Постанова № 64512958, 02.02.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/12008/16-п н\п 3/490/410/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Подзігун Г. В., розглянувши протокол про вчинення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянином України, не працюючим, зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії АА № 531286 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до вказаного протоколу, 22 листопада 2016 року о 14 год. 00 хв. по вул. Адміральська, 20 в м. Миколаєві громадянин ОСОБА_1 незаконно займався господарською діяльністю без відповідних дозвільних документів (реалізовував кавовмісні напої та чай), чим порушив правила зайняття господарською діяльністю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Зазначав, що він дійсно здійснював продаж кавових напоїв із автомобілю, однак підприємницькою діяльністю не займався, працював на підставі договору із приватним підприємцем «Кудрявцев», а автомобіль перебував у нього в оренді, однак працівники поліції вказаного не врахували та склали протокол.

В той же час, жодних підтверджуючих документів ОСОБА_1 до суду не надав.

Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення, матеріали, додані до протоколу, заслухавши пояснення ОСОБА_1, суддя приходить до такого.

Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає провадження господарської діяльності без державної реєстрації як субєкта господарювання або одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документу дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Згідно з розясненнями, наданими Верховним Судом України в постанові Пленуму від 25.04.2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» господарською діяльністю є діяльність фізичних і юридичних осіб, повязана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обовязкові ознаки якої безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Пунктами 4, 5 вказаної постанови Пленуму визначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як субєкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, повязану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, згідно зі статтями 2, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст. 4 Закону України «Про підприємництво», треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємництва, та юридичними особами.

Відповідно до ст. ст. 3, 42 ГК України господарська діяльність - це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, є підприємництвом, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво» встановлено поняття «підприємництво», яке визначене як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.

Згідно зі ч. 2 ст. 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону.

Таким чином, на підставі викладеного, суддя доходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме порушення порядку провадження господарської діяльності.

Вина ОСОБА_1, на думку судді, підтверджується наступними доказами у їх сукупності: протоколом про адміністративне правопорушення серії АА № 531286 від 22.11.2016 року, із якого вбачається, що ОСОБА_1 погодився із обставинами вчинення адміністративного правопорушення; рапортом ДОП Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 від 22.11.2016 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.11.2016 року, із яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно здійснював торгівлю кавовими напоями та здійснював господарську діяльність без відповідних дозвільних документів, оскільки не є власником автомобіля та обладнання, а працює за договором із приватним підприємцем.

При цьому, суддя вважає твердження ОСОБА_1 про те, що він працював за договором із приватним підприємцем і фактично був реалізатором, а не провадив господарську діяльність, безпідставними, оскільки вони нічим не підтверджені. При цьому, правопорушнику було надано строк для надання заперечень та доказів, на які він посилається, однак ОСОБА_1 таких доказів не надав.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд вважає за необхідне застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу без застосування конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень без застосування конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Грошові кошти в рахунок оплати штрафу перерахувати на розрахунковий рахунок № 31115106700006, ОКПО 37992781, МФО 826013, банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області, отримувач УК у м. Миколаєві/Центральний район/21081100.

На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320 грн. 00 коп.

Грошові кошти у розмірі 320 грн. 00 коп. в рахунок сплати судового збору перерахувати на розрахунковий рахунок № 31219206700006, одержувач УК у м. Миколаїв/Центральний район/22030001, код одержувача - 37992781, банк одержувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір.

Строк предявлення постанови суду до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення.

Постанову може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів.

Штраф має бути сплачений протягом пятнадцяти днів з дня одержання копії постанови. В разі несплати штрафу в зазначений термін у добровільному порядку, постанову буде звернуто до примусового виконання та стягнуто: штраф у подвійному розмірі і витрати на облік правопорушень.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН