Ухвала суду № 64519153, 30.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2575/16-ц

Провадження № 22-ц/779/189/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Димашок В. П.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.,

з участю відповідача та його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 07 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики.

06 грудня 2016 року ОСОБА_3 подала суду заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належить ОСОБА_4 в межах суми позову 95800 грн, оскільки існує загроза відчуження відповідачем належного йому майна, зняття коштів з банківських рахунків, що у випадку задоволення судом позову унеможливить або утруднить виконання рішення у справі.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 07 грудня 2016 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на помилковість висновків суду.

Зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову не було враховано вимог діючого законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.

Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, оскільки відповідачем можуть вчинятись дії щодо відчуження його рухомого чи нерухомого майна . Суд першої інстанції, не встановивши фактичних обставин справи, постановив незаконну ухвалу, передчасно відмовивши у забезпеченні позову. Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Вислухавши відповідача та його представника, доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Суд першої інстанції, залишивши заяву про забезпечення позову без задоволення, виходив з того, що позивачем не наведено суду жодних обставин щодо достатнього обґрунтування того, що відповідач має наміри відчужити частину майна та невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Підстави, види забезпечення позову, а також порядок розгляду заяви про забезпечення позову та виконання ухвали про забезпечення позову передбачений ст.ст. 151 - 153 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

За змістом ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, практика застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснена у Постанові Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., відповідно до якої забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У п.4 зазначеної постанови вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтовуючи заяву про необхідність застосування заходів забезпечення позову у цій справі, позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню позики, чим порушив умови укладеного між ними договору. Вважає, що існує реальна загроза відчуження відповідачем належного йому майна, зняття коштів з банківських рахунків, що у випадку задоволення судом позову унеможливить або утруднить виконання рішення суду (а.с.3).

Із матеріалів справи встановлено, що 22 квітня 2016 року позивач звернулася до відповідача з позовом про стягнення боргу за договором позики. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року позовну заява залишена без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків, а ухвалою суду від 26 травня 2016 року позовну заяву повернуто позивачу. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 26 травня 2016 року скасовано, питання передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції і відкрито провадження по справі ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 06 жовтня 2016 року. Заява про забезпечення позову подана 06 грудня 2016 року. У ході розгляду відповідачем заявлений зустрічний позов про визнання договору позики удаваним, який прийнятий судом, про що постановлена ухвала від 18 січня 2017 року.

Позивачем надано суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта про те, що з 18.02.2014р. ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 1,24 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Раківчик (а.с.4).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, а також грошові кошти, цінні папери тощо, яке наявне у відповідача на момент пред»явлення позову, може бути відчужене, зменшено у кількісному виразі чи погіршено за якістю. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з яким пов»язується застосування певного виду забезпечення позову (вчинення дій відповідачем, спрямованих на ухилення від виконання зобов»язання після пред»явлення вимоги чи подання позову: відчуження майна чи підготовка до його відчуження, витрачання коштів не для здійснення розрахунків, укладання правочинів, предметом яких є майно).

Враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що за досить тривалий час з дня пред»явлення позову (22 квітня 2016 року) і до дня подання заяви про забезпечення позову (06 грудня 2016 року) відповідач допускав будь-які дії, які могли б свідчити про існування загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення, тому колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Доказів того, що відповідач має наміри продати належне йому майно, або використати належні йому кошти з метою ухилення від виконання можливого рішення суду, позивачем суду надано не було.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу суду без змін.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України ця ухвала не перешкоджає позивачу подати заяву про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи при наявності доказів того, що відповідач має наміри розпорядитися належним йому майном чи коштами з метою ухилення від виконання можливого рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: І.О. Максюта

Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк