Постанова № 64504910, 30.01.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р.Справа № 915/815/16Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Колоколова С.І., Ярош А.І.;

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.;

за участю представників сторін:

Від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - ОСОБА_1, довіреність №14-10 від 14.01.15 року ;

Від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" - ОСОБА_2, довіреність 04/1311 від 30.12.2016 року;

Від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"- ОСОБА_3, довіреність №041313 від 30.12.2016 року.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України, м.Київ

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 року

по справі № 915/815/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз, м.Миколаїв

про стягнення 68 806 386,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (ОСОБА_3 ПАТ НАК „Нафтогаз України) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз (ОСОБА_3 ПАТ „Миколаївгаз) про стягнення заборгованості в сумі 68 806 386,36 грн., з яких сума основного боргу 63 087 501,32 грн., пеня 5 353 849,84 грн., 3% річних 365 035,20 грн. за прострочення виконання зобовязань за поставлений природний газ по договору №13-103-ВТВ від 04.01.2013 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 року (суддя Ю.М. Коваль) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПАТ НАК „Нафтогаз України звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

На думку апелянта форс-мажорні обставини, зазначені у Сертифікаті №6083 Торгово-промислової палати України від 31.03.2016 року не є непереборною силою в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України щодо виконання обовязку зі сплати заборгованості та, відповідно не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобовязання щодо оплати послуг з постачання природного газу, так і відповідальності за його невиконання.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що вищевказаний сертифікат не досліджений Господарським судом Миколаївської області належним чином і йому не надано належної оцінки відповідності вимогам Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональною палатами форс-мажорних обставин щодо порядку оформлення таких сертифікатів.

З огляду на це, сертифікат №6083 не міг бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки в ньому міститься інформація, яка не відповідає дійсності та порушує норми чинного законодавства.

Крім того, на думку ПАТ НАК „Нафтогаз України, в оскаржуваному рішенні не наведено та необґрунтовано настання форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач та суд першої інстанції, оскільки відповідачем не було доведено неможливості переборення перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання).

Відповідач надав колегії суддів відзив, в якому наголосив на правильності рішення суду першої інстанції та необґрунтованості доводів позивача, з огляду на що просить суд апеляційної інстанції відмовити ПАТ НАК „Нафтогаз України в задоволенні апеляційної скарги.

ПАТ „Миколаївгаз зазначає, що його розрахунок за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Відповідач, на його думку, внаслідок дій та бездіяльності державних органів при прийнятті власних актів позбавлений можливості в межах чинного законодавства та законодавчої вимоги цільового використання тарифної виручки здійснити розрахунки за договором через дію форс-мажорних обставин, яким воно не мало змоги запобігти або усунути.

Дії цих органів, які мають ознаки надзвичайності і невідворотності, полягають у затвердженні обсягів ВТВ та тарифів на розподіл природного газу у таких розмірах, які не покривають дійсних та економічно обґрунтованих витрат ліцензіата, а також суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідач стверджує, що, отримавши від позивача природний газ, він не виконав умови договору та не здійснив повну його оплату внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які неможливо вплинути.

В судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні своїх вимог і скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечував проти доводів апелянта, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Між ПАТ НАК „Нафтогаз України та ПАТ „Миколаївгаз 04.01.2013 року укладено договір № 13-103-ВТВ купівлі-продажу природного газу, згідно якого одна сторона зобовязується передати у власність іншій природний газ, а інша прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця.

До вищезазначеного договору були внесені зміни та доповнення додатковими угодами № 1 від 04.04.2013 року, № 2 від 10.07.2013 року, № 3 від 08.08.2013 року, № 4 від 31.12.2013 року, № 5 від 28.04.2014 року, № 6 від 15.05.2014 року, №7 від 10.06.2014 року, №8 від 05.09.2014 року, №9 від 10.11.2014 року, №10 від 08.12.2014 року, №11 від 22.12.2014 року, № 12 від 05.02.2015 року, №13 від 10.03.2015 року, №14 від 03.04.2015 року, №15 від 12.05.2015 року, № 16 від 03.06.2015 року, №17 від 10.07.2015 року, №18 від 12.10.2015 року, №19 від 28.10.2015 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору право власності на газ переходить від продавця до покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

Відповідно до вимог п.п. 3.3-3.5 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (п. 6.1 у редакції додаткової угоди № 11 до договору).

Відповідно до п.п. 7.1-7.2 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України.

У разі невиконання покупцем умов договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктами 8.1-8.4 передбачено «форс-мажорні обставини», згідно яким сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили.

Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії.

Настання обставини форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку.

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (ст. 11 договору в редакції додаткової угоди № 11).

На виконання умов договору ПАТ НАК Нафтогаз України поставлено ПАТ Миколаївгаз природний газ на загальну суму 394 922 070 грн. 20 коп., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу (а.с. 62-81), актом звірки розрахунків сторін за період 01.01.2013 року 31.08.2016 року та не заперечується представниками сторін.

За твердженнями позивача, ПАТ Миколаївгаз неналежно виконувало грошові зобовязання за договором, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 63 087 501,32 грн.

На момент розгляду апеляційної скарги відповідачем було частково сплачено основний борг у розмірі 1 287 076,05 грн. Таким чином, заборгованість ПАТ „Миколаївгаз становить 61 800 425,27 грн. без врахування штрафних санкцій.

Крім того, на суми допущених ПАТ Миколаївгаз прострочень оплати вартості поставленого природного газу, котрі мали місце у період січень 2015 року грудень 2015 року, позивачем нараховано пеню в загальній сумі 5 353 849 грн. 84 коп., посилаючись на умови договору, та 3 % річних у сумі 365 035 грн. 20 коп., посилаючись на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України..

Вказане стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 року (суддя Ю.М. Коваль) у позові відмовлено повністю. Судова колегія вважає даний висновок суду правомірним, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судова колегія не погоджується з доводами позивача, зокрема, що обставини, зазначені у Сертифікаті №6083 Торгово-промислової палати України є непереборною силою в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України та відповідно не є підставою для звільнення відповідача від виконання основного зобовязання щодо оплати природного газу і відповідальності за його невиконання, а також, що судом першої інстанції не надано належної оцінки даному доказу, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено загальні підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, зокрема, особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За змістом ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

З огляду на матеріали справи, відповідач надав суду Сертифікат №6083 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 31.03.2016 року (а.с. 92) на підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов'язання, визначеного пунктом 6.1 договору №13-137-ВТВ по оплаті придбаного протягом 2013-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору, відповідач листом від 23.02.2016 (вих. №04/1338) року повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов'язань за договором. В підтвердження настання форс-мажорних обставин позивачу було також надано копію сертифікату Торгово-промислової палати України від 31.03.2016 року.

Отже, єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин. Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові по справі №904/4470/16.

Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач, отримавши від позивача природний газ, не виконав умови договору та не здійснив повну його оплату внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які відповідач не може вплинути та відмовив у позові.

Оскільки позовні вимоги про стягнення відповідача пені у розмірі 5 353 849,84 грн., 3% річних у розмірі 365 035,20 грн. за прострочення виконання зобовязань за поставлений природний газ по договору №13-103-ВТВ від 04.01.2013 року є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу, в задоволенні якої відмовлено, місцевим господарським судом правомірно прийнято рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог і в цій частині.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач порушив зобовязання внаслідок дії форс-мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати, оформленого і складеного відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга ПАТ НАК „Нафтогаз України задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 року по справі № 915/815/16 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 року по справі №915/815/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016 року по справі №915/815/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

ОСОБА_4