Єдиний державний реєстр судових рішень ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
РІШЕННЯ
Іменем України
20.10.2009Справа №2-7/4971-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, ідентифікаційний код 14308552) До відповідача Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» (98112, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, ідентифікаційний код 16502169)
Про стягнення 15922,30 грн.
Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний
представники:
Від позивача – не з’явився.
Від відповідача - не з’явився.
Сутьспору: Відкрите акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» 15922,30 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням тим, що 09.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» був укладений договір оренди нерухомого майна №2842 та договір про відшкодування фактичних накладних витрат, які в подальшому неодноразово були переукладені на нові строки. Звертаючись до суду з цим позовом, Відкрите акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» посилається на те, що заборгованість відповідача за цими договорами за період жовтень 2008 року – червень 2009 року складає 12549,52 грн. та в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача також пеню у сумі 1438,93 грн. та штраф у розмірі 1071,99 грн.
Позивач у судове засідання не з’явився, однак направив до суду клопотання з проханням розглянути справу за наявними в ній матеріалами без присутності представника.
Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ :
09.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (Орендодавець) та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №2842, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне (без права викупу) користування нежиле приміщення загальною площею 12,1 кв. м. (під офіс, 2 поверх з правом використання на загальних засадах місць загального користування), що знаходиться на балансі ВАТ УкрНДІАТ за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 12, вартість якого визначена у відповідності з висновком оцінювача про вартість нежитлових приміщень – ринкова вартість складає 73437,32 грн.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору орендна плата за користування приміщенням визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить: без ПДВ за базовий місяць оренди – 1076,77 грн. на місяць, крім того ПДВ – 215,35 грн. Разом: 1292,12 грн. на місяць.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Зобов’язання по сплаті орендної плати виникають у Орендаря з моменту передачі приміщення за актом приймання-передачі орендованого майна (п. 3.3 Договору).
Згідно з пунктами 3.4 та 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю щомісячно незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності орендаря. Орендар має сплатити орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі п. 3.1 даного договору в розмірі орендної плати за місяць. Оплата здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця.
В пункті 7.1 Договору сторони обумовили, що він укладений на строк меншу ніж на один рік, а саме: з 09 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Приміщення було передано в користування відповідачу за актом приймання-передачі від 09.09.2008 р. (а. с. 23).
Цього ж числа, 09.09.2008 р., між сторонами також був укладений договір №2842-1 на відшкодування фактичних накладних витрат по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого приміщення, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець надає послуги по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого приміщення (вода, теплоенергія, електроенергія, охорона об’єкту, вивіз побутових відходів, заробітна плата обслуговуючого персоналу, загальнонакладні витрати) із розрахунку на 12,1 кв. м. орендованих приміщень (за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 12, 2 поверх).
Відповідно до пункту 2.1 Договору розмір відшкодування розраховується на підставі тарифів підприємств – постачальників вказаних послуг і складеного Орендодавцем розрахунку споживання Орендарем зазначених послуг згідно орендованої площі на підставі виставлених орендодавцем до оплати рахунків у порядку, передбаченому в п. 2.8 цього Договору.
Пунктом 2.8 Договору визначено, що Орендар сплачує (компенсує) фактичні накладні витрати на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем, протягом 3 (трьох) банківських днів від дати одержання рахунку або на підставі акта відшкодування витрат протягом 3 банківських днів з моменту його підписання сторонами. Орендар зобов’язаний самостійно отримати від Орендодавця оформлений рахунок та акти. У разі відсутності у Орендаря рахунку на оплату 9компенсацію) фактичних накладних витрат орендар зобов’язаний оплатити (компенсувати) фактичні витрати не пізніше 15 числа місяця, наступного за оплачуваним, у розмірі середньомісячної оплати (компенсації) за комунальні послуги, що сплачувалися орендарем за попередній період дії цього договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору він укладений строком до 31.12.2008 р.
Вказані вище договори були переоформлені сторонами 01.01.2009 р. шляхом укладення договору оренди №2935 та договору №2935-1 про відшкодування фактичних накладних витрат по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого приміщення, строком до 30.06.2009 р.
При цьому, в пунктах 3.1, 3.2 Договору оренди №2935 від 01.01.2009 р. зазначено, що розмір орендної плати за перший базовий місяць оренди складає 1340,39 грн.
