Ухвала суду № 64511380, 01.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1707/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурія О.В.,

- Крусяна А.В.,

при секретарі судового засідання Макогон С.А.,

за участю представника позивача Баришнікова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

29.08.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2016р. № 0000401401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 352 696 грн., в т.ч. за основним платежем на 1 980 144 грн., штрафними санкціями - 372 552 грн., № 0000411401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 672 161 грн., в т.ч. за основним платежем на 2 448 107 грн., та штрафними санкціями - 1 224 054 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій з ТОВ "Миколаївдортранс", ПП "ТК "Амада", ПП"БК"Атріум-Сервіс", ПП "Херсондорінвест", ТОВ "Бріз-Торг", ТОВ "Райз Груп", ТОВ "Вектор Плюс", ТОВ"Лекс Про", ТОВ "Компанія "Преміум Трейд" по придбанню товарів та надання послуг з перевезення є неправомірними, оскільки позивач отримав товар та послуги, що підтверджується первинними документами, та використав у своїй господарській діяльності.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Миколаївавтодор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2016р., за результатами якої 05.08.2016р. складений акт № 400/14-02-14-01/36954743, встановлені порушення:

- пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.137.1, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 980 144 грн.,

- п.198.1 - п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 2 448 107 грн.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій із контрагентами-постачальниками ТОВ "Миколаївдортранс", ПП "ТК "Амада" (ПП"Ідеал маркетинг"), ПП "БК "Атріум-Сервіс" (ПП "Дніпро Індастрі"), ПП "Херсондорінвест", ТОВ "Бріз-Торг", ТОВ "Райз Груп", ТОВ "Вектор Плюс", ТОВ"Лекс Про", ТОВ "Компанія "Преміум Трейд", в зв'язку із певними недоліками у ТТН, відсутністю сертифікатів якості на отриманий товар (стор.10-57 акту перевірки).

За висновками акту перевірки 18.08.2016р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000401401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 352 696 грн., в т.ч. за основним платежем на 1 980 144 грн., штрафними санкціями - 372 552 грн.,

- № 0000411401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 672 161 грн., в т.ч. за основним платежем на 2 448107 грн., та штрафними санкціями - 1 224 054 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин нереальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами-постачальниками.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинної на час виникнення правовідносин, передбачалось, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат затрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення господарської діяльності, основу якої складає будівництво та ремонт доріг, позивач протягом періоду, що перевірявся податковим органом, мав взаємовідносини з:

- ТОВ "Миколаївдортранс" протягом жовтня - грудня 2014 року по отриманню послуг з перевезення вантажів, включаючи вартість запчастин, на підставі договору від 01.10.2014р. №01/10/2014,

- ПП "Амада" (ПП Ідеал-маркетинг) у листопаді 2014р. по отриманню мінерального порошку на підставі договору поставки від 07.11.2014р. № 07/11,

- ПП "БК "Атріум-Сервіс" (ПП "Дніпро-Індастрі") у квітні-вересні 2014р. по отриманню мінерального порошку на підставі договору поставки від 25.04.2014р. № 12,

- ПП "Херсондорінвест" у жовтні - листопаді 2014р. по отриманню нафтопродуктів (бітум, мазут) на підставі договору поставки від 11.04.2014р. № 1104/02,

- ТОВ "Біз-Торг" у грудні 2014 року по отриманню мінерального порошку на підставі договору поставки від 01.12.2014р.№ 01/12-1, у березні-липні 2015р. - бітуму дорожнього на підставі договору поставки від 16.03.2015р. № 03/03/2015, у липні 2015р. - запчастин до дорожньої техніки на підставі договору поставки від 01.07.2015р. № 01/07/2015,

- ТОВ "Райз Груп" у серпні 2015р. по отриманню мазуту на підставі договору поставки від 04.07.2015р. № 04/07,

- ТОВ "Вектор Плюс" у жовтні 2015р. по отриманню нафтопродуктів (бітум, мазут) на підставі договору поставки від 01.11.2015р. № 01/11/2015,

- ТОВ "Лекс Про" у вересні-листопаді 2015р. по отриманню цементу на підставі договору поставки від 01.11.2015 № 01/11/2015, запчастин та мастильних матеріалів на підставі договору поставки від 14.09.2015р. № 14/09-15,

- ТОВ"Компанія "Преміум Трейд" у липні 2015р. по отриманню нафтопродуктів (мазут) на підставі договору поставки від 07.07.2015р. № 04/07/2015, у грудні 2015р. - двигуна на підставі договору поставки від 01.12.2015р. № 01/12/2015.

На виконання умов вищезазначених договорів позивачем, як до перевірки, так і до суду першої інстанції надані первинні документи: видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення на оплату поставлених товарів та наданих послуг, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

Для виконання основного виду діяльності позивач має власні та орендовані потужності/засоби: асфальтобетонний завод, склад, котки для укладки асфальту, автогрейдер, навантажувачі, трактори, відповідний штат кваліфікованого персоналу.

В ході здійснення виробничої діяльності товариство придбаває: мінеральний порошок, мазут, бітум (для виробництва асфальту), автозапчастини (для ремонту та обслуговування транспортних засобів), автопослуги (перевезення матеріалів, асфальтної суміші) тощо.

Доводячи нереальність вищезазначених операцій, податковий орган посилається на недоліки у ТТН, які унеможливлюють встановити склад, з якого завантажувався товар та місце розвантаження, відсутність сертифікатів якості на отримані ТМЦ, відсутність у журналі реєстрації довіреностей ТОВ "Миколаївавтодор" записів про видачу довіреності на отримання ТМЦ, відсутність інформації про придбання постачальником зазначеного товару, який в подальшому проданий позивачу.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність дефектів ТТН не може бути безумовною підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання. Недоліки товарно-транспортних накладних, які не є обов'язковим документом, з наявністю якого ПК України пов'язує право платника податків на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, не можуть бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними, реальність яких доведена позивачем.

Стосовно не зберігання суб'єктом господарювання сертифікатів якості на товар, судом першої інстанції вірно зазначено, що законодавством не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання зберігати сертифікати якості у разі використання придбаного товару у своїй господарській діяльності. Наявність сертифікатів якості, які підтверджують походження товару, була б актуальна для позивача у разі подальшого перепродажу придбаного ним товару. З пояснень позивача вбачається, що сертифікати якості, надані постачальником разом з товаром, були надані позивачем замовнику робіт з ремонту автодоріг - департаменту ЖКГ для підтвердження якості виготовленої асфальтобетонної суміші.

Судова колегія враховує пояснення представника позивача про те, що довіреності на отримання ТМЦ у випадках придбання товарів у вищеперелічених постачальників не виписувалися, оскільки товар приймався на складі ТОВ «Миколаївавтодор» директором підприємства - Шульгачем С.В., що підтверджується змістом видаткових накладних.

Посилання ДПІ в акті перевірки на відсутність інформації щодо придбання товару постачальником позивача від своїх постачальників, є необґрунтованим, оскільки податковим органом проаналізована діяльність контрагента - постачальника лише у той період, коли товар поставлявся позивачу.

Так, доводячи невідповідність поставленого позивачу у грудні 2014р. від ТОВ "Біз-торг" товару (мінеральний порошок) з придбаним ТОВ "Біз-торг" товаром від своїх контрагентів-постачальників, ДПІ проаналізувала дані Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Біз-торг" лише за грудень 2014р., не здійснивши такого аналізу за попередні періоди (стор 28 акту перевірки).

Аналогічна ситуація по аналізу відповідності номенклатури товару за договорами з цим же контрагентом щодо поставки позивачу бітуму дорожнього протягом березня-липня 2015р та запчастин для дорожньої техніки у липні 2015р. (стор.39 акту перевірки), за договором з ТОВ "Райз Груп" по придбанню мазуту у серпні 2015р. (стор.41-42 акту), за договором з ТОВ "Вектор плюс" по придбанню мазуту і бітуму у жовтні 2015р. (стор.44 акту), за договором з ТОВ "Лекс Про" у вересні-листопаді 2015р. цементу (стор.47-48 акту), за договорами з ТОВ "Компанія "Преміум Трейд" у про придбанню у липні 2015р. нафтопродуктів та у грудні 2015р. - двигуна (стор.50-51акту).

Доводи ДПІ, як у акті перевірки, так і в апеляційній скарзі про відсутність у контрагентів-постачальників ТОВ "Бріз-Торг", ТОВ "Райз Груп", ТОВ "Вектор Плюс", ТОВ"Лекс Про", ТОВ "Компанія "Преміум Трейд" видів економічної діяльності, які б дозволяли здійснювати торгівлю нафтопродуктами, частково спростовується даними ЄДРПОУ. Так, відповідно до даного реєстру у ТОВ "Бріз-Торг", ТОВ"Лекс Про", ТОВ "Компанія "Преміум Трейд" серед видів діяльності зазначена оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами КВЕД 46.71. Відсутність у контрагентів позивача ТОВ "Райз Груп" і ТОВ "Вектор Плюс" такого виду діяльності свідчить лише про те, що здійснення господарський операцій по поставці позивачу мазуту та бітуму здійснювалось з порушенням визначеного порядку для перевезення небезпечних вантажів.

Щодо доводів апелянта про неправомірне включення до складу витрат вартості запасних частин, які фактично не придбавались у ТОВ "Миколаївдортранс", судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.1.7 договору від 01.10.2014 року № 01/10/2014 про надання послуг з перевезення вантажів власним або орендованим автотранспортом, укладеним між ТОВ "Миколаївавтодор" (замовник) та ТОВ "Миколаївдортранс" (перевізник), у кінці кожного місяця сторони складають зведений акт приймання-здавання виконаних робіт з розшифруванням номенклатури запасних частин, переданих за переліком.

З пояснень позивача вбачається, що сторони домовились про відшкодування позивачем ТОВ "Миколаївдортранс" вартості запчастин, які ТОВ "Миколаївдортранс" придбає та використає для поточного ремонту вантажних автомобілів (не більше 50% від долі частки статті в вартості послуг)

Вказане підтверджується додатком № 1 до договору - калькуляція послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в якій зазначено розшифрування послуг з перевезення: заробітна плата водія - 8%, витрати на енергоносії і мастильні матеріали - 26,75 %, витрати на запчастини - 41,58 %, витрати на оренду автомобіля - 3% тощо. Із досліджених документів слідує, що позивач отримував послуги з перевезення, а не товар (автозапчастини, тощо).

Враховуючи викладене, вірною є правова позиція позивача, з якою погодився суд першої інстанції, що у товариства не виникало необхідності оприбутковувати автозапчастини у якості ТМЦ на балансових рахунках обліку.

Судова колегія зазначає, що певні порушення податкового законодавства контрагентом позивача не тягнуть за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат по операціям з таким контрагентом.

Крім того, встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності контрагента-постачальника, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару від зазначеного контрагента в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від нього товару. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для висновків про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум по господарськім операціям з вказаними контрагентами та свідчить про незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень, які вірно скасовані судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян