Рішення № 64513607, 26.01.2017, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2392/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Черкасові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

5 липня 2016 року, представник ПАТ «ПроКредитБанк» звернувся до суду з позовом, та в якому зазначили, що відповідно до Рамкової угоди № FW501.754 від 16.04.2013 р., укладеної з позичальницею ФОП ОСОБА_2, відповідно до п.п. 2.1,11.4 якої позивачі здійснили кредитування останньої на підставі договору, укладеного між вказаними сторонами : договір про надання траншу № 501.43776/FW501.754 від 23.10.2013 р. зі змінами та доповненнями, згідно якого позивачі надали, а ФОП ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 270000 грн. строком користування 60 місяців під змінювану процентну ставку 22% річних з 01.10.2013 р., а з 16.04.2015 р. під 25,55% річних.

Крім цього, між вказаними сторонами був укладений договір про надання траншу № 501.44367/FW501.754 від 04.02.2014 р. зі змінами та доповненнями, згідно якого позивачі надали, а ФОП ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 65000 грн. строком користування 36 місяців під 22% річних.

В забезпечення виконання кредитора ФОП ОСОБА_4 за Рамковою угодою та укладеними на її підставі вищевказаними кредитними договорами, між позивачами та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 290619-ДП1 від 16.04.2013 р.

Однак, у звязку з порушенням умов кредитного договору № 501.43776/FW501.754 від 23.10.2013 р. та Рамкової угоди, станом на дату подачі позову 05.07.2016 р. у ФОП ОСОБА_2 перед банком утворилась заборгованість, яка становить 295244,53 грн., з яких : основний борг 233816,18 грн., проценти 41422,91 грн., проценти за неправомірне користування кредитом 4358,11 грн. та пеня 15647,33 грн.

У звязку з порушенням умов кредитного договору № 501.44367/FW501.754 від 04.02.2014 р. та Рамкової угоди, станом на дату подачі позову 05.07.2016 р. у ФОП ОСОБА_2 перед банком утворилась заборгованість за вказаним договором, яка становить 61958,16 грн., з яких : основний борг 48319,30 грн., проценти 7694,62 грн., проценти за неправомірне користування кредитом 1872,52 грн. та пеня 4071,72 грн.

На підставі викладеного, позивачі у позові просили суд стягнути вищевказані суми боргу за Рамковою угодою та двома кредитними договорами (295244,53 грн. та 61958,16 грн.) з поручителя ОСОБА_1 на свою користь та судові витрати по справі 5358,04 грн.

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, про дату, час та мсце судового розгляду повідомлявся належним чином, надіславши до суду письмове клопотання, в якому позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та на підставі ч. 2 ст. 158 ЦПК України слухати справу за його відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 77-80).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ЦПК України, за останньою відомою судові адресою його місця проживання і повістка вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою про вручення судової повістки та відміткою листоноші «за закінченням строку зберігання», причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 84,86-87).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобовязання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також, статтею 617 ЦК України передбачено особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 559 ЦК України передбачено - порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до Рамкової угоди № FW501.754 від 16.04.2013 р., укладеної з позичальницею ФОП ОСОБА_2, відповідно до п.п. 2.1,11.4 якої позивачі здійснили кредитування останньої на підставі договору, укладеного між вказаними сторонами : договір про надання траншу № 501.43776/FW501.754 від 23.10.2013 р. зі змінами та доповненнями, згідно якого позивачі надали, а ФОП ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 270000 грн. строком користування 60 місяців під змінювану процентну ставку 22% річних з 01.10.2013 р., а з 16.04.2015 р. під 25,55% річних (а.с. 10-21).

Крім цього, між вказаними сторонами був укладений договір про надання траншу № 501.44367/FW501.754 від 04.02.2014 р. зі змінами та доповненнями, згідно якого позивачі надали, а ФОП ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 65000 грн. строком користування 36 місяців під 22% річних (а.с. 27-29).

В забезпечення виконання кредитора ФОП ОСОБА_4 за Рамковою угодою та укладеними на її підставі вищевказаними кредитними договорами, між позивачами та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 290619-ДП1 від 16.04.2013 р., відповідно до п.п. 2.1, 2.3, 3.2, 3.9, 4.1 умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобовязань позичальника у їх повному обсязі як солідарний боржник. Порука у повному обсязі поширюється на зобовязання позичальника з врахуванням усіх кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до них з моменту набрання ними чинності. Поручитель безумовно і безвідклично погоджується, що усі зміни кредитних договорів та чи/будь-які інші зміни до Рамкової угоди (у т.ч. зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обовязків сторін тощо), а також укладення нових кредитних договорів на підставі Рамкової угоди можуть здійснюватися без будь-якого погодження з поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобовязання позичальника з врахуванням усіх таких змін і нових кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження з поручителем. Поручитель вправі достроково виконати зобовязання за позичальника на умовах та випадках, визначених кредитними договорами. При цьому, поручитель несе усі ризики та відповідальність перед позичальником щодо наслідків дострокового погашення, а також зобовязується нести усі витрати повязані з достроковим виконанням. Поручитель зобовязаний належно повністю виконати зобовязання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у звязку з порушенням умов кредитних договорів чи неможливості виконання ним його зобовязань. Кредитор може вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобовязань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами кредитних договорів. Якщо кредитор надіслав поручителю вимогу про погашення заборгованості позичальника і протягом 5-ти банківських днів з моменту її відправлення поручитель не виконає цю вимогу, поручитель сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості позичальника за кредитними договорами. Порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше : припинення строку дії Рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог кредитора. Припинення окремих кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальника до моменту припинення строку дії Рамкової угоди, а також непредявлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі предявити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом 3-х років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника (а.с. 37-38).

Однак, у звязку з порушенням умов кредитного договору № 501.43776/FW501.754 від 23.10.2013 р. та Рамкової угоди, станом на дату подачі позову 05.07.2016 р. у ФОП ОСОБА_2 перед банком утворилась заборгованість, яка становить 295244,53 грн., з яких : основний борг 233816,18 грн., проценти 41422,91 грн., проценти за неправомірне користування кредитом 4358,11 грн. та пеня 15647,33 грн. та у звязку з порушенням умов кредитного договору № 501.44367/FW501.754 від 04.02.2014 р. та Рамкової угоди, станом на дату подачі позову 05.07.2016 р. у ФОП ОСОБА_2 перед банком утворилась заборгованість за вказаним договором, яка становить 61958,16 грн., з яких : основний борг 48319,30 грн., проценти 7694,62 грн., проценти за неправомірне користування кредитом 1872,52 грн. та пеня 4071,72 грн., обґрунтований та зроблений у відповідності до діючого законодавства України розрахунок яких, був зроблений позивачами, наданий суду і перевірений судом (а.с. 22-26,30-36).

Згідно із умовами вищевказаних договорів про надання траншу, кредитор на підставі цього договору та Рамкової угоди, надає позичальнику кредит, а позичальник зобовязується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки, встановлені даним договором і виконати свої обовязки за даним договором в повному обсязі.

Розділом 2 договору про надання траншу повністю обумовлені умови та порядок надання кредиту, а розділом 3 договору передбачені порядок та строки повернення кредиту та штрафні санкції за неповернення кредитних коштів.

У разі виникнення простроченої заборгованості згідно графіку більше ніж 3 банківських дні, кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення кредиту та інших нарахувань за ним.

У звязку з тривалим невиконанням як позичальницею так і поручителем ОСОБА_1 своїх кредитних зобовязань, на адресу позичальниці ОСОБА_2, банком 18.03.2016 р. були направлені письмові вимоги про повне дострокове погашення кредиту №№ 1115,1116, які були залишені останньою відповіді та задоволення, так само як і були залишені без відповіді та задоволення письмові вимоги про повне дострокове погашення кредиту №№ 1117,1118 від 18.03.2016 р., які були направлені поручителю ОСОБА_1 (а.с. 39-43).

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону, суд вважає належним відповідачем по справі поручителя ОСОБА_1, який відповідно до наведених вище умов договору поруки несе повну солідарну відповідальність за невиконання позичальницею ОСОБА_2 своїх боргових зобовязань перед банком. Однак, враховуючи, що ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області про відкриття провадження у справі від 07.07.2016 р. було відмовлено позивачам у відкритті провадженні по справі в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 з огляду на розяснення абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», на думку суду, з врахуванням дотримання позивачами строків звернення до поручителя з вимогами про повне дострокове погашення двох кредитів та приписів ст. 559 ЦК України позов підлягає задоволенню повністю із стягненням сум боргу за двома кредитними договорами з поручителя ОСОБА_1, беручи до уваги, що строк дії договору поруки не закінчився, так само як і не сплив 6-ти місячний строк від дня настання строку виконання основного зобовязання та одного року від дня укладення договору поруки, так як строк основного зобовязання прямо встановлений у вищевказаних кредитних договорах та Рамковій угоді (по договору № 501.43776/FW501.754 від 23.10.2013 р. строком на 5 років, тобто до 23.10.2018 р., а по договору № 501.44367/FW501.754 від 04.02.2014 р. строком на 3 роки, тобто до 04.02.2017 р.) і кредитор банк протягом строку дії поруки вчасно звернувся до суду з даним позовом до поручителя ОСОБА_1, дотримавшись вказаних строків.

На момент розгляду справи, доказів погашення кредиту та сплати відсотків та пені, відповідачем суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості з відповідача обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст. 1050 ЦК України.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5358,04 грн. (а.с. 9).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,549,550,559,626,612,617,625,629,1048,1050,1054,1055 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1)- на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» (ЄДРПОУ : 21677333) : заборгованість за договором про надання траншу № 501.43776/FW501.754 від 23.10.2013 р. у розмірі 295244,53 грн., за договором про надання траншу № 501.44367/FW501.754 від 04.02.2014 р. у розмірі 61958,16 грн. та судовий збір у розмірі 5358,04 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Д.М. Гандзій