Ухвала суду № 64521667, 06.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/4058/16-ц Номер провадження 22-ц/786/476/17Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С. Д. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Дорош А.І.

Секретар Діхтяр Т.В.

Адвоката Грибовод В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"

на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 02 грудня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про визнання частково недійсним кредитного договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Полтави від 02 грудня 2016 рокувідкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про визнання частково недійсним кредитного договору.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді місцевого суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про підсудність спору.

Зокрема апелянт посилається на те, що при поданні позову позивачем було порушено правила підсудності, оскільки в договорі сторони встановили, що він не є договором про надання споживчого кредиту, відповідно позовна заява повинна подаватися за правилами загальної підсудності за місцезнаходженням відповідача, тобто до Шевченківського районного суду м. Києва.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2016 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом.

Ухвалюючи рішення про відкриття провадження у справі, суддя суду першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України справа підсудна Ленінському районному суду м. Полтави, оскільки позивачка проживає на території Ленінського району.

Доводи апеляційної скарги про те, що підсудність справи має бути визначена відповідно до правил ч.2 ст.109 ЦПК України колегія суддів визнає неспроможними, виходячи з такого.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), законів України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV Про міжнародне приватне право, від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із найважливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб (ст. 55, 124 Конституції України).

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК). Відповідно до ст.ст.1,3 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом, та справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з позовом щодо визнання частково недійсним кредитного договору.укладеного між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"05 липня 2016 року.

Підставами позову зазначено те, що процентна ставка за користування кредитним коштами згідно умов договору дорівнює 672% річних, що вносить істотний дисбаланс у договірні відносини та порушує її права як споживача послуг. Крім того при обґрунтуванні позовних вимог позивачка посилалася саме на ЗУ «Про захист прав споживачів»

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суддя місцевого суду дав належну оцінку підставам і предмету позову, прийшовши до вірного висновку про відкриття провадження у справі.

Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при предявленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, суд виходить з принципу недопустимості обмеження права громадян на звернення до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Зокрема у рішенні від 04 червня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Також, Європейський суд зазначає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обовязків цивільного характеру (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» п.36).

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.2 п.1, ст.312 ч.1 п.1, ст.315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"

відхилити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м.Полтави від 02 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Триголов

Судді: А.І.Дорош

О.Ю. Кзнєцова