Постанова № 64505061, 31.01.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа № 924/590/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016р. у справі №924/590/16 (головуючий суддя Муха М.Є., суддя Виноградова В.В., суддя Заверуха С.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" (м. Хмельницький)

про стягнення 8 233 935, 03 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреність № 2-298 від 22.12.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреність № Др-8-1116 від 25.11.2016р.;

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" заборгованості в розмірі 8 233 935, 03 грн., з яких: 5 862 517, 29 грн. борг, 1 009 059, 54 грн. пеня, 1 257 736, 15 грн. штраф, 73 032, 65 грн. 3% річних та 31 589, 40 грн. інфляційні втрати.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015р. №1506000192/Н042 щодо здійснення своєчасних розрахунків за надані послуги.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016р. у справі №924/590/16 провадження у справі про стягнення 5 862 517, 29 грн. боргу припинено; в позові про стягнення з відповідача 1 009 059, 54 грн. пені, 1 257 736, 15 грн. штрафу, 73 032, 65 грн. 3% річних та 31 589, 40 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 009 059, 54 грн. пені, 1 257 736, 15 грн. штрафу, 73 032, 65 грн. 3% річних та 31 589, 40 грн. інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов; в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено ст. ст. 526, 536, 550, 611, 625 ЦК України, ст. 193, ч. 3, ст. 198, ст. ст. 231, 232, 233 ГК України. Зазначає, що наведені відповідачем спільні протокольні рішення жодним чином не змінюють та не припиняють зобов'язань сторін за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000182/Н042 від 01.07.2015р., який укладений між позивачем та відповідачем, а лише свідчать про те, що відповідачу було погоджено бюджетне фінансування оплати протранспортованого природного газу. Скаржник звертає увагу суду на те, що окремі договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості між сторонами не укладалися, а спільні протокольні рішення свідчать лише про визначення джерела фінансування і не вносять жодних змін стосовно організації взаєморозрахунків. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову в стягненні з відповідача 7% штрафу та безпідставно не застосував положень ст. 231 ГК України. Скаржник зазначає, що всупереч вимогам ст. 4-2 ГПК України, суд першої інстанції врахував при прийнятті рішення лише доводи та аргументи відповідача, що є порушенням щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016р. розгляд справи відкладено; зобов'язано позивача надати суду детальний розрахунок суми заборгованості та інших нарахувань, при цьому, врахувати платежі відповідача, які здійснювались ним на підставі спільних протокольних рішень (зокрема платіж здійснений, згідно платіжного доручення №15 від 20.04.2016р. на суму 5 000 000 грн.) та враховуючи платежі здійснені відповідачем за рахунок власних коштів.

На виконання вимог ухвали суду, ПАТ "Укртрансгаз" подало до суду детальний розрахунок суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 01.07.2015р. №1506000192/Н042.

ТОВ "Хмельницькгаз збут" подало до суду детальний розрахунок суми основного боргу за договором від 01.07.2015р. №1506000192/Н042 та його погашення на підставі спільних протокольних рішень, а також копію спільного протокольного рішення №1894/у від 19.07.2016р. на суму 600 000 грн. та копію платіжного доручення №25 від 20.07.2016р. на суму 600 000 грн.

В судових засіданнях 29.11.2016р., 20.12.2016р. та 31.01.2017р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 009 059, 54 грн. пені, 1 257 736, 15 грн. штрафу, 73 032, 65 грн. 3% річних та 31 589, 40 грн. інфляційних втрат та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В судових засіданнях 20.12.2016р. та 31.01.2017р. представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" (замовник, відповідач) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015р. №1506000192/Н042 (т. 1, а.с. 18-21).

Відповідно до п. 1.1 договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору.

Згідно п. 1.2 договору річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 173 197,000 тис.куб.м.

Пунктами 3.1, 3.4 договору визначено, що послуги по транспортуванню газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно п. 5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобовязується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.п. 5.3, 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.15р. до 31.12.15р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобовязань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 договору).

Договір підписаний і скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з транспортування газу на загальну суму 40 346 777,19 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 07-15-1506000182/Н042 від 31.07.2015р. на суму 1 229 104,45 грн., №8-15-1506000182/Н042 від 31.08.2015р. на суму 1 002 460,72 грн., №09-15-1506000182/Н042 від 30.09.2015р. на суму 1 092 998,59 грн., №10-15-1506000182/Н042 від 31.10.2015р. на суму 1 276 417, 31 грн., №11-15-1506000182/Н042 від 30.11.2015р. на суму 2 851219,85 грн., №12-15-1506000182/Н042 від 31.12.2015р. на суму 3 948396,66 грн., №01-16-1506000182/Н042 від 31.01.2016р. на суму 11 666 984,12 грн, №02-16-1506000182/Н042 від 29.02.2016р. на суму 7 827807,90 грн., №03-16-1506000182/Н042 від 31.03.2016р. на суму 7 304843,50 грн., №04-16-1506000182/Н042 від 30.04.2016р. на суму 2 146544,09 грн. (т. 1, а.с. 22-31).

Апеляційним судом також встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона №1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона №2), ТОВ "Хмельницькгаз збут" (сторона №3), ПАТ "Укратрансгаз" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання від 21.08.2015р. №1846/у на суму 109 499, 95 грн., від 21.09.2015р. №2032/у на суму 186 758, 94 грн., від 19.10.2015р. №2132/у на суму 164 887, 22 грн., від 19.11.2015р. №2516/у на суму 500 326, 40 грн., від 18.12.2015р. №3028/у на суму 1 000 000 грн., від 20.01.2016р. №146/у на суму 1 200 000 грн., від 18.02.2016р. №604/у на суму 4 000 000 грн., від 21.03.2016р. №1036/у на суму 2 700 000 грн., від 19.04.2016р. №1302/у на суму 3 000 000 грн., від 19.04.2016 р. №1303/у на суму 5 000 000 грн., від 19.04.2016р. №1304/у на суму 26 165 609, 84 грн., від 19.05.2016р. №1549/у на суму 2 039 000 грн., від 19.05.2016р. №1549/у на суму 9 555 000 грн., від 17.06.2016р. №1777/у на суму 2 000 000 грн., від 24.06.16р. №1809/у на суму 4 000 000 грн. від 19.07.2016р. №1894/у на суму 600 000 грн. (т. 1, а.с. 85-108, 110-112, 116-121, 126-128, 132-134, 139-141, 151-153)

Відповідно до розділу 1 предметом цих спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005р. №20.

Відповідно до розділу 4 сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цими спільним протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобовязань за цими спільними протокольними рішеннями (п. 5.2).

На виконання вищевказаних спільних протокольних рішень, позивачу було перераховано кошти в розмірі 109 499, 95 грн., згідно платіжного доручення №2 від 25.08.2015р., 186 758, 94 грн., згідно платіжного доручення №9 від 22.09.2015р., 164 887, 72 грн., згідно платіжного доручення №15 від 20.10.2015р., 500 326, 40 грн., згідно платіжного доручення №21 від 20.11.2015р., 1 000 000 грн., згідно платіжного доручення №30 від 21.12.2015р., 1 200 000 грн., згідно платіжного доручення №2 від 22.01.2016р., 4 000 000 грн., згідно платіжного доручення №8 від 18.02.2016р., 2 700 000 грн., згідно платіжного доручення №12 від 22.03.2016р., 3 000 000 грн., згідно платіжного дорученням №14 від 20.04.2016р., 2 039 000 грн., згідно платіжного доручення №19 від 20.05.16р., 2 000 000 грн., згідно платіжного доручення №23 від 21.06.2016р., 4 000 000 грн., згідно платіжного доручення №24 від 29.06.2016р. 600 000 грн., згідно платіжного доручення №25 від 20.07.2016р. (т. 1, а.с. 74-84).

Відповідач не виконав належним чином зобов'язань щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача до суду становила 5 862 517, 29 грн.

Позивач, у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем наданих послуг з транспортування газу, звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 5 862 517, 29 грн. заборгованості, 1 009 059, 54 грн. пені, 73 032, 65 грн. 3% річних та 31 589, 40 грн. інфляційних втрат та 1 257 736, 15 грн. штрафу.

Апеляційний господарський суд враховує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Між сторонами виникли правовідносини за договором про надання послуг відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, в процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідач погасив заборгованість у повному розмірі, що підтверджується уточнюючим розрахунком позивача та не заперечується позивачем (т. 1, а.с. 204). При цьому, розрахунок за надані послуги проведений відповідачем за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 на підставі спільних протокольних рішень (дата операції 24.06.16р. на суму 2000000 грн. та дата операції 29.06.16р. на суму 3862517, 29 грн.).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5862517, 29 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідачем в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції добровільно погашено вищенаведену заборгованість.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач і відповідач, укладаючи вищевказані спільні протокольні рішення керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. № 55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію

Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. № 55/57/43, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Згідно п.п. 2.1.-2.3. Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Пунктом 2.7 Порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підписання у 2015-2016 роках спільних протокольних рішень свідчить, що сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу та погодились, що оплата наданих послуг з транспортування газу за договором №1506000192/Н042 від 01.07.2015р. підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень.

Разом з тим, для стягнення пені, передбаченої умовами договору, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно щоб оплата за послуги з транспортування газу була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями (аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України №908/2215/15-г від 15.12.2015р., №922/364/15 від 15.10.2015р., а також у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 09.09.2014р. у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 23.09.2015р. у справі № 917/2519/14).

Однак, як встановлено апеляційним судом, відповідач у встановленому порядку виконував положення спільних протокольних рішень, що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов'язань в цій частині за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000192/Н042 від 01.07.2015р.

Судова колегія зазначає, що на виконання вимог суду, ТОВ "Хмельницькгаз збут" подало до суду детальний розрахунок суми основного боргу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000192/Н042 від 01.07.2015р та його погашення власними коштами та на підставі спільних протокольних рішень.

Так, як вбачається з розрахунку суми основного боргу наданого відповідачем, останній здійснював розрахунок за надані у звітному місяці послуги до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до актів наданих послуг власними коштами (із поточного рахунку із спеціальним режимом використання), при цьому, залишок заборгованості за надані послуги відшкодовувалася позивачу державою на підставі спільних протокольних рішень.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач належним чином виконував зобов'язання за договором щодо оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу, судовою колегією не встановлено, а позивачем не доведено того, що відповідач здійснював оплату наданих послуг власними коштами з порушенням строку встановленого п. 5.5 договору, тобто після 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Отже, враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку виконував спільні протокольні рішення, а також здійснював оплату за надані послуги до 20-го числа місяця, наступного за звітним власними коштами, а залишок боргу відшкодовувався державою на підставі спільних протокольних рішень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, яка була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями.

При цьому, апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що представник позивача в судовому засіданні 31.01.2017р. не заперечував щодо правильності наданого відповідачем розрахунку суми основного боргу за договором та наведеного в ньому порядку здійснення розрахунків за надані послуги. Представник позивача доводив суду те, що уклавши спільні протокольні рішення сторони не змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу за договором №1506000192/Н042 від 01.07.2015р. Однак, враховуючи викладене, такі доводи позивача судом апеляційної інстанції не прийнятті до уваги.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що умови договору №1506000192/Н042 від 01.07.2015р. не містять відповідальності у вигляді сплати 7 % штрафу за порушення грошового зобов'язання, а положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено сплату штрафу лише за порушення негрошового зобов'язання, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про стягнення 1 257 736,15 грн. штрафу є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016р. у справі №924/590/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.