Дія договору оренди нежилого приміщення №2935 від 01.01.2009 р. була припинена у зв’язку з підписанням сторонами додаткової угоди №1 від 01.04.2009 р. Після цього, 01.04.2009 р. між сторонами був укладений договір оренди нежилого приміщення №2950 зі строком дії до 30.09.2009 р., яким розмір орендної плати був встановлений на рівні 1259,25 грн. на місяць. Відповідно, був переоформлений й договір про відшкодування фактичних накладних витрат по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого приміщення шляхом підписання нового договору №2950-1 від 01.04.2009 р.
01.07.2009 р. сторони підписали додаткову угоду №1, якою припинили дію договору оренди нежилого приміщення №2950 від 01.04.2009 р. з 01.07.2009 р. Цього ж числа між сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Відкрите акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» стверджує, що заборгованість Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» за договором оренди за період листопад 2008 року – червень 2009 року складає 10719,95 грн., за договором про відшкодування фактичних накладних витрат по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого приміщення за період жовтень 2008 року – червень 2009 року – 1829,57 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що за період з 09.09.2008 р. по 30.06.2009 р. відповідачеві була нарахована орендна плата на загальну суму 12984,95 грн. та плата по відшкодуванню накладних витрат по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого приміщення на суму 2691,43 грн. У той же час, відповідачем в рахунок погашення заборгованості була перехована лише сума 2265,00 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по орендній платі та відшкодуванню накладних витрат становить 13411,38 грн. В рамках цієї справи позивачем заявлена до відшкодування сума заборгованості по орендній платі в розмірі 10719,95 грн. та сума боргу по відшкодуванню накладних витрат у розмірі 1829,57 грн., усього – на загальну суму 12549,52 грн., тобто навіть менше реальної суми заборгованості.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Проте, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 12549,52 грн., у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пункті 6.5 Договору оренди №2842 від 09.09.2008 р. сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується неустойка, від суми невнесених платежів за кожен день прострочення. Аналогічне положення міститься в п. 6.5 договору оренди №2935 від 01.01.2009 р., п. 6.5 Договору оренди №2950 від 01.04.2009 р. Крім того, відповідна умова про стягнення пені за порушення строків внесення плати по відшкодуванню накладних витрат закріплена також в п. 4.3 договорів №2842-1 від 09.09.2008 р., №2935-1 від 01.01.2009 р., №2950-1 від 01.04.2009 р.
Проте, суд зазначає, що позивачем в розрахунку сум заявлених до відшкодування сум пені не зазначені періоди нарахування неустойки (зокрема, чіткі дати початку та закінчення нарахування пені), а також не обґрунтовується застосування індексів інфляції при обчисленні розміру пені, при тому, що суми заборгованості, на які нараховується неустойки, вже були ним проіндексовані. Таким чином, суд вважає, що позивачем не обґрунтовані вимоги про стягнення пені, у зв’язку з чим в цій частині позову слід відмовити.
При цьому суд зазначає, що статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.
Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення штрафу на підставі п. 6.5 договору №2950 від 01.04.2009 р. у розмірі 10% від суми заборгованості за прострочення сплати орендних внесків більше ніж за три місяця.
Так, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як вже було вказано вище, згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Зміст вказаної правової норми встановлює, що штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватися одночасно, оскільки, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.
Таким чином, одночасне стягнення штрафу та пені, які є одним видом юридичної відповідальності, неможливо, а тому, враховуючи відмову в позові в частині стягнення пені, а також приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строку виконання грошового зобов’язання за укладеними договорами більше ніж на три місяця, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими. При цьому, суд звертає увагу на те, що положення про штраф у розмірі 10% був закріплений сторонами лише в договорі №2950 від 01.04.2009 р. Отже, оскільки умовами цього договору не була закріплена можливість регулювання ним відносин, що склалися до моменту його укладення, при обчисленні суми заборгованості для стягнення штрафу слід застосовувати лише тримісячний період після укладення договору, тобто 01.04.2009 р. – 30.06.2009 р. Оскільки сума заборгованості відповідача з орендної плати за цей період становить 3848,64 грн. (1273,10 грн. + 1284,56 грн. + 1290,98 грн.), стягненню з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» на користь Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» також підлягає штраф у сумі 384,86 грн. (10% від суми заборгованості за тримісячний термін).
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» (98112, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, ідентифікаційний код 16502169) на користь Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, ідентифікаційний код 14308552) заборгованість у сумі 12549,52 грн., штраф у розмірі 384,86 грн., 129,34 грн. державного мита та 202,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.
Судове рішення № 6452304, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 20.10.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 4971-2009. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: