоме майно без дотримання вимоги державної реєстрації, проте до спірних правовідносин не застосовується, оскільки в силу закону таке майнове право не можна вважати правом власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини.

Усі доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів переглянула і дійшла висновків, що судом першої інстанції фактичні обставини з`ясовані повно та всебічно, висновки суду відповідають встановленим фактам. Суд розглянув цивільну справу з дотриманням загальних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що передбачено ст. 11 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: В.М. Барков

І.П. Мироненко