Ухвала суду № 64507255, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/7958/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Шевчук П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року

у справі № 2а-10318/12/2070

за позовом Національного природного парку "Гомільшанські ліси"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року Національний природний парк "Гомільшанські ліси" (далі - НПП "Гомільшанські ліси", позивач) звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнення до позовних вимог, до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2012 року № 0000212380, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 180955,00 грн. за неоприбуткування готівки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, позов НПП "Гомільшанські ліси" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ форми "С" від 31 травня 2012 року № 0000212380; присуджено на користь НПП "Гомільшанські ліси" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1810,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою нарахування НПП "Гомільшанські ліси" фінансових санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням форми "С" від 31 травня 2012 року № 0000212380 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті фактичної перевірки від 14 травня 2012 року № 574/20/40/22/33292652, про порушення позивачем вимог п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), внаслідок неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) шляхом внесення відповідних записів за період з 27 листопада 2010 року по 14 травня 2012 року у сумі 36191,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна сума була внесена позивачем до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення цієї суми у фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, вклеєних до книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), а також проведення по касовій книзі та внесення на розрахунковий рахунок підприємства можна вважати оприбуткуванням готівки. За таких обставин, а саме не заповнення окремого розділу КОРО, немає підстав для застосування до НПП "Гомільшанські ліси" штрафних (фінансових) санкцій згідно з Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95.

Однак, такі висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 та 3 п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, за абз. 5 вказаного пункту, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків.

Вказаними правовими нормами передбачено два способи оприбуткування готівки у касі підприємства: у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків у разі використання РРО та у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів - за наявності каси.

В розумінні Положення касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

А відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та п. 1.2 Положення № 637 КОРО - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Отже, КОРО та касова книга це різні книги обліку, які відображають різні форми оприбуткування готівки, однак ведення однієї не виключає ведення іншої книги.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абз. 3 п. 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція у спорах цієї категорії була висловлена у постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року (справа № 21-400а12), від 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-7а13, 21-35а13) та від 12 листопада 2013 року № 21-370а13.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, операції з одержання готівкових коштів у сумі 36191,00 грн. були проведені через РРО та по касовій книзі, отримана готівка в той же день вносилась на поточний рахунок підприємства у банку, фіскальні звітні чеки були підклеєні в КОРО, при цьому, позивач не виконав запису про рух коштів в розділі 2 КОРО, що підтверджується приєднаним до справи витягом з КОРО, отже позивач порушив встановлений п. 2.6 Положення № 637 порядок оприбуткування готівки.

Разом з тим, штрафні санкції, які встановлені ст. 1 Указу № 436/95 за порушення норм п. 2.6 Положення № 637, є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки підпадають під визначення цих санкцій згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 250 цього Кодексу встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 цієї статті, якою ця стаття доповнена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02 грудня 2010 року № 2756-VI, із сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, з дати вчинення позивачем порушень (27 листопада 2010 року) до дати набрання цим Законом чинності строки, встановлені ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, які до 01 січня 2011 року поширювались на такі правопорушення, збігли.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення у цій справі, не перевірили та не встановили тих обставин, які є необхідними для правильного вирішення спору, а суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі № 2а-10318/12/2070 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна