Вирок № 64520656, 26.01.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/59/17-к

провадження № 1-кп/415/195/17

ВИРОК

Іменем України

"26" січня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю секретаря Павлова О.В.

прокурора Коробейник Є.Ю.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016130240003121 від 22.12.2016 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно технічною освітою, не одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, раніше судимого 17 травня 2010 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст.185, ч. 3 ст.186, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 01 лютого 2013 року по відбуттю строку покарання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно технічною освітою, не одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, раніше судимого: 12 травня 2006 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185, ч.ч.2,3 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; 22 лютого 2011 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту, 20 квітня 2012 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 14.06.2016 року умовно достроково на невідбутий строк 4 місяця 28 днів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2016 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля меморіалу «Танк» на проспекті Перемоги міста Лисичанська, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_2, який також знаходився у стані алкогольного сп'яніння та невстановленою в ході досудового розслідування особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, діючи повторно, розбили прольот чавунної огорожі, після чого продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, перенесли та сховали розбиті частини огорожі за стелою, розташованою праворуч від меморіалу «Танк», де залишили їх зберігатися до 21 грудня 2016 року.

21 грудня 2016 року, приблизно о 22 годині 35 хвилин, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись біля меморіалу «Танк» на проспекті Перемоги міста Лисичанська, продовжили розбивати прольоти чавунної огорожі, після чого перенесли їх в район стели, розташованою праворуч від меморіалу «Танк», де погрузили викрадене ними майно на санчата та повезли викрадене майно у напрямку дворів буд. №96 та буд.№94 по проспекту Перемоги міста Лисичанська.

Під час руху у вказаному напрямку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були затримані співробітниками Управління патрульної поліції у м. Северодонецьку, Лисичанську, Рубіжному Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було викрадено 2 прольоти чавунної огорожі, які належали КП «Лисичанський Шляхембуд» та завдано майнової шкоди на суму 1115 гривень 49 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, та пояснив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно 19 грудня 2016 року приблизно о 23 годині 50 хвилин після вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_2 та дівчиною на ім'я ОСОБА_6, перебуваючи біля меморіалу «Танк» на проспекті Перемоги міста Лисичанська, розбили прольот чавунної огорожі, після чого перенесли та сховали розбиті частини огорожі за стелою, розташованою праворуч від меморіалу «Танк», де залишили їх зберігатися. 21 грудня 2016 року він разом з ОСОБА_2, приблизно о 22 годині 35 хвилин, знаходячись біля меморіалу «Танк» на проспекті Перемоги міста Лисичанська, продовжили розбивати прольоти чавунної огорожі, після чого перенесли їх в район стели, розташованою праворуч від меморіалу «Танк», де погрузили майно на санчата та повезли у напрям дворів буд. №96 та буд.№94 по проспекту Перемоги міста Лисичанська, однак під час руху були зупинені співробітниками поліції. Яким вони добровільно зізналися про вчинений злочин. У скоєному щиро розкаявся та зазначив, що під час досудового розслідування не намагався перешкоджати слідству. Просив суд не позбавляти його волі та надати шанс на виправлення. Майнова шкода відшкодована в повному обсязі шляхом перерахування на адресу КП «Лисичанський шляхрембуд» 1115 грн. 49 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч. 2 КК України, визнав повністю, та пояснив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду надав аналогічні пояснення пояснивши, що дійсно 19 грудня 2016 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля меморіалу «Танк» разом з ОСОБА_2 та раніше незнайомою їм дівчиною на ім'я ОСОБА_6, на проспекті Перемоги міста Лисичанська, розбили прольот чавунної огорожі, після чого перенесли та сховали розбиті частини огорожі за стелою, а 21 грудня 2016 року, приблизно о 22 годині 35 хвилин він разом з ОСОБА_2 продовжили розбивати прольоти чавунної огорожі, після чого перенесли їх в район стели, де погрузили викрадене майно на санчата та повезли у напрям дворів буд. №96 та буд.№94 по проспекту Перемоги міста Лисичанська, однак були затримані співробітниками поліції. У скоєному щиро розкаявся, просив суд не позбавляти його волі та надати шанс на виправлення. Майнова шкода нанесена злочином відшкодована в повному обсязі.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в судове засідання не зяьявився. Просив суд розглядати кримінальне провадження за його відсутністю. Майнових претензій до обвинувачених він не має у зв'язку з повним відшкодуванням завданих підприємству збитків. Просив суд призначити покарання обвинуваченим на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм органом досудового розслідування злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи обвинувачених, прийшов до висновку, що винність обвинувачених у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, знайшла своє повне підтвердження в суді, а їх дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, не одружений, інвалідом не являється, раніше судимий (а.с.78-79), за місцем проживання характеризується задовільно (а.с.85), під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває (а.с.86), на обліку у лікаря нарколога не числиться (а.с.87),

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, його репутацію, який не працює, маючи не зняті та непогашені судимості, в тому числі і за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення, що є найсуворішим видом покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, активне сприяння розкриттю злочину, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який добровільно в повному обсязі відшкодував завдану злочином шкоду, під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчинених злочинів, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінального правопорушення та з'ясуванню обставин вчинення даного злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується задовільно, враховуючи думку представника потерпілого, який майнових претензій до обвинуваченого не має, просив призначити покарання обвинуваченим на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, не одружений, інвалідом не являється, раніше судимий (а.с.63-64), за місцем проживання характеризується задовільно (а.с.66), під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває (а.с.67), на обліку у лікаря нарколога не числиться (а.с.68)

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, його репутацію, який не працює, маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, активне сприяння розкриттю злочину, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінального правопорушення та з'ясуванню обставин вчинення даних злочинів, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується задовільно, враховуючи думку представника потерпілого, який майнових претензій до обвинуваченого не має, просив призначити покарання обвинуваченим на розсуд суду, з урахуванням того, що майнова шкода відшкодована добровільно в повному обсязі, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку представником потерпілого ОСОБА_5 не пред'явлений у зв'язку з повним відшкодуванням завданих збитків.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-санчата, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають поверненню власнику - обвинуваченому ОСОБА_1

- мішок, який знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягає знищенню;

- фрагменти металевої огорожі, які знаходяться на зберіганні у представника КП «Лисичанський Шляхрембуд» ОСОБА_5 (а.с.30) - підлягає поверненню представнику КП «Лисичанський Шляхрембуд» ОСОБА_5;

- 2 DVD диски з відеозаписом з архіву Лисичанської місцевої системи відео спостереження, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження (а.с.36) - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ч.3 ст. 349, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч.1,2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

-повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання;

-не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1,2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

-повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання;

-не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

-санчата, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_1

- мішок, який знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити;

- фрагменти металевої огорожі, які знаходяться на зберіганні у представника КП «Лисичанський Шляхрембуд» ОСОБА_5 - повернути представнику КП «Лисичанський Шляхрембуд» ОСОБА_5;

2 DVD диски з відеозаписом з архіву Лисичанської місцевої системи відео спостереження, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження (а.с.36) - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору та направити представнику потерпілого в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова