Рішення № 64522098, 02.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В.,Григоренка М.П.,Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості в праві на спадкування за законом,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів, їх представника ОСОБА_6, позивачки та її представника ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості в праві на спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 2007 року проживала однією сім'єю разом із ОСОБА_8 у її батьків в м. Рівне по вул. Струтинській 7/37. З березня 2014 року почали проживати у двохкімнатній квартирі в м. Рівне по вул. Грушевського, 5/32, яку він отримав у спадок від своєї бабусі. Згодом дану квартиру за договором міни він обміняв на однокімнатну в м.Рівне по вул. Черняка, 12/49, де вони разом проживали до його смерті. З 2012 року чоловік хворів хворобою Рейтера та мав ІІІ групу інвалідності. До самої смерті проходив курси лікування, коштами на яке допомагали його друзі. Будь-якої допомоги від своїх рідних він не отримував. 9 серпня 2015 року ОСОБА_8 помер, його похованням займалися мама і брат - Будніков. Просить встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу з 2007 року по 9 серпня 2015 року, визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом, змінити черговість отримання права на спадщину із четвертої черги на першу та надати їй право на спадкування разом із відповідачами.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2016 року встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу з 2007 року по 9 серпня 2015 року.

Визнано ОСОБА_2 спадкоємцем померлого ОСОБА_8 четвертої черги за законом.

Змінено черговість отримання права на спадщину із четвертої та першу чергу та надано ОСОБА_2 право на спадкування разом із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що позивач не надала жодних доказів, які б підтверджували факт проживання її та померлого ОСОБА_8 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме наявності в них спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя.

Наявні в матеріалах справи квитанції та чеки про сплату комунальних послуг підтверджують ту обставину, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 не вели спільного господарства, оскільки заборгованість по сплаті комунальних послуг була погашена після смерті спадкодавця відповідачами.

Крім того, позивачем не доведена відповідними засобами доказування, наявність безпорадного стану ОСОБА_8 та його матеріального утримання, а тому відсутні підстави передбачені ч.2 ст.1259 ЦК України, які б давали ОСОБА_2 право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з березня 2015 року до серпня 2015 року проживала окремо від спадкодавця, оскільки вони з ОСОБА_8 посварились.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач та її представник зазначають, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, просять її відхилити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог ОСОБА_2 щодо встановлення факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу з 2007 року до часу його смерті, тобто доведеності того, що вона була членом його сім'ї і в неї виникло право на спадкування в четверту чергу спадкування, а також, що позивачка до часу смерті ОСОБА_8 опікувалась ним, надавала йому допомогу, доглядала під час хвороби, оскільки він мав ряд хронічних хвороб, перебував у безпорадному стані, а тому на підставі ч.2ст.1259 ЦК Українимає право на зміну черговості спадкування та спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Між тим, такий висновок суду суперечить нормам матеріального права та не відповідає матеріалам справи.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно зіст. 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Ст.1264 ЦК Українивстановлено, що у четверту чергу право на спадкуванняза закономмають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За ч. 2ст. 1259 ЦК Українифізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Застосування наведеної норми права з урахуванням вимог ст. ст.10,60 ЦПК Українивимагає доведення позивачем факту опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Перелік обставин, за наявності яких можлива зміна черговості є вичерпним, а відсутність хоча б однієї із них зумовлює застосування загального порядку черговості спадкування, визначеного уст. 1258 ЦК України.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст.60, ч. 3 ст.10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що 9 серпня 2015 року помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за законом є його мати ОСОБА_3 та діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, допитаних судом першої інстанції, з 2007 року ОСОБА_2 проживала однією сім'єю разом із ОСОБА_8 у її батьків в квартирі АДРЕСА_2. У 2014 року вони почали проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1, яку він отримав у спадок від своєї бабусі. Згодом дану квартиру за договором міни він обміняв на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, де вони проживали до його смерті.

Разом з тим, свідок ОСОБА_12, вказав, що весною приблизно за три місяці до смерті ОСОБА_8 він допомагав ОСОБА_2 перевозити речі, оскільки вони посварилися ОСОБА_8 і повернулася проживати у квартиру її батьків по вул. Струтинської.

В судовому засіданні позивачка не заперечувала, що на момент смерті ОСОБА_8 вона та її діти з ним не проживали, однак вона постійно приходила до нього та його доглядала.

Таким чином, в ході судового розгляду знайшло своє підтвердження проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу лише з 2007 року до квітня 2015 року.

Отже, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_2 з ним не проживала та не відносилась до членів його сім'ї, а тому вона не набула права на спадкування після його смерті на підставі ст.1264 ЦК України.

Крім того, надані позивачкою епікризи підтверджують лише наявність у спадкодавця ряду хронічних захворювань, зокрема синдром Рейтера, хронічний перебіг, активний ІІ ступеню з ураженням суглобів кистей: р/о ст-І з контрактурами проксимальних міжфалангових з'єднань зі сторони 2-го, 4-го, 5-го пальців лівої кисті; стоп: двобічний Галюс Вальгус ІІ ст., Р/о - ІІ з підвивихами між фалангових з'єднань 2-го, 3-го, 4-го пальців лівої ступні; двобічний сакроілеїт І ст. ФНС - ІІ ст., сечостатевої системи (хронічний простатит в стані неповної ремісії, фімоз); а також перебування з 01.08.2003 року на обліку, як ВІЛ-інфікований, однак не дають підстав вважати, що ОСОБА_8 через хворобу перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду і допомоги.

Позивачкою належним чином не доведено перебування ОСОБА_8 у безпорадному стані, оскільки сам факт хвороби не свідчить про ці обставини.Відсутні і докази того, що ОСОБА_8 потребував сторонньої допомоги та матеріальної допомоги і таку допомогу йому могла надавати та надавала ОСОБА_2 протягом тривалого часу.

Щодо її вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, то за змістомст. 263 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У п. 7постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справа про встановлення факту, що мають юридичне значення»роз'яснив, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

З огляду на наведе, вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем теж не підлягають задоволенню, оскільки така вимога може бути встановлена при умові, що вона матиме юридичне значення і пов'язана із наступним вирішенням спору про право, зокрема і в разі, якщо із цього факту випливає встановлення права на спадщину поза чергою, в той же час судом не встановлено підстав для зміни черговості прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, не правильно застосував норми матеріального права, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно до відхилених позовних вимог з позивачки підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги в розмірі 1071 грн. 84 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст314, 316, 317,325ЦПК України, на підставі ст. ч.2 ст.1259, ст.1264 ЦК України, колегія суддів

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2016 року скасувати.

ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості в праві на спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, понесені нею витрати по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги, в розмірі 1071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 32 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_13

ОСОБА_14