Ухвала суду № 64507705, 03.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 лютого 2017 року м. Київ К/800/36963/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Рецебуринський Ю.Й. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху в порядку, передбаченому частиною третьою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України та надано термін для усунення виявлених в ній недоліків.

Позивачу необхідно було уточнити рішення, які оскаржуються та надати їх відповідні завірені належним чином копії.

Позивачем усунено визначені судом касаційної інстанції недоліки, проте у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Постановою Харківського окружного адміністратвиного суду від 29 вересня 2016 року позов задоволено. Скасовано рішення Державної міграційної служби України від 24 травня 2016 року №268-16. Зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додатквого захисту.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року, а справу направити новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не досліджено в повному обсязі підстави та обставини, з якими Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту пов'язує надання статусу особи, яка потребує додаткового захисту, оскільки при розгляді цього питання відповідач погодився з висновками Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, яке застосувало норми пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» в редакції Закону станом на 29 листопада 2012 року, а тому встановлювались лише ті обставини, які були закріплені в старій редакції цього Закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що результатами розгляду відомостей, наведених в анкеті позивача, співбесід останнього із посадовими особами Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, рекомендаційного висновку цього управління, не встановлено об'єктивного підтвердження наявності обґрунтованих побоювань позивача та реальної небезпеки для останнього стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань при поверненні до країни громадської належності, що свідчить про відсутність у заявника умов, передбачених пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додатквого або тимчасового захисту». Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач залишив територію країни громадянської належності у 2001 році, прибув до Об'єднаних Арабських Еміратів в Україну проживав разом з рідними до жовтня 2009 року до виїзду до України на навчання та кожні півроку повертався до Об'єднаних Арабських Еміратів з України для продовження строку проживання.

Таким чином, виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, у тому числі з порушеного позивачем питання.

За наведених обставин у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.Й. Рецебуринський