Рішення № 64521682, 01.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/1500/16-ц Номер провадження 22-ц/786/220/17Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Пікуля В.П., Прядкіної О.В.

За участю секретаря : Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», фізичної особи підприємця ОСОБА_3, третя особа Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта» Полтавська дирекція Центр поштового звязку №2 про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_2до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», фізичної особи підприємця ОСОБА_3,третя особа Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта» Полтавська дирекція Центр поштового звязку №2 про захист прав споживача задоволено частково.

Визнано договір про надання споживчого кредиту від 17.12.2015 року №401691172, укладений між ОСОБА_2та ПАТ «Альфа-Банк» на виготовлення виробів (вікна) із профілю ПВХ, недійсним, у звязку із наданням письмового повідомлення про відізвання згоди на укладення кредиту у визначений законодавством термін (до 14 днів) від дня передачі ОСОБА_2 договору.

Визнано недійсним договір №1036 від 17.12.2015року, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Стягнуто із відповідачів ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3на користь держави судовий збір в розмірі 275 грн. 80 коп. з кожного.

Стягнуто в солідарному порядку із відповідачів ПАТ «Альфа -Банк», ОСОБА_3на користь ОСОБА_2судові витрати в сумі699 грн. 72 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає помилковим висновок суду про визнання кредитного договору недійсним у звязку з наданням письмового повідомлення про відізвання згоди на укладення кредиту, що передбачено ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача».

Також апеляційну скаргу подала ОСОБА_2, яка не погоджуючись з рішенням суду в частині розподілу судових витрат, а саме понесених нею витрат на правову допомогу, розмір якої доводиться наданими квитанціями, просить рішення в цій частині змінити та стягнути з відповідачів на її користь по 4078 грн. з кожного.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2 та задоволення апеляційної скарги банку з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 року ОСОБА_2 складена анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції на вкладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ «Альфа-Банк», що стало підставою для акцепту пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту №401691172 в сумі 16678 грн.

Кредит позичальнику надано:

для оплати товарів згідно з переліком, що вказаний у специфікації №401691172 від 17.12.2015 року або лист гарантії до угоди про надання споживчого кредиту від 17.12.2015 року у загальній сумі 13450 грн., шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_3 №26003455014952 у АТ «ОТП Банк»;

оплати страхового платежу згідно з умовами комплексного договору добровільного страхування ризиків позичальника №007.401691172.111 від 17.12.2015 року у сумі 3228 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі страхового платежу на поточний рахунок ПРАТ «Ренесанс Життя» №265020-10830401.

17.12.2015 року ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 уклали договір №1036, відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій, згідно розцінок виконавця, яку сторони визначили в сумі 13450 грн.

Вказані договори були укладені в офісі ФОП ОСОБА_3, що не заперечується сторонами.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила визнати відкликаною її згоду на укладення кредитного договору, визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту в силу положень ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та визнати недійсним договір з ФОП ОСОБА_3 на виготовлення ПВХ конструкцій. Вимоги обґрунтовувала тим, що після укладення договорів в офісі підприємця, вдома уважно прочитала договір з банком, із змісту якого зрозуміла, що підписала кредитний договір, умови якого для неї були неприйнятні. У звязку з чим, наступного дня, після консультацій з адвокатом, поштовим звязком направила на адресу банку та ФОП ОСОБА_3 заяви про розірвання договорів, які були проігноровані відповідачами. Також 18.12.2015 року зателефонувала на гарячу лінію банку та повідомила про відкликання своєї згоди на укладання кредитного договору та просила не перераховувати кошти на банківські рахунки ФОП ОСОБА_3

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд встановив факт дотримання споживачем ОСОБА_2 положень ч.6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та отримання банком письмового повідомлення про відкликання останньою своєї згоди на укладання споживчого кредиту. Оскільки банк порушив права позивача в частині незадоволення її вимоги щодо відкликання згоди на укладання кредитного договору, її права підлягають судовому захисту шляхом визнання кредитного договору недійсним.

В частині визнання недійсним договору між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції, посилаючись на ч. 2 ст. 867 ЦК України, встановив, що укладання оспорюваних договорів відбувалось обманним шляхом та внаслідок тиску на позивача, при цьому ОСОБА_3 не мав повноважень підписувати зазначені договори.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України визначено право кожна особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала заявлені вимоги.

Зокрема, посилаючись на положення ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача» як на підставу визнання договору споживчого кредиту недійсним, позивачем не було надано доказів щодо дотримання нею визначеної законом процедури.

Так, ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Таким чином, закон визначає обовязок споживача оформити відкликання своєї згоди на укладання договору саме письмовим повідомленням.

В даному випадку матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо оформлення ОСОБА_2 відкликання своєї згоди на укладання договору письмовим повідомленням.

Натомість, не заперечується сторонами та доводиться матеріалами справи те, що 18.12.2015 року позивачем був здійснений дзвінок на гарячу лінію банку та повідомлено про намір відкликати згоду на укладання споживчого кредиту, умови якого не задовольняли позивача.

При цьому, саме про час отримання від ОСОБА_2 дзвінка на гарячу лінію банку про відкликання згоди на укладання договору про надання споживчого кредиту позивач та її представник неодноразово просили суд витребувати інформацію, позаяк питання про отримання банком письмового повідомлення про відкликання такої згоди останніми не заявлялось, а сам факт здійснення такого направлення та відповідно отримання його банком не доводився.

Задовольняючи клопотання представника позивача про витребування доказів по справі, суд витребував з ПАТ «Альфа-банк» довідку з зазначенням часу та дати отримання від ОСОБА_2 повідомлення на гарячу лінію банку про відкликання згоди на укладання договору про надання споживчого кредиту. На виконання ухвали суду, банк повідомив, що дзвінок мав місце 18.12.2015 року о 10 год. 19 хв.

Між тим, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач на наступний день після укладення кредитного договору, а саме 18.12.2015 року направила сторонам письмове повідомлення про відкликання згоди на укладення кредитного договору, яке банківською установою отримано 21.12.2015 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про відправлення рекомендованого листа.

Вказаний висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та зібраних доказах, зокрема справа не містить такого доказу як рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою банку.

Наявні в матеріалах справи ксерокопії фіскальних чеків «Укрпошти» про направлення ПАТ «Альфа-Банк», ФОП ОСОБА_3, СК «Ренесанс Капітал» поштових відправлень від 18.12.2015 року також не свідчать про направлення повідомлення, оскільки не місять прізвище відправника, до них не додано зміст відправлення, яке б свідчило, що сторона направляє саме повідомлення про відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту.

При цьому, в обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції фактично поклав лише пояснення позивача, допитаної в якості свідка, будь-яких інших доказів щодо предмету та підстав позову суд не досліджував.

Так, надаючи пояснення як в суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції, позивач зазначала, що зверталася з повідомленням про відкликання згоди на укладення кредитного договору до банку через гарячу лінію ПАТ «Альфа-Банк» та особисто до ФОП ОСОБА_3, проте останній відмовився в офісі прийняти вказане повідомлення.

Також є недоведеними обставини, якими суд вмотивував своє рішення щодо підстав для визнання договору №1036 від 17.12.2015 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зокрема є недоведеними висновки суду щодо укладання оспорюваних договорів обманним шляхом та шляхом тиску.

Таким чином, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що є підставою для скасування судового рішення та постановлення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у звязку з недоведеністю виконання споживачем визначеної ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача» процедури оформлення відкликання згоди на укладання споживчого кредиту та недоведеністю обставин, які визначені як підстава визнання недійсним договору з ФОП ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3,4, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2016 рокускасувати, ухваливши нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», фізичної особи підприємця ОСОБА_3, третя особа Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта» Полтавська дирекція Центр поштового звязку №2 про захист прав споживача відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1