Ухвала суду № 64514029, 17.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1150/17

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Плавич Н.Д.

суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,

при секретарі - Ярахмедові Є.О.,

у відкритому судовому засіданні розглянула апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Валлет»

на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2016 року

за заявою позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Одеської філії ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гашова В.В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алексєєвої О.В.

про визнання правочинів недійсними та нікчемними, витребування майна від добросовісного набувача та усунення перешкод у здійсненні права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

до апеляційного суду Одеської області надійшли виділені матеріали по яким встановлено, що 05 лютого 2016 року позивач ОСОБА_2, звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними та нікчемними, витребування майна від добросовісного набувача та усунення перешкод у здійсненні права власності (а.с. 4-10 виділених матеріалів).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 15.02.2008 року між ВАТ «ВТП Банк» в особі Одеської філії ВАТ «ВТП БАНК» (Банк) та ОСОБА_6 (позичальник) укладено Генеральну угоду №21 (Угода). На підставі вказаної Угоди між Банком та позичальником було укладено два Кредитних договора, які є невід'ємною частиною Угоди, а саме:

-Кредитний договір №13.42-21/08 СК від 15.02.2008 року відповідно до якого Банк надав позичальнику гроші у розмірі 370000 доларів США;

-Кредитний договір №13.44-21/08 СК від 19.02.2008 року відповідно до якого Банк надав позичальнику гроші у розмірі 380000 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за кожним Кредитним договором були укладені трьохсторонні договори поруки.

Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед Іпотекодержателем за Генеральною угодою №21 від 15.02.2008 року та Кредитними договорами від 15.02.2008 року між ВАТ «ВТП Банк» та позивачем ОСОБА_2 (іпотекодавець), яка є майновим поручителем позичальника ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований у реєстрі за №1291.

Відповідно до п.1.3 Іпотечного договору Іпотекодавець передає Іпотекодержателю житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 640кв.м., в тому числі житловою 118,6кв.м та земельну ділянку площею 0,1085га, на якій вони розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Житловий будинок із господарськими спорудами належав Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Таїровською селищною радою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області 05.04.2004року.

Земельна ділянка належала Іпотекодавцю на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_1, виданого Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів Одеської області 05.04.2004 року на підставі рішення шостої сесії XXIV скликання Таїровської селищної ради від 24.04.2003 року №120.

Державний акт було зареєстровано у передбаченому законом порядку.

Відповідно до п.1.4 Іпотечного договору сторони оцінили предмет іпотечного майна в 5 200 540,00грн.

У зв'язку із посвідченням нотаріусом Іпотечного договору 15.02.2008 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. накладена заборона відчуження нерухомого майна, що передано в Іпотеку.

Позивач посилається на те, що 09.02.2015 року державним реєстратором Рубан М.О. за наслідками розгляду двох заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданих представником Приморського районного суду м. Одеса, зареєстрованих у базі данних про реєстрацію заяв та запитів в той же день, а саме 09.02.2015 року за реєстраційними номерами №10120274 та №10120138 було проведено державну реєстрацію припинення заборон відчуження спірного будинку та земельної ділянки.

Підставами скасування заборони відчуження нерухомого майна від 15.02.2008 року стало рішення Приморського районного суду м. Одеса від 08.04.2013 року (справа 1522/2773/13ц), на підставі якого визнано недійсним Іпотечний договір від 15.02.2008 року.

В подальшому стало відомо, шо на підставі договору купівлі-продажу від 12.02.2015 року, який був укладений начебто між ОСОБА_2 та ОСОБА_12, була проведена державна реєстрація права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку за набувачем, ОСОБА_12

На підставі договору дарування від 11.09.2015 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за останніми набувачами, по ? частині за кожним.

Позивач ОСОБА_2 посилалася на те, що вказане вище нерухоме майно належало їй на праві власності, було передано Банку в Іпотеку у забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою та Кредитними договорами. Вона ніколи не зверталася до Приморського районного суду м. Одеса з позовом про визнання недійсним Іпотечного договору від 15.02.2008 року, нею не укладалася угода з ОСОБА_12 щодо відчуження іпотечного майна. Стосовно шахрайських дій ОСОБА_12 були подані скарги до Генеральної прокуратури України, слідчих органів.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила:

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.02.2015року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., зареєстрований в реєстрі під №№ 73,74 щодо відчуження нею на користь ОСОБА_12 спірного житлового будинку та земельної ділянки;

визнати недійсним договір дарування від 11.09.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В., зареєстрований в реєстрі за №1099, щодо відчуження ОСОБА_12 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4;

витребувати у останніх набувачів спірний житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 передати позивачу ОСОБА_2 спірне нерухоме майно, виселити вказаних відповідачів;

скасувати запис у ЄДР прав власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 на спірний житловий будинок та спірну земельну ділянку (а.с. 4-10 виділених матеріалів).

Одночасно з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову, просила накласти арешт на спірне нерухоме майно, посилаючись на те, що спірне нерухоме майно вже було об'єктами двох угод, спір може тривати протягом значного часу, не виключно, що останні набувачі можуть розпорядитися вказаним спірним майном на користь третіх осіб, що може утруднити виконання рішення (а.с.12-15 виділених матеріалів).

Ухвалою суду першої інстанції від 18.02.2016 року провадження за вказаним позовом ОСОБА_2 було відкрито (а.с.16 виділених матеріалів).

Ухвалою суду від 30.03.2016 року заява позивача про забезпечення позову задоволена. Накладено арешт на житловий будинок із господарськими спорудами загальною площею 640кв.м, в тому числі житловою 118,6кв.м та земельну ділянку площею 0,1085га, на якій вони розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-21 виділених матеріалів).

14.11.2016 року з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 30.03.2016 року про забезпечення позову звернувся директор ТОВ «Голден Валлет», просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення місцевим судом вимог процесуального права.

В обґрунтування своєї скарги посилається на практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права, положення постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.112.2006року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та стверджує, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, судове рішення має бути вмотивованим, між тим, ухвала місцевого суду про забезпечення позову не містить доводів, які би давали підставу для забезпечення позову.

До суду апеляційної інстанції з'явився представник ОСОБА_2, інши учасники судового процесу повідомлялися про день і час розгляду справи, зворотні повідомлення приєднані до матеріалів справи. Апелянт, ТОВ «Голден Валлет» повідомлявся за адресою, що зазначена в апеляційній скарзі, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-Б, оф.11. Передостанній набувач спірного нерухомого майна ОСОБА_5 в апеляційному суді Одеської області була ознайомлена з виділеними матеріалами, що надійшли, повідомлялася про день і час розгляду справи, також не з'явилася. Її заява про ознайомлення з матеріалами справи в апеляційному суді приєднана до виділених матеріалів.

У відповідності з вимогами ст. 305ч.2 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи, не перешкоджає її розглядові. На день і час розгляду справи в апеляційному суді апелянт не надав додаткових матеріалів у підтвердження доводів своєї скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Задовольнивши заяву позивача про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і посилався на вимоги ст. 151 ЦПК України.

Перевіряючи законність ухвали про забезпечення позову, колегія враховувала вимоги закону, ст. ст. 151-153 ЦПК України і роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Частиною третьою статті 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, однак лише після його пред'явлення. Тобто, заява про забезпечення позову може бути пред'явлена і на стадії відкриття провадження у справі, стадії провадження у справі до судового розгляду, стадії судового розгляду в суді першої інстанції, стадії провадження в апеляційній інстанції.

По виділеним матеріалам встановлено, що 05 лютого 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними та нікчемними, витребування майна від добросовісного набувача та усунення перешкод у здійсненні права власності (а.с. 4-10 виділених матеріалів).

Разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову (а.с.12-15 виділених матеріалів). Після вирішення питання про відкриття провадження у справі на підставі ухвали від 18.02.2016 року, у судовому засіданні 30.03.2016 року заява позивача про забезпечення позову задоволена, що не суперечить вимогам процесуального закону. На стадії пред'явлення позову, відкриття провадження по справі, призначення справи до розгляду апелянт, ТОВ «Голден Валлет» за своїм процесуальним статусом не визначений, як сторона у справі, тому у судове засідання не викликався.

В п. 4 Постанови Пленуму передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи обсяг заявлених позовних вимог позивача (визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.02.2015 року; визнати недійсним договір дарування від 11.09.2015 року; витребувати у останніх набувачів спірний житловий будинок та земельну ділянку), враховуючи кількість угод, які були укладені щодо спірного нерухомого майна, доводи позивача про те, що вона спростовує законність рішення Приморського районного суду м. Одеса від 08.04.2013 року (справа 1522/2773/13ц), на підставі якого визнано недійсним Іпотечний договір від 15.02.2008 року, те, що позивач звернулася до слідчих органів зі скаргами щодо незаконного вилучення у неї нерухомого майна, яке було предметом договору Іпотеки, колегія вважає, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

На вимогу апеляційного суду Одеської області з суду першої інстанції надійшла копія листа Приморського районного суду м. Одеса на ім'я позивача ОСОБА_2 від 28.04.2016 року. Враховуючи зміст вказаного листа, встановлено, що за заявою ОСОБА_2 судом першої інстанції перевірялася наявність у суді цивільної справи за її позовом до ВАТ «ВТБ Банк» про визнання договору іпотеки недійсним, виключення запису із реєстру заборони відчуження нерухомого майна. Перевіркою встановлено, що вказана позовна заява судом не реєструвалася та судом не розглядалася, рішення від 08.04.2013року за вказаним позовом ОСОБА_2 не ухвалювалося. За обліковими даними цивільна справа за № 1522/2773/13ц розглядалася іншим суддею між іншими сторонами та з іншого предмету спору (копія листа приєднана до виділених матеріалів).

Європейський суд з прав людини у п.. 1 ст.6 Конвенції звертає увагу національних судів на необхідність давати обґрунтування своїх рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави на яких вони ґрунтуються. Між тим, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення ( дивитися справи: «Богатова проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України»).

Колегія перевірила висновок суду першої інстанції та в ухвалі зазначила свої доводи, на підставі яких вона погодилася з ухвалою суду першої інстанції, тому апеляційна скарга відхиляється, ухвала місцевого суду залишається без змін.

Ухвала не перешкоджає подальшому провадженню по справі, тому у відповідності з вимогами ст. 324ч1п2 ЦПК України в касаційному порядку не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303,307ч12п1,312ч1п1,315,317,319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Валлет» відхилити, ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2016 року за заявою позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Одеської філії ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гашова В.В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алексєєвої О.В.

про визнання правочинів недійсними та нікчемними, витребування майна від добросовісного набувача та усунення перешкод у здійсненні права власності, залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно після її проголошення.

Ухвала в касаційному порядку не оскаржується.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

Л.М. Вадовська

Л.Г. Ващенко