Ухвала суду № 64515807, 01.02.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 744/802/16-ц Провадження № 22-ц/795/238/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Смага С. В. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Страшного М.М., Шарапової О.Л.,при секретарі:Нечасному О.Л.за участю:представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и в:

В вересні 2016 року ОСОБА_7, діючи в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, звернулась з позовом до ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Позивач просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь користь 4866 грн. 41 коп. майнової шкоди, 250000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_6 на користь кожної дитини по 1020 грн. 55 коп. грошового відшкодування шкоди, завданої смертю їх батька в результаті ДТП, до досягнення кожним з дітей вісімнадцяти років, а також стягнути з відповідача на користь кожної дитини по 250000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_7 посилається на те, що 24 березня 2013 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем ВАЗ-21061, здійснив наїзд на ОСОБА_11 - її чоловіка та батька їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер в Чернігівській обласній лікарні. У зв'язку зі смертю ОСОБА_11 потерпілі перенесли та продовжують нести моральні страждання. На утриманні позивача ОСОБА_7 залишилося троє малолітніх дітей, батьком яких був загиблий.

При розгляді справи до участі в якості співвідповідача залучено ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія»

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, 866 грн. 41 коп. у відшкодування завданої майнової шкоди та 90000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 щомісячно по 1020 грн. 55 коп. грошового відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_11, до досягнення нею вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 року включно та 70000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 щомісячно по 1020 грн. 55 коп. грошового відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_11, до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 року включно та 50000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 щомісячно по 1020 грн. 55 коп. грошового відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_11, до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 року включно та 50000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 4451 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, які є істотними для правильної оцінки спірних правовідносин, а саме, не врахував грубу необережність потерпілого, відсутності причинно-наслідкового зв'язку між його діями та заподіяною шкодою, неправильно встановив розмір середнього заробітку потерпілого.

Апелянт зазначив, що суд не взяв до уваги як доказ постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_6, а навпаки підставив під сумнів його дії.

Також, на думку апелянта, судом було не вірно розраховано розмір щомісячного відшкодування на дітей у зв'язку з втратою годувальника. ОСОБА_6 також зазначив, що суд при вирішенні даного питання не взяв до уваги його склад сім'ї, не дослідив розмір його доходу, фінансову неможливість сплачувати на утримання неповнолітніх дітей позивача щомісячно по 3061 грн. 65 коп.

Крім того, ОСОБА_6 не погоджується з розміром суми, стягнутої у відшкодування моральної шкоди. Вважає, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди їй та її дітям та відповідно розмір її компенсації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, суд першої інстанції виходив з того, що саме діяльність ОСОБА_6, як власника транспортного засобу, призвела до смерті ОСОБА_11., а враховуючи, що у померлого було троє дітей, суд стягнув кошти на їх утримання по 1020 грн. 55 коп. на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Оскільки позивачі не звернулися у трирічний строк до ПрАТ «СТ «Гарантія», то відсутні підстави стягнення страхового відшкодування саме зі страхової компанії. Також судом частково відшкодовано з відповідача ОСОБА_6 на користь позивачів моральну шкоду, оскільки у зв'язку зі смертю чоловіка та батька, вони зазнали моральної шкоди, перенесли душевні страждання. Крім того, суд задовольнив частково вимоги про стягнення витрат на лікування, врахувавши, що ОСОБА_6 відшкодував 4000 грн. позивачу.

Колегія суддів погоджується з встановленими судом обставинами та правовідносинами, висновками суду першої інстанції щодо них і результат вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренду, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що 24 березня 2013 року близько 08 години 00 хвилин ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21061, державний номер НОМЕР_1, на ділянці автомобільної дороги с.Миколаївка - м.Семенівка Семенівського району Чернігівської області, неподалік м.Семенівка здійснив наїзд на ОСОБА_11, який йшов в попутному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер в Чернігівській обласній лікарні.

25 березня 2012 року по факту було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Позивача ОСОБА_7 було визнано потерпілою в справі.

Декілька раз постанова про закриття кримінального провадження скасовувалась судом. Останній раз постановою прокурора військової прокуратури Чернігівського гарнізону про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2015 року провадження закрито з підстав відсутності в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення. Постанова потерпілою не оскаржувалась (а.с.18-22).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що сам факт вступу в законну силу постанови про закриття кримінальної справи, не вказує на відсутність в діях водія ОСОБА_6 порушень Правил дорожнього руху України, внаслідок чого спричинено смерть ОСОБА_11

На час смерті ОСОБА_11 він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 (а.с.13).

Від даного шлюбу вони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8); ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).

Згідно ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.1200 ЦК України дитині потерпілого шкода відшкодовується до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років). Другому з подружжя шкода відшкодовується незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років.

У відповідності до ч.2 ст.1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, суд першої інстанції вірно визначився з даними правовідносинами та стягнув саме з ОСОБА_6 на користь кожної дитини по 1020 грн. 55 коп., щомісячно, до досягнення дітьми 18 років.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги стосовно невірного розрахунку відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника, адже в даному випадку не підлягає застосуванню Постанова КМУ №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», розмір середньомісячного заробітку повинен обраховуватися відповідно до ч.1 ст.1197 ЦК України, а саме за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я. Оскільки ДТП сталося 24 березня 2013 року, тобто ОСОБА_11 отримав ушкодження здоров'я, тому позивачі за основу розрахунку взяли останні три місяці роботи перед ДТП, тобто грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року.

Таким чином, судом було стягнуто по 1020 грн. 55 коп. саме з цієї підстави, розмір середньомісячного заробітку визначено вірно.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, що стосуються зменшення стягнення моральної шкоди також не заслуговують на увагу, в рішенні суду його вина у скоєнні ДТП детально досліджена та, з врахуванням вимог розумності і справедливості розмір відшкодування зменшено. Частинами 1, 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, а шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Доводи апеляційної скарги про те, що кримінальне провадження по факту вчинення ДТП закрито, а тому неправомірність дій ОСОБА_6 не доведено, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду тільки якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Проте ОСОБА_6 не доведено умислу ОСОБА_11, як не доведено, що шкода була завдана внаслідок дії непереборної сили.

Безпідставними є доводи про недоведеність наявності безпосереднього причинного зв'язку між діями ОСОБА_6 та смертю потерпілого, так як згідно відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер.

Не свідчать про відсутність у відповідача обов'язку по відшкодуванню шкоди, завданої смертю потерпілого і доводи про те, що ОСОБА_11 під час наїзду на нього саме вискочив на проїзну частину, оскільки за змістом ч.3 ст.1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

На підставі викладеного, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та вірно застосував норми матеріального та процесуального права до даних правовідносин.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: