Постанова № 64505092, 01.02.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа № 906/913/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на рішення господарського суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року у справі №906/913/16 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Центру професійно-технічної освіти

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1386 від 12 липня 2013 року, зобов'язання повернення нежитлового приміщення площею 25,9 кв.м. шляхом підписання акта прийому - передачі

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

органу прокуратури - Мариніч В.В., посвідчення №030682 від 03 грудня 2014 року.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Житомирської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 12 липня 2013 року №1386 та зобов'язання Відповідача повернути нежитлове приміщення площею 25,9 кв.м. на 2 поверсі будівлі навчального корпусу №2, що перебуває на балансі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира (надалі - Третя особа) шляхом підписання акта прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Житомирської області, з підстав вказаних в ньому, в позові відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Прокурор в інтересах держави в особі Позивача звернувся в Рівненський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду від 20 грудня 2016 року, Відповідач надіслав на поштову адресу суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 162-171), в якому з підстав, вказаних в ньому, просить рішення господарського суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні від 01 лютого 2017 року Прокурор підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, просять її задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання від 01 лютого 2017 року Позивач, Відповідач та Третя особа не з'явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.172-177).

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши Прокурора, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 12 липня 2013 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди № 1386 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), згідно пункту 1.1 якого, Позивач передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 25,9 кв. м. на 2-му поверсі будівлі навчального корпусу № 2, що перебуває на балансі Третьої особи, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, вартість якого визначена за результатами незалежної оцінки та згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30 квітня 2013 року становить 59 769 грн. Дане нежитлове приміщення знаходиться у АДРЕСА_2 (а. с. 25 - 27).

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказане майно було передано в оренду, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності від 12 липня 2013 року (а. с. 29).

Як визначено приписами підпункту 1.2 пункту 1 Договору, майно передається в оренду з метою надання побутових послуг населенню - швейної майстерні.

Пунктом 3 Договору Позивач та Відповідач погодили розмір та порядок сплати орендної плати.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, Договір укладено строком на 1 рік, з 12 липня 2013 року до 11 липня 2014 року.

В силу дії пункту 10.4 Договору, продовження здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства, зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору, при умові внесення Відповідачем протягом місяця після підписання додаткового договору завдатку, передбаченого пунктом 5.2 Договору.

Відповідно до додаткових договорів (№ 1 від 11 липня 2014 року (а. с. 30), № 2 від 09 липня 2015 року (а. с. 32), № 3 від 12 липня 2016 року (а. с. 33)) Позивачем та Відповідачем змінювався розмір орендної плати та строк дії Договору. Так, відповідно до приписів додаткового договору № 3 від 12 липня 2016 року (а. с. 33) Позивачем та Відповідачем продовжено строк дії Договору до 11 липня 2017 року.

Враховуючи усе вищевикладене, Прокурор звернувся до суду з даним позовом, з метою захисту інтересів держави, які Прокурор вважає порушеними.

Апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про освіту" № 1060-XII від 23 травня 1991 року (зі змінами та доповненнями), Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

Статтями 28, 29 Закону України "Про освіту" визначено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту та самоосвіту.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 вказаного кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України "Про освіту": матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності; майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Згідно пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язане з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14 серпня 2001 року та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Згідно з частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Аналіз вищевказаних норм матеріального права свідчить про те, що законодавством прямо передбачено заборону передачі в оренду об'єктів освіти не для цілей навчально-виховного процесу, причому об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Третьої особи (а. с. 58 - 65), Третя особа є державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює перепідготовку та підвищення професійної кваліфікації працюючих робітників та молодших спеціалістів, пов'язаних з упровадженням новітніх технологій виробництва чи сфери послуг, з формуванням у них необхідних економічних і організаційно-управлінських знань та комп'ютерної грамотності. Центр може здійснювати підготовку робітників високого рівня кваліфікації з числа випускників загальноосвітніх шкіл, перепідготовку незайнятого населення. Управління вказаним Центром здійснюється Міністерством освіти і науки України, управлінням освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР: професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України; професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах; професійно-технічне навчання - складова професійно-технічної освіти; професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Апеляційний господарський суд констатує, що забезпечення ефективного використання державного майна, відносини щодо його оренди, регулюються як Цивільним та Господарським кодексами України, так і зокрема, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до приписів статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у державній власності, регулюються договором оренди та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту", навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Частиною 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачено, що фінансування державних навчальних закладів здійснюється у тому числі і за рахунок додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

В силу дії частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, які фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальними та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, суд приходить до висновку, що Третя особа, як заклад професійно-технічної освіти належить до об'єктів освіти і згідно з статтею 63 Закону України "Про освіту" він і його майно не може використовуватися не за призначенням.

