Рішення № 6452070, 20.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2009Справа №2-29/4616-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Колокол» (99045, м. Севастополь, вул. Ярошенко, буд. 12, кв. 38, код ЄДРПО України 22239807). До відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський склотарний завод» (95051, м. Сімферополь, вул. Індустріальна, 41, код ЄДРПО України 00293350).

Про стягнення 73662,02 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Смоліна В. В., довіреність б/н від 25.09.2009р., представник.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колокол» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський склотарний завод» про стягнення заборгованості за договором поставки №1 від 24.12.2008р. в сумі 73662,02 грн., з яких: 63466, 43 грн. – сума основного боргу, 847,90 грн. – 3% річних, 2775,35 грн. – індекс інфляції та пеня в сумі 6572,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує договірні зобов’язання в частині оплати вартості отриманого товару.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов не представив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

В зв’язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Слід зазначити, що розгляд справи відкладався в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

24.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колокол» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський склотарний завод» (покупець) укладено договір поставки №1 (а.с. 11, далі - договір).

Відповідно до п.1 ст. 721 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується оплатити и прийняти наступну продукцію: плівку поліетиленову термоусадочну (щільно, рукав), далі товар.

Відповідно п. 1.3 договору ціна продукції постачальника є договірною.

У виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 126596,11 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №1 від 12.01.2009р. на суму 31898,83 грн.; №3 від 23.01.2009р. на суму 23422,06 грн.; №4 від 29.01.2009р. на суму 23587,91 грн.; №6 від 03.02.2009р. на суму 20317,40 грн.; № 13 від 10.02.2009р. на суму 27369,91 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець проводить повну оплату за отриманий товар на протязі 14 календарних дів з моменту отримання товару.

Однак, відповідач в порушення умов договору здійснив часткову оплату отриманого товару, а саме платіжним дорученням №141 від 03.02.2009р. оплатив 8129,68 грн., платіжним доручення №138 від 06.02.2009р. оплатив 20000,00 грн. та платіжним дорученням №148 від 18.02.2009р. на суму 35000,00 грн., в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в сумі 63466,43 грн.

23.04.2009р. між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого сальдо на 23.04.2009р. по договору поставки на користь позивача склало 63466,43 грн., вказаний акт відповідачем підписаний без заперечень. (а. с. 14).

Судом встановлено, що позивачем направлялась на адресу відповідача претензії від 01.06.2009р вих.. №01/06/09 та від 22.07.2009р. вих.. №22/07/09 з вимогою погасити існуючу заборгованість, та які отримані відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями проречення поштового відправлення №84712 і №81837. однак останні залишені відповідачем без виконання (а. с. 12-13).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті товару з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, за кожен день прострочки.

Так, позивачем розрахована пеня в сумі 6572,34 грн. (а. с. 7).

Суд, вважає розрахунок позивача обґрунтованим в зв’язку з чим приймає останній.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Позивачем розраховані збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 2775,35 грн. та 3% річних в розмірі 847,90 грн. (а. с. 5-6).

У суду не виникло сумнівів, щодо правильності розрахунку позивача, на підставі чого суд приймає останній.

Так, на день розгляду справи заборгованість відповідача складає: 63466, 43 грн. – сума основного боргу, 847,90 грн. – 3% річних, 2775,35 грн. – індекс інфляції та пеня в сумі 6572,34 грн., а всього 73662,02 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Відповідач не представив суду доказів відсутності заборгованості та контррозорахунок суми боргу, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 49, 82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський склотарний завод» (95051, м. Сімферополь, вул. Індустріальна, 41, код ЄДРПО України 00293350, р/р 26007301001686 в СФ АКБ «Форум», МФО 384920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колокол» (99045, м. Севастополь, вул. Ярошенко, буд. 12, кв. 38, код ЄДРПО України 22239807, р/р 26007255618001 в СФ КБ Приватбанк, МФО 324935) борг в сумі - 63466, 43 грн.; 847,90 грн. – 3% річних; 2775,35 грн. – індекс інфляції; пеню в сумі 6572,34 грн.; судові витрати по сплаті держаного мита в сумі 736,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.