Рішення № 6452257, 12.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2009Справа №2-7/3133-2009 За позовом Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, ідентифікаційний код 03348324) До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег» (м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, ідентифікаційний код 33064731)

Про стягнення 29297,58 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – Руденко В. П., предст., дов. №2910 від 03.12.2008 р.

Від відповідача - не з’явився.

Сутьспору: Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег» 29297,58 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов’язків за договором №320-Ф від 28.02.2005 р. в частині повного та своєчасного перерахування коштів на відновлення та ремонт берегоукріплювальних та протизсувних споруд, у зв’язку з чим заборгованість ТОВ «Південний берег» перед КРП «Протизсувне управління» складає 29297,58 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

28.02.2005 р. між Державним підприємством «Кримське республіканське протизсувне управління» (правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління», Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний берег» (Користувач) був укладений договір №320 користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами, за яким відповідачеві були передані в користування берегоукріплювальні споруди пансіонату «Морський берег» м. Алушта, ділянка бун №1 до берегоукріплювальних споруд пансіонату «Кристал», протяжністю 103,5 м.

Одночасно з цим договором сторони також уклали договір №320-Ф, в пункті 1.1 якого обумовили, що Управління виконує функції замовника з відновлення та капітального ремонту берегоукріплювальних та протизсувних споруд, які знаходяться на його балансі.

Товариство зобов’язується здійснити оплату робіт відповідно до умов цього договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору кошти, що передаються за 2005 рік дії цього договору, складають 12278 грн. без урахування ПДВ, згідно додатка №1. Перерахування коштів Товариство здійснює на розрахунковий рахунок Управління щоквартально, не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним кварталом, рівними частками.

Згідно з пунктом 3.1 Договір вступає в силу з 28 лютого 20005 року та діє 49 років.

Укладання між сторонами цього договору обумовлено приписами Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.1997 р. «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів і територій, схильних до впливу негативних природних процесів», пунктом 2 якої на КРП «Протизсувне управління» були покладені функції замовника з проектування, будівництва та капітального ремонту всіх видів споруд інженерного захисту територій, нагляду за їх технічним станом на всій території Автономної Республіки Крим, а також функції головної координуючої організації з вирішення цих питань.

Відповідно до пункту 3.2 цієї Постанови розміри коштів на поточне утримання, відновлення і капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд, що знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» і переданих в експлуатацію суб'єктам господарської діяльності, визначаються, виходячи з норм амортизаційних відрахувань, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і витрат, пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» з їх обслуговування.

Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» здійснює збір і акумуляцію капітальних вкладень, коштів на капітальний ремонт і відновлення споруд, що знаходяться на його балансі. Ці кошти вилученню до бюджету не підлягають і використовуються за прямим призначенням (п. 3.3 Постанови).

Пунктом 7.1 цієї постанови Кримському республіканському підприємству «Протизсувне управління» приписано укласти довгострокові договори з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, що знаходяться на його балансі, та фінансування робіт з капітального ремонту та відновлення незалежно від джерела фінансування їх будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем щорічно здійснювався розрахунок сум коштів на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд, виходячи з норм амортизаційних відрахувань і витрат, пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю позивача. Так, разом із супровідним листом №839 від 31.03.2008 р. відповідачеві був направлений розрахунок сум на 2008 рік (39320,48 грн. з ПДВ). Розрахунок був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний берег», про що свідчить підпис уповноваженої особи в поштовому повідомленні (а. с. 8), проте вказаний розрахунок не був підписаний та повернутий на адресу КРП. Крім того, відповідачеві щоквартально виставлялися рахунки на сплату сум, які також ним були отримані, що підтверджуються відповідними поштовими повідомленнями. За весь період існування договірних відносин між сторонами відповідачеві були нараховані суми на фінансування робіт з відновлення та ремонту берегоукріплювальних та протизсувних споруд у загальному розмірі 96832,45 грн., з яких ТОВ «Південний берег» було сплачено 67 534,87 грн., у зв’язку з чим несплаченою є сума у розмірі 29297,58 грн., з позовом про стягнення якої Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернулося до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Проте, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у сумі 29297,58 грн., у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег» (м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, ідентифікаційний код 33064731) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, ідентифікаційний код 03348324) заборгованість у сумі 29297,58 грн., 292,98 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.