Рішення № 6452266, 15.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

15.10.2009Справа №2-2/16494-2007 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку будівництва» (01010, м. Київ, вул.. Суворова, 4/6; м. Київ, вул. Ольгінська, 3). до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКС» (98676, м. Алупка, вул.. Західна, 19, кв. 30; м. Ялта, вул. Строітелів, буд. 9, кв.5).

про стягнення 6826950,00грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Липовенко Г.В. – представник, довіреність у справі.

Від відповідача: Гребенченко О.А. - представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку будівництва» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКС» про стягнення 6826950,00 грн., з яких 5835000,00 грн. сума основного боргу та 991950,00 грн. штраф, нарахований за умовами договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.7.2004 р між сторонами було укладено договір доручення № 1 спрямований на розробку та виготовлення відповідачем проектно – кошторисної документації стосовно будівництва нежилих будівель та споруд у м. Ялта строком до 12.7.2005 р. Для оплати робіт проектантів позивачем був виданий відповідачу аванс в розмірі 5835000,00 грн. Всупереч умовам договору відповідач узятих за договором зобов’язань не виконав, договорів з проектними організаціями не уклав, гроші їм не перерахував, результатів проектних робіт позивачу не передав, звіту про виконання доручення не надав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом в суд та нарахування штрафу у розмірі 991950,00 грн.

11 січня 2008 року від відповідача надійшов відзив від 08.01.2008р на позовну заяву, відповідно до якого він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному об’ємі на підставах викладених у відзиві, а саме: 1) предмет договору, який вказаний у позовній заяві, а також подальші посилання у позові на пункти договору не відповідають дійсному змісту договору; 2) позивач зазначає, що строк дії договору закінчився 12.7.2005р, тоді як відповідно до п.5.1. договору: договір діє з моменту його підписання сторонами до повного виконання ними своїх зобов’язань. Також відповідач зазначає, що подальший розгляд справи не можливий до вирішення по суті справи №2-2/3508-2006, оскільки до цього моменту відповідач не може повною мірою використовувати земельну ділянку, на який має бути побудований об’єкт, оскільки комплекс, який буде побудовано, має бути на земельній ділянці, яка є предметом спору у справі № 2-2/3508-2006.

16 вересня 2008 р. до суду від позивача надійшли пояснення по справі, у якому зазначено, що позивач не міг надати оригінали документів, оскільки в період експертизи вони знаходились у ТОВ «Агенція з повернення боргів в Україні». Також, позивач вважає, що відповідач не має обґрунтованих пояснень стосовно підробки тексту, підпис та печатки договору доручення № 1 від 12.7.2004 р.

22 вересня 2009 року у судовому засіданні інтереси позивача представляв Липовенко Г.В., інтереси відповідача - Гребенченко О.А. (довіреності у справі).

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 22.9.2009р, надав суду пояснення у справі від 22.9.2009 р., яким зазначає, що експерти повторно підтвердили справжність підписів Вергуна І.В. та відбитків печатки ТОВ «Пакс» на спірному договорі доручення №1 від 12.7.2004р. На підставі вищевказаного позивач вважає, що пояснення відповідача стосовно того, що йому невідомо про існування договору, не можуть бути прийняті до уваги судом.

22 вересня 2009 року у судовому засіданні оголошувалась перерва на 15.10.2009р., після перерви судове засідання було продовжене.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст.124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повірений зобов'язаний:повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення. (ст..1000, 1004, 1006 ЦК України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку будівництва», як довірителем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАКС», як повіреним, було укладено договір доручення №1 від 12.7.2004р., відповідно до п.1.1, 2.1, 2.2 якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов’язання укласти від імені та за рахунок довірителя договір (договори) на розробку та виготовлення проектно – кошторисної документації з метою будівництва нежилих будівель та споруд в АР Крим, м.Ялта, зі спеціалізованими підприємствами, установами, організаціями на умовах, визначених договором. Повірений зобов’язаний укласти з проектантом договір (-ори) на розробку та виготовлення проектно – кошторисної документації за ціною не більше 6000000,00грн. Повірений зобов’язаний укласти з проектантом договір (-ори) на розробку та виготовлення проектно – кошторисної документації у відповідності до технічного завдання, що надається довірителем повіреному у письмовому вигляді.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 12.7.2004р до договору доручення №1 від 12.7.2004рсторони узгодили, що у випадку дострокового розірвання договору доручення від 12.7.2004р з ініціативи довірителя, повірений повертає кошти, перераховані йому довірителем, згідно п.1 Інструкції про порядок та умови виконання доручення (Додаток №1 до договору), який є його невід’ємною частиною), не пізніше 12.7.2005р, у порядку та у терміни, встановлені у Графіку повернення коштів, який повірений повинен подати довірителю протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання вимоги про дострокове розірвання договору.

Відповідно до п.4.1 договору та додатку №1 від 12.7.2004р до нього, позивач зобов’язався забезпечити відповідача всім необхідним для виконання доручення, у тому числі перерахувати повіреному протягом 10 банківських днів з моменту підписання додатку грошові кошти у розмірі 5835000,00грн без ПДВ, для здійснення розрахунків за розробку та виготовлення проектно – кошторисної документації, що є предметом договору, укладеного на виконання доручення у відповідності до умов договору.

