Рішення № 64520928, 06.02.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 415/6989/15-ц

Провадження № 22ц/782/1009/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Коротенка Є.В.,

суддів: Авалян Н.М., Луганської В.М.,

за участю секретаря Попової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 29 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Другого воєнізованого гірничорятувального загону (далі - 2-го ВГРЗ) про стягнення заробітної плати, в обгрунтування якого вказав, що з 23.01.1997 року по 05.01.2015 року він знаходився у трудових відносинах з відповідачем. При звільненні йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі за період роботи з серпня по грудень 2014 року включно у сумі 17442 грн. 22 коп., яку він просив стягнути з відповідача.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 29.12.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до 2-го ВГРЗ про стягнення заробітної плати було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до 2-го ВГРЗ про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, суд першої інстанції посилався на те, що позивач не надав суду доказів перебування його у трудових відносинах з відповідачем, а також не надав будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір не отриманої заробітної плати.

З таким висновком суду погодитись не можливо з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні приписи зафіксовані у ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із положеннями ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно наказу № 9-к від 23.01.1997 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з 2-м ВГРЗ (а.с.10).

Відповідно до наказу № 57-к від 05.01.2015 року ОСОБА_2 був звільнений з 2-го ВГРЗ за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.11).

Факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем та факт нарахування 2- м ВГРЗ ОСОБА_2 заробітної плати, крім вище зазначених наказів, у повній мірі підтверджується:

- повідомленням Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську № 84 від 05.01.2017 року (а.с.87);

- повідомленням Державної податкової інспекції у м.Лисичанську № 44/1209-1302 (а.с.89);

- витягом з персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб індивідуальними відомостями про застраховану особу (ОСОБА_2Л.) про нарахування 2-м ВГРЗ ОСОБА_2 заробітної плати в 2014 році (а.с.113-114).

Встановлено, що за період з серпня по грудень 2014 року 2-м ВГРЗ нараховано ОСОБА_2 заробітної плати (без утримання податків, зборів та інших обовязкових платежів) на загальну суму 24962 грн. 50 коп., у тому числі: серпень 2014 року 6679 грн. 14 коп., вересень 2014 року 3614 грн. 88 коп., жовтень 2014 року 2238 грн. 78 коп., листопад 2014 року 6197 грн. 80 коп., грудень 2014 року 6231 грн. 90 коп.(а.с.17, 89, 114).

Сума нарахованої відповідачем ОСОБА_2 заробітної плати за вказаний період часу (з урахуванням утримання податків, зборів та інших обовязкових платежів) склала 20891 грн. 22 коп., у тому числі: серпень 2014 року 5562 грн. 84 коп., вересень 2014 року 2980 грн. 90 коп., жовтень 2014 року 1821 грн. 39 коп., листопад 2014 року 5157 грн. 26 коп., грудень 2014 року 5368 грн. 83 коп.(а.с.17).

При цьому колегія суддів приймає до уваги посилання позивача про часткову сплату йому відповідачем заробітної плати за серпень 2014 року у сумі 3449 грн.(а.с.2).

Будь-яких доказів на підтвердження виплати заробітної плати ОСОБА_2 за серпень-грудень 2014 року в іншому розмірі відповідачем суду не надано, клопотання про витребування доказів з цього питання не заявлялись.

Також 2-м ВГРЗ суду не надано розрахунків на спростування зазначених у позові розрахунків заборгованості по заробітній платі позивача.

При таких обставинах факт перебування сторін в період з серпня по грудень 2014 року у трудових відносинах, факт наявності заборгованості із заробітної плати в сумі 17442 грн. 22 коп. (20891 грн. 22 коп. 3449 грн.) та факт невиплати відповідачем ОСОБА_2 цієї заборгованості із заробітної плати при звільненні знайшов своє підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

При таких обставинах, з огляду на положення ч.1 ст.11 ЦПК України, приймаючи до уваги межі заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період роботи з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року у сумі 17442 грн. 22 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, згідно із п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 29.12.2015 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до 2-го ВГРЗ про стягнення заробітної плати задовольнити. Стягнути з 2-го ВГРЗ на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 17442 грн. 22 коп.

Крім того, приймаючи до уваги викладене, на підставі ч.3 ст.88 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з 2-го ВГРЗ на користь держави судовий збір в розмірі 511 грн. 56 коп.(243 грн.60 коп. (за подання позовної заяви) + 267 грн. 96 коп. (за подання апеляційної скарги)), оскільки позивач, на користь якого ухвалено рішення, був звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 29 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період роботи з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 17442 (сімнадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 22 коп.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь держави судовий збір в розмірі 511 (пятсот одинадцять) грн. 56 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: