Ухвала суду № 64505598, 31.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6195/15

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 25.12.2014 року, вимоги № НОМЕР_3 від 25.12.2014 року, рішення № НОМЕР_1 від 25.12.2014 року та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 815/6195/15 разом з апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 25.12.2014 року, вимоги № НОМЕР_3 від 25.12.2014 року, рішення № НОМЕР_1 від 25.12.2014 року та визнання дій протиправними.

Враховуючи, що апеляційна скарга на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року була подана відповідачем після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 186 КАС України, а наведені апелянтом підстави причин пропуску такого строку були визнані неповажними, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року, вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано апелянту протягом тридцяти днів з дати отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року із зазначенням поважних причин для такого поновлення.

Також, підставою для залишення поданої апеляційної скарги без руху, вказаною ухвалою, стало не відповідність цієї апеляційної скарги вимогам ч. 6 ст. 187 КАС України в частині представлення доказів про сплату судового збору у розмірі, що встановлений Законом України «Про судовий збір».

У звязку із чим, наведеною ухвалою, апелянту також запропоновану усунути наведені недоліки апеляційної скарги у вказаний строк шляхом надіслання на адресу суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 535,91 грн.

Апелянту було розяснено, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору у належному розмірі, відповідно до ст. 108 КАС України, скарга буде повернута скаржнику, при невиконанні вимог ухвали щодо надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

На виконання вимог наведеної ухвали про залишення поданої апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано клопотання, в якому останній просив відстрочити йому доплату судового збору та поновити строк на подачу апеляційної скарги, посилаючись на те, що основну масу грошових коштів наявних у апелянта на сплату судового збору станом на момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі ним було направлено на реалізацію однієї з основних функцій контролюючого органу стягнення податкового боргу, що унеможливило виділення грошових коштів на сплату судового збору по даній справі, що, на думку апелянта, є поважною причиною пропуску строку звернення за оскарженням постанови суду першої інстанції.

Проте, будь-яких доказів на підтвердження відсутності у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області коштів на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги у даній справі в період з дати отримання оскаржуваного рішення (29.01.2016 року) та до фактичної подачі даної апеляційної скарги (22.11.2016 року) останнім не надано. Посилання апелянта на наявність можливості оплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі лише у листопаді 2016 року не підтверджені останнім будь-якими доказами.

За викладених обставин, наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, є неповажними.

Такий висновок судді-доповідача відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Пономарьов проти України» (рішенні від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. В цьому рішенні ЄСПЛ тлумачив гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті того, що «Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).».

Далі ЄСПЛ наголосив, що «ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «ОСОБА_2 проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року)…Суд зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.».

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Станом на 31 січня 2017 року на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що копію ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року було отримано скаржником 14.12.2016 року, що підтверджується відповідним підписом уповноваженої особи апелянта на вказаному повідомленні.

За таких обставин, оскільки у апелянта закінчився строк, встановлений ст. 189 КАС України для надання доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, а наведені апелянтом у клопотанні, що надіслано ним на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 189 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 25.12.2014 року, вимоги № НОМЕР_3 від 25.12.2014 року, рішення № НОМЕР_1 від 25.12.2014 року та визнання дій протиправними.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у відповідності до чинного законодавства.

Суддя М.П. Коваль