Постанова № 64504753, 02.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 року Справа № 904/8982/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Чус О.В., Широбокова Л.П.

При секретарі Логвіненко І.Г.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року у справі № 904/8982/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ Дніпропетровської області

про стягнення 138 350,15 грн. пені, 10 668,54 грн. 3% річних, 77 253,95 грн. інфляційних втрат

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року ( суддя Бондарєв Е.М.) позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення 138 350,15 грн. пені, 10 668,54 грн. 3% річних, 77 253,95 грн. інфляційних втрат - задоволено частково.

Суд стягнув з комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 69 175,08 грн., 3% річних у сумі 10 668,54 грн., інфляційні втрати у сумі 77 253,95 грн. грн., судовий збір у сумі 3 394,09 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач – публічне акціонерне товариство «Нафтогаз України» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року скасувати в частині зменшення неустойки і вважає, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, статті 219,233 Господарського кодексу України, статті 549-552 Цивільного кодексу України, та процесуального права статті 4-2, 22,43,83,84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи .

В обґрунтування своєї скарги скаржник посилається на те, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

Також скаржник посилається на те, що застосовуючи статтю 83 Господарського процесуального кодексу України, суд мав в обов'язковому порядку дослідити наявність чи відсутність збитків у позивача у відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України та спів розмірність неустойки та збитків, врахувати обов'язкові вимоги, встановлені статтею 233 Господарського кодексу України зазначені як підставу для зменшення штрафних санкцій, а саме ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, інтереси сторін та інші обставини справи. Також скаржник вважає, що відповідачем не було надано жодних належних доказів винятковості обставин, судом не враховано фінансове становище та особливості господарської діяльності позивача. За таких обставин, без надання належної оцінки доводів обох сторін, застосування статті 233 Господарського кодексу України є необґрунтованим та незаконним.

Всі ці обставини на думку скаржника, є підставою для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року в частині зменшення неустойки.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 02 лютого 2017 року колегією суддів у складі : головуюча суддя – Березкіна О.В.( доповідач), судді: Широбокова Л.П., Чус О.В.

У відзиві на апеляційну скаргу комунальне підприємство "Теплосервіс" Вільногірської міської ради просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року у справі № 904/8982/16 залишити без змін.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились ( рекомендовані поштові повідомлення а.с. 113-114, т.1).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скаргазадоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18 грудня 2014 року публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( продавець) та комунальним підприємством "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (покупець) укладено договір № 1242/15-КП-3 купівлі-продажу природного газу (договір) відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (споживачам покупця).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 180,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.):

I квартал - 100,00: січень - 35,00; лютий - 35,00; березень - 30,00;

II квартал - 10,00: квітень - 10,00;

III квартал - 0;

IV квартал - 70,00: жовтень - 13,00; листопад - 27,00; грудень - 36,00.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 3.1. договору).

Як зазначено у пункті 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Згідно з п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачеві та газорозподільному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За приписами пункту 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

У пункті 5.2 договору зазначено про те, що ціна за 1 000 куб. м газу становить з 01 січня 2015 року - 5 900,00 грн., з 01 лютого 2015 року - 5 700,00 грн., з 01 березня 2015 року - 8 900,00 грн., з 01 квітня 2015 року - 7 200,00 грн., з 01 травня 2015 року - 6 810,00 грн., з 01 червня 2015 року - 6 600,00 грн., з 01 липня 2015 року - 6 600,00 грн., з 01 жовтня по 31 жовтня 2015 року - 6 600,00 грн., з 01 листопада 2015 року - 6 469,63 грн., з 01 грудня 2015 року - 6 474,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової набавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами - з 01 січня 2015 року - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн.;

- з 01 лютого 2015 року - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.02.2015 року);

- з 01 березня 2015 року - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 18.03.2015 року);

- з 01 квітня 2015 року - 656,20 грн., крім того ПДВ - 20% - 131,24 грн., всього з ПДВ - 787,44 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 15.04.2015 року);

- з 01 травня 2015 року - 656,20 грн., крім того ПДВ - 20% - 131,24 грн., усього з ПДВ - 787,44 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 14.05.2015 року);

- з 01 червня 2015 року - 656,20 грн., крім того ПДВ - 20% - 131,24 грн., усього з ПДВ - 787,44 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 30.06.2015 року);

- з 01 липня 2015 року - 663,50 грн., крім того ПДВ - 20% - 132,70 грн., усього з ПДВ - 796,20 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 6 від 29.07.2015 року);

- з 01 жовтня 2015 року - 689,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 137,82 грн., усього з ПДВ - 826,92 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 8 від 21.10.2015 року). В структурі тарифу та транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства;

- з 01 листопада 2015 року - 689,10 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 826,92 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 9 від 22.10.2015 року). В структурі тарифу та транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства;

- з 01 грудня 2015 року - 689,10 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 826,92 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 11 від 25.11.2015 року).

При цьому до сплати за 1000 куб. м. природного газу передбачено:

- з 01 січня 2015 року - 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.;

- з 01 лютого 2015 року - 6 180,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 236,14 грн., усього з ПДВ - 7 46,84 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.02.2015 року);

- з 01 березня 2015 року - 9 444,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 888,94 грн., усього з ПДВ - 11 333,64 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 18.03.2016 року);

- з 01 квітня 2015 року - 8 000,20 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 600,04 грн., усього з ПДВ - 9 600,24 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 15.04.2015 року);

- з 01 травня 2015 року - 7 602,40 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 520,48 грн., усього з ПДВ - 9 122,88 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 14.05.2015 року);

- з 01 червня 2015 року - 7 388,20 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 477,64 грн., усього з ПДВ - 8 865,84 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 30.06.2015 року);

- з 01 липня 2015 року - 7 395,50 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 479,10 грн., всього з ПДВ - 8 874,60 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 6 від 29.07.2015 року);

- з 01 жовтня по 31 жовтня 2015 року - 7 421,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 484,22 грн., усього з ПДВ - 8 905,32 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 8 від 21.10.2015 року);

- з 01 листопада 2015 року - 7 288,12 грн., крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 8 745,74 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 9 від 22.10.2015 року);

- з 01 грудня 2015 року - 7 292,58 грн., крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ -8 751,10 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 11 від 25.11.2015 року).

Положеннями пункту 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1 договору).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

10 лютого 2015 року, 18 березня 2015 року, 15 квітня 2015року, 14 травня 2015 року, 30 червня 2015 року, 29 липня 2015 року, 30 липня 2015 року, 21 жовтня 2015року, 22 жовтня 2015 року, 02 листопада 2015 року, 25 листопада 2015 року між сторонами були укладені Додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7,№8,№9, №10,№11 до вищезазначеного Договору, якими були внесені зміни до ціни природного газу ( а.с. 20 -30).

Звертаючись до комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області із позовом про стягнення заборгованості на загальну суму 226 272,64 грн., з яких: - 138 350,15 грн. пеня за загальний період з 15.02.2015 року по 29.03.2016 року; - 10 668,54 грн. 3% річних за загальний період з 15.02.2015 року по 29.03.2016 року;

- 77 253,95 грн. інфляційні втрати за загальний період з березня 2015 року по березень 2016 року, позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 1242/15-КП-3 купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 року в частині своєчасної оплати за природний газ переданий протягом січня - квітня, жовтня - грудня 2015 року на загальну суму 542 328,29 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати отриманого газу, проте, з урахуванням об'єктивних обставин, зменшив розмір пені на 50%.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, позивач передав у власність відповідача передбачений договором газ на загальну суму 542328,29 грн., що підтверджують відповідні Акт приймання-передачі природного газу ( а.с.31-37).

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач зобов’язання за договором щодо оплати поставленого природного газу виконав неналежним чином, а саме здійснив оплату з порушенням строків, встановлених пунктом 6.1 договору, сплативши 151 394,01 грн. – 30 листопада 2015 року, 287 434,11 грн. – 30 грудня 2015 року, 103 500,17 грн. – 30 березня 2016 року, що підтверджується випискою по операціям за договором купівлі-продажу природного газу № 1242/15-КП-3 від 18 грудня 2014 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору, в частині своєчасного та повного розрахунку за отриманий природний газ, позивачем на підставі п.7.2 договору була нарахована пеня у розмірі 138350,15 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 77253,95 грн. та 3% річних у розмірі 10668,54 грн.

Відповідно до пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правильне нарахування позивачем пені -138350,15 грн., 77 253,95 грн.- інфляційних втрат та 10 668,54 грн. - 3% річних.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пп.3.17.4 пп.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені, господарський суд першої інстанції врахував, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, яке належить територіальній громаді м. Вільногірська Дніпропетровської області, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; неприбутковим підприємством, основною і метою діяльності якого є задоволення потреб споживачів міста, життєво необхідними послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання. Джерелом розрахунків за природний газ є кошти, отримані від споживачів. Основними причинами несвоєчасних розрахунків за газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, її несвоєчасна та не у повному обсязі сплата послуг споживачами, 100% яких є бюджетні установи, комунальні дошкільні і медичні заклади, загально-освітні школи та населення. Отже, підприємство займається пріоритетною, соціально-орієнтованою сферою господарської діяльності, спрямованою за забезпечення функціонування населеного пункту.

При цьому, відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2 договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Фактично діяльність відповідача з реалізації тепла споживачам є збитковою.

Також доказами поважності причин несвоєчасного розрахунку відповідача з позивачем є: постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2015 року ВП № 48131219, згідно якої боржник відповідача комунальне підприємство "Жилсервіс" Вільногірської міської ради, має борг у розмірі 448 081,97 грн., ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 01 липня 2016 року у справі № 904/3371/15, згідно якої суд розстрочив до 31 грудня 2016 року виконання свого рішення від 10 червня 2015 року про стягнення з боржника публічного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продакте" на користь відповідача 681 458,84 грн., довідка виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про заборгованість населення перед нашим підприємством за послуги теплопостачання.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо зменшення розміру пені на 50% і стягнення з відповідача пені у розмірі 69175,08 грн.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про те, що зменшення розміру пені завдає йому збитків, оскільки всупереч нормам ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача.

Інші доводи позивача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об’єктивно з’ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року у справі № 904/8982/16 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 лютого 2017 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя Л.П.Широбокова

Суддя О.В.Чус