За домовленістю сторін, викладеному п.5.3. договір являється безоплатним, відповідач не отримує від позивача винагороди за виконання доручення, передбаченого договором.

Відповідно до п.6.1, 7.2 договору, він вступає у силу з моменту підписання його належним чином уповноваженими представниками сторін та діє протягом 1 (одного) року, а саме до 12.7.2005р. У випадку невиконання повіреним доручення за цим договором у строк, визначений п.6.1 договору, повірений зобов’язаний сплатити довірителю штраф у розмірі 17% від суми грошових коштів отриманих повіреним від довірителя з метою виконання доручення за цим договором у відповідності до умов цього договору та додатку №1 до нього.

На виконання умов договору, для оплати робіт проектантів позивачем був виданий відповідачу аванс в розмірі 5 835000,00грн., перерахований відповідно до платіжного доручення №162 від 23.07.2004р, де зазначено у графі «Призначення платежу: авансовий платіж на виготовлення проектної документації по договору №1 від 12.7.2004р».

Всупереч умовам договору відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, договорів з проектними організаціями не уклав, результатів проектних робіт позивачу не передав, звіту про виконання доручення не надав.

Строк договору закінчився 12 липня 2005 року. З моменту закінчення дії договору відповідач не повернув позивачу авансовий платіж в розмірі 5 835000,00грн.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ст..1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Отже, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по поверненню 5 835000,00грн та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, позов про стягнення 5 835000,00грн обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 991950,00грн штрафу, які також підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється|скоюється,чиниться| у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання доручення у строк, визначений у п.6.1 договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 17% від суми грошових коштів, отриманих відповідачем від позивача з метою виконання доручення.

Отже, у частині стягнення 991950,00грн штрафу позов також обґрунтований та підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на існування двох різних договорів від 12.7.2004р, як на підставу своїх заперечень, а саме на то, що між сторонами укладався не договір доручення №1 від 12.7.2004р, а договір №1 від 12.7.2004р про спільну діяльність, необґрунтовані:

Враховуючі характер спору та необхідність отримання відповідей на питання, що вимагають спеціальні пізнання, суд ухвалами від 07.2.2008 р та від 13.11.2008 р. по справі №2-2/16494-2007 призначав по справі судову почеркознавчу експертизу, повторну судову почеркознавчу експертизу, відповідно, та провадження по справі зупиняв.

17 липня 2009 р. до господарського суду надійшли висновки експерта від 18.5.2009 р. №950 та від 19.6.2009 р. №949.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Відповідно до висновків експерту від 18.5.2009 р. №950 (технічна експертиза документів) та від 19.6.2009 р. №949 (повторна почеркознавча експертиза) по матеріалам справи №2-2/16494-2007 експертами встановлено, що відтиски печаті «ПАКС» у договорі доручення №1 та додатках до нього нанесені печаткою «ПАКС», відтиски якої були представлені на дослідження у якості зразків; підписи від імені Вергуна І.В., розташовані у договорі доручення №1 від 12.7.2004р у графі «Повірений», у додатку №1 до договору доручення №1 від 12.7.2004р у графі «Повірений», у додатковій угоді №1 до договору доручення №1 від 12.7.2004р у графі «Повірений» виконані Вергуном І.В.

Відповідачем не представлено до суду належних та допустимих доказів того, що спірний договір між сторонами не укладався, або у встановленому законом порядку був визнаний недійсним.

Доводи Вергуна І.В., викладені у заяві від 31.01.2007р, щодо того, що договір доручення №1 від 12.7.2004р не міг бути ним підписаний відповідно до статуту, неспроможні.

Строк позовної давності для стягнення штрафу судом не застосовується, тому як відповідачем не було заявлено про його застосування.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу та витрати за проведення судових експертиз, призначених господарським судом, відносяться на відповідача, відповідно до ст..49 ГПК України.

В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 21.10.2009р.

Керуючись ст.ст. 44,49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКС» (98676, м. Алупка, вул.. Західна, 19, кв. 30; м. Ялта, вул. Строітелів, буд. 9, кв.5, р/р 260001878 в АБ «Укргазбанк», МФО 324797, ЄДРПОУ 22280170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку будівництва» (01010, м. Київ, вул.. Суворова, 4/6; м. Київ, вул. Ольгінська, 3, р/р 26000016155 в АКБ «Аркада» МФО 322335, ЄДРПОУ 32250868) 5835000,00грн боргу, 991950,00грн штрафу, 25500,00грн державного мита, 118,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКС» (98676, м. Алупка, вул.. Західна, 19, кв. 30; м. Ялта, вул. Строітелів, буд. 9, кв.5, р/р 260001878 в АБ «Укргазбанк», МФО 324797, ЄДРПОУ 22280170) на користь Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз (м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, р/р 35224001000218, ЗКПО 26225794 у Банку УГК в АРК, МФО 824026, одержувач КримНДІСЕ) 4 749грн96коп витрат за проведення судових експертиз.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.