Як уже зазначалося вище в даній судовій постанові, відповідно до пункту 1.1 Статуту Третьої особи (а. с. 58 - 65), Третя особа є державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює перепідготовку та підвищення професійної кваліфікації працюючих робітників та молодших спеціалістів, пов'язаних з упровадженням новітніх технологій виробництва чи сфери послуг, з формуванням у них необхідних економічних і організаційно-управлінських знань та комп'ютерної грамотності.

Відтак, колегія апеляційного суду приходить до висновку про те, що приміщення Третьої особи, частина якого була надана в оренду Відповідачу, згідно спірного Договору, належить до об'єктів освіти, а тому не підлягає наданню в оренду з метою надання побутових послуг населенню-швейної майстерні.

Посилання Відповідача на надання дозволу на передачу в оренду спірного майна (а.с. 71), відповідно до постанови КМУ №796 від 27 серпня 2010 року "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", не беруться апеляційним судом до уваги, з огляду на таке.

У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", регіональні відділення Фонду державного майна України здійснюють політику у сфері оренди державного майна.

Відтак, Фонд державного майна України та його територіальні відділення, при здійсненні своїх повноважень, повинні керуватися вимогами Конституції та законів України.

У відповідності до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1999 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АР Крим чи рішення Ради міністрів АР Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій), підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки постанова КМУ №796 від 27 серпня 2010 року "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" суперечить положенням Закону України "Про освіту", Закону України "Про оренду державного і комунального майна", Закону України "Про приватизацію державного майна" - відтак суд констатує невідповідність листа Міністерства освіти і науки України №1/11-7333 від 22 квітня 2013 року щодо надання дозволу на передачу в оренду спірного майна діючому законодавству.

Що ж до того, що Відповідач своєю діяльністю не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу, а сприяє їй, колегія апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, майно передається в оренду з метою надання побутових послуг населенню - швейної майстерні.

Статтями 28, 29 Закону України "Про освіту" визначено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту та самоосвіту.

Відповідно до приписів статті 18 Закону України "Про професійно-технічну освіту", одним із видів професійно-технічних навчальних закладів є центр професійно-технічної освіти.

Пунктом 1.2 Положення "Про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 563 від 01 серпня 2001 року: навчально виховний процес - система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, видами діяльності Відповідача (а.с. 35-39), зокрема, є: ремонт взуття та шкіряних виробів (КВЕД 95.23); ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку (КВЕД 95.29).

Апеляційний суд приходить до висновку, що майно державної власності передано в оренду Відповідачу для здійснення підприємницької діяльності, яка не відповідає профілю освітньої діяльності Третьої особи.

Відповідно, доводи наведені Прокурором в апеляційній скарзі є підставними та обгрунтованими, підтверджуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, і є доведеними матеріальними та процесуальними нормами діючого законодавства України.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Житомирської області.

З огляду на усе встановлене вище в даній судовій постанові, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та приймає нове рішення, яким задовільняє позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору.

З огляду на те, що суд вище у даній судовій постанові визнав недійсним оспорюване рішення, за наслідком такого визнання, апріорі підлягає до задоволення вимога щодо повернення орендованого по даному Договору майна.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд задовільняє і цю позовну вимогу.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на рішення господарського суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року у справі №906/913/16 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року у справі №906/913/16- скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

4. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна №1386 від 12 липня 2013 року, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

5. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (10031, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) повернути нежитлове приміщення площею 25,9 кв.м., на 2 поверсі будівлі навчального корпусу №2, що перебуває на балансі Центру професійно-технічної освіти м.Житомира (за адресою: м. Житомир, вул. Селецька, 5) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. С. Ріхтера, 20; код 13578893), шляхом підписання акта прийому-передачі.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10031, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. С. Ріхтера, 11; код 02909950) витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2 756 грн та витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 3 031 грн 60 коп..

7. Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

10. Справу № 906/913/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.