Рішення № 6452342, 01.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2009Справа №2-15/893-2009 У позові відмовити. За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18) в особі регіонального Центру мобільного зв’язку № 7 Кримської філії «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 6, ідентифікацій код 33501534)

Про визнання додаткової угоди недійсною

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Мельникова Т.В., довіреність № 363-Д від 20.07.2009р. у справі.

Від відповідача – Білоножко О.А., довіреність № 1518 від 14.07.2008р. у справі.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та до Регіонального Центру мобільного зв’язку № 7 філії «Утел» про визнання недійсною додаткової угоди від 07.05.2008 р. до договору № 6142 від 28.12.2007 р. про поставку електроенергії для базового мобільного зв’язку по вул. Дибенко, 24 в м. Сімферополі.

Позов мотивовано тим, що зазначену додаткову угоду було підписано з порушенням пункту 2.5 , 4.8. Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, а саме за відсутністю рішення органів виконавчої влади про узгодження місця розташування об’єкту ( базової станції мобільного зв’язку по вул. Дибенко, 24 в м. Сімферополі), що є дозволом на проведення проектно - вишукувальних робіт, документів, що підтверджують право ВАТ «Укртелеком» на користування земельною ділянкою по вул. Дибенко, 24 в м. Сімферополі, акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, правовстановлюючих документів на об’єкт - Регіональний Центр мобільного зв’язку № 7 філії «Утел» видані технічні умови про приєднання до електромереж об’єкта ( базовій станції мобільного зв’язку) по вул. Дибенко, 24 в м. Сімферополь, укладено договір про приєднання вказаного об’єкта № 261/7-707/40 від 27.12.2007р., 21.05.2008р. об’єкт підключений до електропостачання. 07.05.2008 р. між ВАТ «Крименерго» та ВАТ «Укртелеком» укладено Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 6142 від 28.12.2007 р. про поставку електроенергії для базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24 в м. Сімферополі. Позивач зазначає, що вказана Додаткова угода була укладена с порушеннями норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі статті 229 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо особа, що вчинила правочин, помилилася стосовно обставин, що мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, що і стало у свою чергу приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, мотивуючи відзив тим, що ним було здійснено будівництво базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24 в м. Сімферополі при наявності всіх необхідних дозвільних документів.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.03.2009 р. замінено відповідача у справі Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України на належного на Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі регіонального Центру мобільного зв’язку № 7 кримської філії «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком».

Представник позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях позовні вимоги підтримує.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва, після закінчення якої слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Регіональний Центр мобільного зв’язку № 7 Кримської філії «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» звернувся до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» структурний підрозділ Сімферопольська міська електромережа з листом № 7-7-29/359 від 12.12.2007 р. про видачу технічних умов з електропостачання базової станції мобільного зв’язку, що буде встановлена за адресою вул. Дибенко , 24 в м. Сімферополі. (а.с. 8)

27.12.2007р. р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Сімферопольської РЕМ (Власник електромереж) та Регіональним Центром мобільного зв’язку № 7 кримської філії «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (Замовник) був укладений договір № 216/7-7-07/40 на приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника та видані технічні умови на електропостачання об’єкта (базової станції мобільного зв’язку за адресою м. Сімферополь, вул.. Дибенко, 24) № 02/2785 (а.с. 14, 15)

Заявою від 21.04.2008 р. відповідач звернувся до позивача з заявою на проведення технічного огляду та оформлення допуску на підключення електроустановки до електричної мережі базової станції мобільного зв’язку РЦМЗ № 7 філії «Утел», розташованої в м. Сімферополі по вул.. Дибенко, 24. (а.с. 16)

07.05.2008 р. сторони уклали Додаткову угоду до договору № 6142 від 28.12.2007р. про поставку електроенергії для базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24. (а.с. 21)

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» посилається на те, що спірна додаткова угода була підписана внаслідок помилки відносно обставин, які мають істотне значення. Так, позивач посилається на те, що відповідачем не було представлено позивачу в повному обсязі документи, необхідні для підготовки та видачі технічних умов та укладення договору на приєднання до електричних мереж.

Розглянувши надані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

          Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

          При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори і інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

          Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

          Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою— третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

          В свою чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи позивач як на єдину підставу обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що вказана додаткова угода була укладена сторонами під впливом помилки, тому є недійсною на підставі статті 229 Цивільного кодексу України.

Вказаною статтею передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У свою чергу істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.

Разом з цим, згідно пункту 13 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вказаних вимог, позивачем не було доведено того, що в момент укладення спірної угоди він помилявся щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін тощо. Спірна угода підписана за свободним волевиявленням сторін.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні додаткової угоди від 07.05.2008 р. до договору № 6142 від 28.12.2007 позивач правильно розумів норми права, які регулюють порядок укладення договорів. Водночас, неправильна уява про норму права, що призвело до укладення договору, не є підставою для визнання недійсною угоди, як такої, що укладена внаслідок помилки.

          Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Таким чином, позивачем не представлено суду достатніх належних та допустимих доказів у підтвердження недійсності додаткової угоди від 07.05.2008 р. до договору № 6142 від 28.12.2007 р. про поставку електроенергії до базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24 в м. Сімферополі.

Крім того, як свідчать матеріали справи, доводи позивача, приведені у позовній заяві, також не відповідають дійсності.

Так, при подачі заяви на видачу технічних умов, (лист від 12.12.2007 р. вих.. № 7-7-29/359), відповідач надав необхідні документи, зазначені у додатку: зокрема опросний лист, розрахунок електричних навантажень, ситуаційний план із зазначенням місця розташування об’єкта, свідоцтво про право власності тощо.

Позивачем вказані документи були прийняті, про що свідчить вхідний штамп Сімферопольської МЕМ вх. № 02/1466 від 21.12.2007 р. без будь –яких зауважень. Таких зауважень не надійшло від позивача і в подальшому.

27.12.2007 р. відповідачу були видані технічні умови АН приєднання базової станції мобільного зв’язку.

В подальшому, при поданні відповідачем заяви на проведення технічного огляду та оформлення допуску на підключення електроустановки до електричної мережі від 21.04.2008 р. були надані зазначені в заяві документи.

Згідно статті 9 Закону України «Про електроенергетику» державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.

Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж здійснює нагляд за додержанням вимог технічної експлуатації електричних станцій і мереж, вимог технічної експлуатації енергетичного обладнання об'єктів електроенергетики, підключених до об'єднаної енергетичної системи України.

Державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати об'єкти електроенергетики для перевірки додержання нормативно-правових актів про електроенергетику з питань, що належать до їх компетенції, отримувати від посадових осіб інформацію щодо виконання цих актів; давати у межах своїх повноважень керівникам об'єктів електроенергетики приписи про усунення порушень нормативно-правових актів тощо.

Як свідчить довідка Державної інспекції з енергонагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Кримському регіоні від 05.05.2008 р., за результатами перевірки наданої документації та огляду технічного стану електроустановки готовність до роботи зазначеної електроустановки підтверджена. (а.с. 109)

Вказана довідка надана в робочу комісію по допуску електроустановок базової станції мобільного зв’язку ВЦМЗ № 7 філії «Утел» ВАТ «Укртелеком» за адресою : м. Сімферополь, вул.. Дибенко, 24.

Також матеріали справи свідчать, що базова станція мобільного зв’язку за адресою м. Сімферополь, вул.. Дибенко, 24, прийнята в експлуатацію Актом робочої комісії від 31.03.2008 р. (а.с. 110-114)

Крім того, матеріали справи містять необхідну дозвільну документацію на будівництво базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24 в м. Сімферополі, зокрема: попереднє погодження Кримської Республіканської санітарно-епідеміологічної станції за вибором місця будівництва; експертний висновок № 568 ГУ МНС України в АРК; експертний висновок № 10.33791422.5288/02-07 на відповідність нормативним актам по охороні праці робочого проекту «Будівництво мережі мобільного зв’язку стандарту UMTS ВАТ «Укртелеком»; висновок № 978 МОЗ України; комплексний висновок № 1904А-09-2007 державної експертизи по робочому проекту; дозвіл на виконання будівельних робіт № 111 від 28.03.2008 р., виданий ДАБК в АР Крим.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтований підстав для задоволення позову.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.10.2009 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18) в особі регіонального Центру мобільного зв’язку № 7 Кримської філії «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 6, ідентифікацій код 33501534)

Про визнання додаткової угоди недійсною

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Мельникова Т.В., довіреність № 363-Д від 20.07.2009р. у справі.

Від відповідача – Білоножко О.А., довіреність № 1518 від 14.07.2008р. у справі.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та до Регіонального Центру мобільного зв’язку № 7 філії «Утел» про визнання недійсною додаткової угоди від 07.05.2008 р. до договору № 6142 від 28.12.2007 р. про поставку електроенергії для базового мобільного зв’язку по вул. Дибенко, 24 в м. Сімферополі.

Позов мотивовано тим, що зазначену додаткову угоду було підписано з порушенням пункту 2.5 , 4.8. Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, а саме за відсутністю рішення органів виконавчої влади про узгодження місця розташування об’єкту ( базової станції мобільного зв’язку по вул. Дибенко, 24 в м. Сімферополі), що є дозволом на проведення проектно - вишукувальних робіт, документів, що підтверджують право ВАТ «Укртелеком» на користування земельною ділянкою по вул. Дибенко, 24 в м. Сімферополі, акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, правовстановлюючих документів на об’єкт - Регіональний Центр мобільного зв’язку № 7 філії «Утел» видані технічні умови про приєднання до електромереж об’єкта ( базовій станції мобільного зв’язку) по вул. Дибенко, 24 в м. Сімферополь, укладено договір про приєднання вказаного об’єкта № 261/7-707/40 від 27.12.2007р., 21.05.2008р. об’єкт підключений до електропостачання. 07.05.2008 р. між ВАТ «Крименерго» та ВАТ «Укртелеком» укладено Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 6142 від 28.12.2007 р. про поставку електроенергії для базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24 в м. Сімферополі. Позивач зазначає, що вказана Додаткова угода була укладена с порушеннями норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі статті 229 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо особа, що вчинила правочин, помилилася стосовно обставин, що мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, що і стало у свою чергу приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, мотивуючи відзив тим, що ним було здійснено будівництво базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24 в м. Сімферополі при наявності всіх необхідних дозвільних документів.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.03.2009 р. замінено відповідача у справі Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України на належного на Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі регіонального Центру мобільного зв’язку № 7 кримської філії «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком».

Представник позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях позовні вимоги підтримує.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва, після закінчення якої слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Регіональний Центр мобільного зв’язку № 7 Кримської філії «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» звернувся до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» структурний підрозділ Сімферопольська міська електромережа з листом № 7-7-29/359 від 12.12.2007 р. про видачу технічних умов з електропостачання базової станції мобільного зв’язку, що буде встановлена за адресою вул. Дибенко , 24 в м. Сімферополі. (а.с. 8)

27.12.2007р. р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Сімферопольської РЕМ (Власник електромереж) та Регіональним Центром мобільного зв’язку № 7 кримської філії «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (Замовник) був укладений договір № 216/7-7-07/40 на приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника та видані технічні умови на електропостачання об’єкта (базової станції мобільного зв’язку за адресою м. Сімферополь, вул.. Дибенко, 24) № 02/2785 (а.с. 14, 15)

Заявою від 21.04.2008 р. відповідач звернувся до позивача з заявою на проведення технічного огляду та оформлення допуску на підключення електроустановки до електричної мережі базової станції мобільного зв’язку РЦМЗ № 7 філії «Утел», розташованої в м. Сімферополі по вул.. Дибенко, 24. (а.с. 16)

07.05.2008 р. сторони уклали Додаткову угоду до договору № 6142 від 28.12.2007р. про поставку електроенергії для базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24. (а.с. 21)

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» посилається на те, що спірна додаткова угода була підписана внаслідок помилки відносно обставин, які мають істотне значення. Так, позивач посилається на те, що відповідачем не було представлено позивачу в повному обсязі документи, необхідні для підготовки та видачі технічних умов та укладення договору на приєднання до електричних мереж.

Розглянувши надані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

          Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

          При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори і інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

          Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

          Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою— третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

          В свою чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи позивач як на єдину підставу обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що вказана додаткова угода була укладена сторонами під впливом помилки, тому є недійсною на підставі статті 229 Цивільного кодексу України.

Вказаною статтею передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У свою чергу істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.

Разом з цим, згідно пункту 13 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вказаних вимог, позивачем не було доведено того, що в момент укладення спірної угоди він помилявся щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін тощо. Спірна угода підписана за свободним волевиявленням сторін.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні додаткової угоди від 07.05.2008 р. до договору № 6142 від 28.12.2007 позивач правильно розумів норми права, які регулюють порядок укладення договорів. Водночас, неправильна уява про норму права, що призвело до укладення договору, не є підставою для визнання недійсною угоди, як такої, що укладена внаслідок помилки.

          Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Таким чином, позивачем не представлено суду достатніх належних та допустимих доказів у підтвердження недійсності додаткової угоди від 07.05.2008 р. до договору № 6142 від 28.12.2007 р. про поставку електроенергії до базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24 в м. Сімферополі.

Крім того, як свідчать матеріали справи, доводи позивача, приведені у позовній заяві, також не відповідають дійсності.

Так, при подачі заяви на видачу технічних умов, (лист від 12.12.2007 р. вих.. № 7-7-29/359), відповідач надав необхідні документи, зазначені у додатку: зокрема опросний лист, розрахунок електричних навантажень, ситуаційний план із зазначенням місця розташування об’єкта, свідоцтво про право власності тощо.

Позивачем вказані документи були прийняті, про що свідчить вхідний штамп Сімферопольської МЕМ вх. № 02/1466 від 21.12.2007 р. без будь –яких зауважень. Таких зауважень не надійшло від позивача і в подальшому.

27.12.2007 р. відповідачу були видані технічні умови АН приєднання базової станції мобільного зв’язку.

В подальшому, при поданні відповідачем заяви на проведення технічного огляду та оформлення допуску на підключення електроустановки до електричної мережі від 21.04.2008 р. були надані зазначені в заяві документи.

Згідно статті 9 Закону України «Про електроенергетику» державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.

Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж здійснює нагляд за додержанням вимог технічної експлуатації електричних станцій і мереж, вимог технічної експлуатації енергетичного обладнання об'єктів електроенергетики, підключених до об'єднаної енергетичної системи України.

Державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати об'єкти електроенергетики для перевірки додержання нормативно-правових актів про електроенергетику з питань, що належать до їх компетенції, отримувати від посадових осіб інформацію щодо виконання цих актів; давати у межах своїх повноважень керівникам об'єктів електроенергетики приписи про усунення порушень нормативно-правових актів тощо.

Як свідчить довідка Державної інспекції з енергонагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Кримському регіоні від 05.05.2008 р., за результатами перевірки наданої документації та огляду технічного стану електроустановки готовність до роботи зазначеної електроустановки підтверджена. (а.с. 109)

Вказана довідка надана в робочу комісію по допуску електроустановок базової станції мобільного зв’язку ВЦМЗ № 7 філії «Утел» ВАТ «Укртелеком» за адресою : м. Сімферополь, вул.. Дибенко, 24.

Також матеріали справи свідчать, що базова станція мобільного зв’язку за адресою м. Сімферополь, вул.. Дибенко, 24, прийнята в експлуатацію Актом робочої комісії від 31.03.2008 р. (а.с. 110-114)

Крім того, матеріали справи містять необхідну дозвільну документацію на будівництво базової станції мобільного зв’язку по вул.. Дибенко, 24 в м. Сімферополі, зокрема: попереднє погодження Кримської Республіканської санітарно-епідеміологічної станції за вибором місця будівництва; експертний висновок № 568 ГУ МНС України в АРК; експертний висновок № 10.33791422.5288/02-07 на відповідність нормативним актам по охороні праці робочого проекту «Будівництво мережі мобільного зв’язку стандарту UMTS ВАТ «Укртелеком»; висновок № 978 МОЗ України; комплексний висновок № 1904А-09-2007 державної експертизи по робочому проекту; дозвіл на виконання будівельних робіт № 111 від 28.03.2008 р., виданий ДАБК в АР Крим.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтований підстав для задоволення позову.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.10.2009 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.